Середній клас: суть та соціально-економічні критерії його визначення
Середній клас. Дуже часто стверджують, що саме середні класи в Україні повинні стати опорою ринкових реформ, гарантом політичної стабільності і нового демократичного устрою", нарікають на те, що ці класи у нас ніяк не сформуються. При цьому що таке «середній клас», часто не пояснюється. А тим часом можливі різні його визначення, від вибору яких залежать сама наявність і конфігурація цього класу. Існує принаймні, сім таких визначень середнього класу: — середній клас об'єднує людей, що володіють середнім для даного конкретного суспільства рівнем поточних прибутків, такий самий простий економічний критерій. Частка середнього класу в цьому випадку залежить від того, як (по якій кривій) ці прибутки розподіляються. У розвинених західних суспільствах вважається, що основна маса населення (60-70%) має прибуток, близький до середнього рівня, а число бідних і багатих відносно мале. Для менш розвинених країн вимальовуються інші схеми: основна маса населення знаходиться на грані або за гранню бідності, а розрив з невеликою досягаючою успіху верхівкою набагато значніше. Розподіл по прибутку зустрічається ще у "Аристотеля, що писав, що є багаті, є бідні, а між ними знаходяться середні шари, які найбільш помірні і найбільш доброчесні в політичному відношенні. — розподіл на багатих і бідних пов'язаний не тільки з рівнем прибутку, але і з розподілом, накопиченого багатства (майна, фінансових активів) і рівнем загальної матеріальної забезпеченості. Приналежність до середнього класу в західних країнах в цей час означає, що володіння «стандартним» майновим набором у вигляді пристойного будинку або великої упорядкованої квартири, машини, комплексу предметів тривалого користування, наявності ряду страхових полісів. Як стверджується, весь цей шар охоплює біля двох третин всіх громадян. У Росії, відповідні середні шари складають поки ще біля 10-15% населення (все це, проте, не більш ніж приблизні експертні оцінки). — середні класи це власники дрібної власності на кошти виробництва, керівники дрібних фірм, більшість яких заснована на особистій праці або передбачає таку працю однаково з найманим, що залучається. Це малі підприємці, до яких іноді додають самостійних працівників і називають «старим середнім класом». Прикладом є відомі крамарі Великобританії і фермери США, частка яких на ранньокапіталістичних стадіях наближалася до половини усього самодіяльного населення або навіть перевищувала її. Згодом, із зростанням великих корпорацій розміри старих середніх шарів скорочуються, а їх представники відтісняються в менш привілейовані ринкові ніші. І кількісно сьогодні вони становлять 10-15%, з невеликими варіаціями по окремих країнах. — ще один критерій рівень освіти і наявність професійної кваліфікації. Згідно з цим критерієм до «середнього класу» прираховують фахівців з вищою освітою (professionals). У протилежність традиційної дрібної буржуазії їх вважають «новим середнім класом». Насамперед мова йде про тих, хто створює і обслуговує нові технології, пов'язані зі становленням постіндустрійного, інформаційного суспільства. Іноді ці групи об'єднують з менеджерами і адміністративними працівниками і називають «обслуговуючим класом» (service class), використовуючи термін К. Реннера, або «класом менеджерів і фахівців» (professional-managerial class). На рубежі XIX-XX ст. цей клас був досить не численним і нараховував біля 5-10% зайнятого населення; зараз в розвинених країнах він досягає вже 20-25% і більш. — якщо як основний критерій вибираються умови і характер праці (насамперед його розділення на розумовий і фізичний), то до середніх класів починають відносити і так званих «білих комірців», що служать без вищої освіти (їх часто означають як «нижній середній клас»). Разом із «старим» і «новим» ми отримуємо в результаті одночасно три різних середніх класи, які в сукупності охоплюють явно більше за половину зайнятих. —- можна не рахувати середні шари по складній сукупності ринкових, трудових і статусних позицій. У цьому випадку в їх складі виявляться ті, хто протистоїть елітарним і нижнім шарам суспільства по стилю життя і соціальним зв'язкам, оцінці власних кар'єрних перспектив і відношенню до майбутнього своїх дітей, ступеню індивідуалізму і автономії в своїх діях (крім перерахованих вище економічних і професійних параметрів). — нарешті, склад середніх шарів може визначатися по рівню престижу — в них виявляться групи, що відносяться до середніх шарів самим населенням. Так, в ході класичних американських досліджень У. Уорнера в 40-х роках XX в. були виділені два таких середніх класу: «верхній середній» («lower middle»), в який увійшли солідні буржуа-власники і досягаючі успіху фахівці (біля 10% міської общини), і «нижчий середній» («lower middle»), до якого люди відносили дрібних торговців, клерків і кваліфікованих робітників (разом вони склали трохи менше за 30% населення). Іншим варіантом отримання статусних оцінок є саморанжирування. За результатами соціологічних досліджень, оцінюючи своє місце на суспільних сходах на кінець 90-х років, віднесли себе до «середнього класу» 43% наших співгромадян (до вищому 5%; до нижчому 49%). Таким чином, відповіді на питання про те, сформувалися вже (середні шари в Україні чи ні, і які їх можливі масштаби, ледве чи не цілком залежать від вибору критерію оцінки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Середній клас: суть та соціально-економічні критерії його визначення» з дисципліни «Соціальна економіка»
