Інституціональні передумови розвитку фінансового сектора
Фінансовий сектор, що сформувався в Україні на початку ХХІ ст., характеризується архаїчністю, наявністю багатьох неефективних ланок, успадкованих від попередньої (соціалістичної) системи та/або створених протягом 90-х років минулого сторіччя шляхом імітації (копіювання) аналогів розвинутих країн із ринковою економікою. Методи реформування фінансового сектору України, що застосовувались на попередньому етапі реформ, у цілому можуть бути поділені на дві групи. Перша – це адаптація наявних організацій до роботи в умовах ринку (банків, бюджетно-податкових органів, підприємств). Друга - створення нових організацій (учасників фондового ринку, небанківських фінансових інститутів), у формах та по аналогії з тими, що діють у розвинених країнах. Сучасні світові тенденції у розвитку фінансового сектору полягають у відносно швидших темпах зростання позичкового капіталу порівняно із власним. Відтак, змінюється базова пропорція фінансової структури –співвідношення між залученими і власними коштами. За рахунок залучених коштів на середину 90-х рр. ХХ ст. у більшості розвинених країн фінансувалося 50-60 % інвестицій у реальному секторі [134, c. 7]. Крім того, мають місце тенденції щодо скорочення прямого володіння корпоративними правами і зростання частки корпоративних прав у володінні фінансового сектора. Ці тенденції свідчать про кардинальну реорганізацію прав власності в економіці і, опосередковано, стають дедалі вагомішим чинником у визначенні напрямів розміщення капіталу. 39
Розділ І. Формування сучасного інституціонального середовища в економіці
Загалом можна стверджувати, що із зростанням багатства відбувається об’єктивний процес підвищення ролі фінансового сектору у системі економічних відносин. Посилення за останні 50 років його впливу на економічні процеси дає підстави для твердження про поступове набуття цим сектором нових якісних ознак. Це - остаточне відокремлення прав власності на капітал від його матеріально-речової форми, що стало основою сучасної парадигми взаємодії реального, фінансового і державного секторів замість застарілих двополюсних моделей типу "держава – ринок", якими є моделі традиційної економічної теорії у всіх своїх різновидах (монетаристсько-кейнсіанський спектр) [64, c. 17]. На формування таких тенденцій звертає увагу О. Улюкаєв, який характеризує сучасний капіталізм як систему ефективних фінансових ринків, пов’язаних "інституціонально-правовою і грошово-кредитною мережами відносин", він же звертає увагу на те, що скорочення державної присутності в економіці заміщується фінансовими ринками [125]. Відтак, потребує наукового осмислення якісно нова роль фінансового сектору як дзеркала відносин власності в економічній системі, зокрема, теоретичне узагальнення сучасних підходів до цього питання. Останні дослідження, що проводились стосовно впливу фінансового сектору на економічний розвиток, свідчать про наявність щільного зв’язку між наявністю у країні потужного фінансового сектору та довгостроковими темпами економічного зростання [2]. Пришвидшення структурних зрушень в економіці, поява нових та модернізація традиційних видів економічної діяльності потребують інтенсивного та ефективного перерозподілу фінансових ресурсів між традиційними і "новими" секторами економіки з метою фінансового забезпечення технологічних змін. Сучасними американськими економістами Р. Левайном та О. Галетовичем встановлено зв’язок між ступенем розвитку фінансового сектору і темпами технологічних змін в економіці різних країн в 90-х рр. ХХ ст. [22]. Вони показали, що із зниженням капіталовіддачі в традиційних галузях економіки активізується пошук фінансовими інституціями нових напрямів інвестування, посилюється інтенсивність міжгалузевого перерозподілу капіталу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інституціональні передумови розвитку фінансового сектора» з дисципліни «Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення»
