Донауковий етап є найдавнішим; він характеризується стабільністю організації і форм праці. Про це свідчать писемні документи Давнього Сходу (III—II тисячоліття до н. е.) — клинописні, папірологічні, епіграфічні й нара- тивні джерела. Збереглися численні документи з храмових архівів (орендні контракти про ділянки землі, листи чи новників, записи про видачу продуктів і постачання зер на, переписи жителів поселень, договори про купівлю- продаж рабів, матеріали судових процесів, наряди на ро боти тощо) настінні розписи гробниць. Храмові чиновни ки й державні службовці періодично влаштовували ревізії худоби і посівного зерна, майна і робочої сили. Особливо цінну інформацію про соціально-трудові проблеми давнього суспільства містили письмові свідчення про проведення обліку населення — його соціального й демографічного складу, причетності до військової служби і можливості участі в державному управлінні, рівня економічного добробуту та ін. — уже в III тисячолітті до н. е. Насамперед вони були пов'язані з установленням чисельності населення, здатного носити зброю і платити податки. У давньому Єгипті і Римі пере писи населення мали регулярний характер і проводили ся раз на два роки. Кожен житель зобов'язаний був з'явитися до спеціального чиновника й повідомити про свої заняття, засоби існування та доходи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Донауковий етап зародження соціології праці» з дисципліни «Соціологія праці»
