Напрями та механізми підвищення ресурсоекологічної безпеки агровиробництва в Україні
Стратегія ресурсо-екологічної безпеки аграрного виробництва повинна орієнтувати товаровиробників, в першу чергу, на природоресурсоекономію та мінімізацію антропогенних перетворень, заподіяння шкоди навколишньому середовищу. Основними напрямами її реалізації є такі: сільськогосподарська діяльність має здійснюватися в межах раціонального обсягу щодо ємності екосистем, з тим, щоб не порушувати якісні параметри їх сталого функціонування та цілісності. З цієї метою потрібно відновлювати екологічно сприятливу структуру агроландшафтів, а саме – зменшувати частку антропогеннозмінених елементів (сільськогосподарські угіддя, рілля, зрошувані та осушені землі) і розширювати елементи природного каркасу – ліси, полезахисні лісові смуги, гаї, водойми, болота, луки тощо. Частку останніх доцільно довести до третини території України, як це має місце в країнах ЄС; завдяки виваженому управлінню оборотом земель (тимчасове, періодичне відведення частини їх під консервацію і повернення після накопичення поживних речовин), доцільно реалізувати стратегію ефективного використання природної родючості ґрунтів. Для задоволення нинішніх потреб у продовольстві і сировині під вирощування сільськогосподарських культур достатньо щорічно відводити приблизно половину нинішньої площі орних земель; забезпечувати реалізацію адаптивних підходів при розміщенні сільськогосподарського виробництва з найкращим використанням регіональних природнокліматичних умов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Напрями та механізми підвищення ресурсоекологічної безпеки агровиробництва в Україні» з дисципліни «Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення»
