Рівень розвитку матеріально-технічної бази в сільському господарстві має забезпечувати своєчасне виконання всіх робіт, усунення важких умов праці в землеробстві й тваринництві. Чисельність працівників, що зайняті ручною працею, визначається передусім рівнем механізації основних і допоміжних операцій в галузях сільського господарства. Розвиток селянських (фермерських) господарств становить проблему створення малогабаритних машин та інших знарядь праці. Разом з тим треба зберегти виробництво сільськогосподарської техніки для використання у великих господарствах. Слід урахувати також важливість на сьогодні ліквідації залежності України від зовнішніх поставок сільськогосподарської техніки. Особливо це стосується тракторів, транспортних прицепів, 327
плугів, сіялок, зернозбиральних комбайнів, універсальних навантажувачів, техніки для збирання картоплі тощо. Важливо розробити і здійснити рекомендації щодо формування закінчених систем машин для комплексної механізації технологічних процесів у рільництві та на фермах залежно від галузевої спеціалізації сільськогосподарських підприємств. Селу потрібні невеликі, але мобільні пункти переробки сировини, транспортні засоби. Для того щоб прискорити виробництво техніки для села, слід закуповувати розробки з технологічних процесів, документацію кращих зразків машин {устаткування, налагодити виробництво їх на вітчизняних підприємствах. Безумовно, мають діяти і українські наукові центри з розробки нової сільськогосподарської техніки. Тут вирішальне значення має фактор часу: якщо українські вчені не гарантують розробку якогось сучасного агрегату протягом, припустимо, п'яти років, то краще звернутись до закордонного досвіду. Це дасть змогу організувати його виробництво за 1—2 роки. Інакше кажучи, доцільно використати японський досвід науково-технічного прогресу в повоєнні роки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розвиток матеріально-технічної бази» з дисципліни «Основи економічної теорії»
