Двоякість праці полягає в органічній єдності її пред метно-речовинних, природних, технологічних і функці ональних факторів у поєднанні із соціальними, соціаль но-суб'єктними, людськими чинниками. Ця двоякість відбивається в поняттях змісту і характеру праці. Багаторівневість праці відбиває її прояв на суспільно му, груповому та особистісному рівнях. У першому разі мова йде про поділ, спеціалізацію та обмін праці. В дру гому — про специфіку праці в різних спільнотах (колек тивах, кооперації, корпорації, організації). На осо бистісному рівні — аналіз конкретного виду занять на конкретному робочому місці конкретного працівника. Структурна упорядкованість фіксує типологічні озна ки і прояви праці, відбиті в таких поняттях, як форма, вид, організація праці, управління процесами праці чи трудовою діяльністю.
85 1. Зміст і соціальні функції праці
Суб'єктоцентризм праці зумовлений інтеграційною роллю людини в усіх проявах праці, що перетворює пра цю в цілісну систему. Як соціальний суб'єкт праці люди на характеризується певною трудовою поведінкою і діяльністю, ставленням до праці, трудовими орієнта ціями та установками. Людина проявляється в стимулю ванні і мотивації своєї праці. Динамічність (рухливість) праці відбиває її мінливість як в історичного (зміна змісту і характеру з переходом до іншого історичного типу суспільства), так і в побутовому чи ситуативному відношенні (трудова мобільність, пе реміщення, просування, кар'єра, плинність та ін.). Працю слід відрізняти від інших видів людської діяль ності. Критерієм при цьому можуть служити: • продуктивна включеність цієї діяльності в сукупну суспільну працю, що забезпечує зростання ма теріальних і духовних благ суспільства; • екзотеризація (набуття незалежного від суб'єкта праці існування) виду діяльності; • потенційна чи актуальна цінність для суспільства наслідків екзотеризації діяльності. Наявність цих трьох ознак і їхня органічна єдність відрізняють працю від інших форм діяльності, що скла дають істотну частину соціального життя суспільства. Праця є мовби первинною категорією, у якій відобра жається різноманітність конкретних суспільних явищ, процесів і відносин. Стосовно суспільного значення і рівня детермінова ності праці є різні погляди. У марксистській парадигмі праця розглядається як універсальний і визначальний фактор розвитку суспільства. Представники функціо- налістичної, феноменологічної і культурологічної пара дигм розглядають працю нарівні з іншими факторами суспільства. На наш погляд, у суспільстві перехідної економіки праця ще не втрачає свого визначального впливу на жит тя суспільства. Це зумовлено тим, що виробничо-еко номічні відносини, в яких реалізується значний обсяг усіх трудових відносин, є відносинами матеріальними. Це надає їм детермінуючого характеру, порівняно з іншими суспільними відносинами.
ГЛАВА З СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ ПРАЦІ
Такий характер має вся сукупність (система) вироб ничо-економічних відносин, до якої входять: • відношення людей до засобів виробництва (во лодіння чи неволодіння); • місце людей у системі суспільного виробництва за лежно від володіння засобами виробництва (пану вання — підпорядкування); • роль людей у системі виробництва (розумова — фізична праця, управлінська — виконавча праця); • розмір частки одержуваного суспільного багатства (розподіл матеріальних доходів різних соціальних груп у суспільному бюджеті) і способи одержання цієї частки (прибуток чи безпосередня праця). Виробничо-економічні відносини є тією матеріальною основою, на якій розвиваються і складаються соціально- трудові відносини, тобто суспільні відносини у сфері праці. Соціально-трудові відносини характеризуються насам перед становищем (статусом) різних груп людей у про цесі їхньої виробничої діяльності (змістом і характером цієї діяльності, розподілом різних трудових функцій). Соціальний статус припускає закріплення за індивідом відповідних соціальних ролей у процесі праці. І, нарешті, ці відносини характеризуються суб'єктивним розумінням індивідом свого становища в системі суспільних відно син і тієї соціальної ролі, що він виконує в процесі тру дової діяльності. Люди, які беруть участь у виробничій діяльності, вступають у такий спосіб у певні суспільні відносини, що мають двоякий характер. З одного боку, вони виражають зміст і характер їхньої економічної діяльності, а з друго го — визначають характер і зміст їхніх відносин один до одного, до суспільства, держави, різних процесів і явищ громадського життя, тобто характер і зміст їхньої сукупної практичної діяльності. Ця діяльність і надає ру ху всьому механізму суспільних відносин.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зміст і соціальні функції праці» з дисципліни «Соціологія праці»
