У системі валютного регулювання особливе місце відводиться політиці, спрямованій на забезпечення кожної окремої країни й міжнародного співтовариства в цілому необхідними для здійснення всього комплексу багатосторонніх зв'язків ліквідними ресурсами. Міжнародна валютна ліквідність характеризує можливість тієї чи іншої країни, країн окремого регіону або всіх країн разом безперебійно оплачувати свої зовнішні зобов'язання відповідними платіжними засобами. Йдеться про показник, що визначає платоспроможність окремих суб'єктів світового ринку. Існує кілька методик визначення рівня (ступеня) валютної платоспроможності окремої 'країни та оцінки міжнародної валютної ліквідності. . . Показником оцінки загального стану міжнародної ліквідності є співвідношення золото-валютних резервів центральних банків країн світового співтовариства і загальної суми річного товарного імпорту. Свого часу МВФ визначив, що задовільним рівень міжнародної (сумарної) ліквідності вважається тоді, коли показник офіційних резервів становить 50 відсотків вартості світового імпорту. При оцінці платоспроможності окремих країн використовується показник НОБ — норма обслуговування державного боргу. НОБ визначають як відношення суми платежів, яку країна має виплатити іноземним кредиторам за певний період СП, до суми іноземної валюти, отриманої від експорту товарів і послуг СВ:, НОБ = СП : СВ У міжнародній практиці прийнято вважати, що країна є неплатоспроможною, якщо НОБ перевищує 20 відсотків. Важливим аспектом характеристики міжнародної валютної ліквідності є не лише її кількісна сторона, але й якісна визначеність - ступінь придатності наявних активів для здійснення відповідних платежів. Платоспроможність окремих країн перед іншими країнами (зовнішня платоспроможність) визначається станом державних валютних резервів, до яких входять: іноземна валюта, золото, резервна позиція у СДР, ЕКЮ, а також інші міжнародні платіжні засоби. У практиці валютних відносин використовують як загальноприйняті міжнародні засоби розрахунків та платежів і окремі на- 461
ціональні грошові одиниці. Таких валют небагато. Це долар США, німецька марка, японська йєна, французький і швейцарський франк. Можливість виконання національною валютою функції світових грошей і виступати у зв'язку з цим як міжнародний ліквідний ресурс, що надає відповідним країнам істотні конкурентні переваги, визначається рівнем виробничого потенціалу, стабільності та конкурентоздатності їхніх економік.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міжнародна валютна ліквідність» з дисципліни «Основи економічної теорії»
