В умовах функціонування класичного золотого стандарту проблеми конвертованості — здатності вільного обміну валют — фактично не існувало. Це визначалося твердою фіксацією золотого вмісту національних валют: їх обов'язковою розмінністю на монетарний товар. З часу припинення такого обміну (цей процес завершився перед початком другої світової війни) практично всі валюти світу (за винятком долара США і швейцарського франка) втратили цю особливість. У повоєнні роки значна частина країн, поступово відновила конвертованість своїх грошових одиниць. За даними МВФ, на ЗО квітня 1989 p. з 151 країни-члена Фонду конвертованими були валюти 65 країн. Нині кількість країн, що забезпечують конвертованість своїх валют, зросла майже до 100. На відміну від золотого стандарту, режим конвертованості кредитно-паперових грошових одиниць визначається інституціональними нормами. Йдеться про одну з важливих ланок валютної політики, що здійснюється кожною країною. Разом з тим існують і загальновизначені МВФ вимоги щодо змісту режиму конвертованості. Ці вимоги сформульовано у VIII статті Статуту Фонду. Теорія і, практика розрізняють повну і часткову, зовнішню і внутрішню конвертованість. За режиму повної конвертованості усі юридичні та фізичні вітчизняні й зарубіжні особи, що володіють певною сумою грошей цієї країни, мають можливість вільно (без будь-яких обмежень) використовувати ці гроші на будь-які цілі: безперешкодно здійснювати як поточні, так і інвестиційні валютні операції. Нині існує досить обмежена кількість валют, що діють у режимі повної конвертованості. При частковій конвертованості на обмінні операції вводяться певні обмеження. За вимогами МВФ ці обмеження не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції. До таких операцій належать платежі за результатами зовнішньої торгівлі, короткостроковими банківськими і кредитними операціями, платежі з погашення займів та процентів, переведення прибутків з інвестицій, грошових переказів некомерційного характеру. У зв'язку з тим, що здійснення таких операцій е невід'ємною ознакою конвертованості, їх обмеження відповідно до вимог Статуту МВФ не 462
.припускається. При застосуванні обмежень за міжнародними поточними операціями валюта втрачає за регламентом МВФ статус конвертованої. При зовнішній конвертованості повна свобода валютних операцій для здійснення розрахунків з іншими країнами надається лише іноземним (фізичним і юридичним) особам. Йдеться про надання можливості зазначеним особам вільно .обмінювати зароблену в цій країні валюту на будь-яку іноземну валюту і здійснювати перекази цієї валюти за кордон. За режиму внутрішньої конвертованості правом обмінних операцій національних грошових одиниць на іноземну валюту користуються лише фізичні та юридичні особи цієї країни.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конвертованість валют» з дисципліни «Основи економічної теорії»
