В умовах ринкової економіки, як уже зазначалось, виникає безліч форм підприємств. Для того, щоб у них розібратись, звичайно, слід для класифікації застосувати певний критерій, за яким здійснюється розмежування їх. Одним з таких критеріїв є форма власності на засоби виробництва. За ним можна виділити підприємства державні, кооперативні, приватні, змішані. Роздержавлення і приватизація не приведуть повністю до ліквідації державних підприємств. Не можуть бути приватизовані підприємства оборонної промисловості, а також ті об'єкти, збереження яких у державній власності диктується завданнями обороноздатності та безпеки держави. Не підлягають приватизації об'єкти, що здійснюють діяльність, яка є монополією держави: підприємства з видобутку рідкісних копалин, наприклад, золоті копальні, уранові рудники, а також підприємства лікеро-горілчаної та тютюнової промисловості тощо. 269
Є підприємства, які мають належати одному господарю — державі, інакше буде порушена цілісність, ефективність системи. Це підприємства зв'язку, енергетики. Наша країна повинна зберегти єдину транспортну систему (залізничний, повітряний, водний транспорт). Глобальне розв'язання ряду екологічних проблем також вимагає збереження деяких державних підприємств. За рішенням уряду України крім перелічених, у державній власності мають залишатися підприємства з випуску наркотичних, бактеріологічних, біологічних, отруйних засобів; метрополітени, трубопровідний транспорт, меліоративні та захисні споруди, водосховища; транспортні засоби спеціального призначення; хлібоприймальні та хлібозаготівельні організації; підприємства лісовідновлення, лісорозведення і охорони лісу; рибокомбінати, підприємства соляної промисловості. Державні підприємства мають такі особливості і риси: по-перше, державні підприємства бувають загальнодержавними (республіканськими) і комунальними. У першому випадку суб'єктом права є держава в особі Верховної, Ради України. У другому випадку суб'єктом права виступають адміністративно-територіальні одиниці в особі місцевих органів влади різних рівнів. Ці органи управляють підприємствами через призначених або уповноважених директорів, начальників тощо. По-друге, існують розмежування відповідальності суб'єктів права державної власності. Держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за діяльність один одного. По-третє, слід звернути увагу на особливий правовий режим майна державного підприємства. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського ведення, крім випадків, передбачених законодавством України. По-четверте, у випадку прийняття рішення про ліквідацію підприємства або його банкрутства трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства в оренду або перетворення його в інше підприємство, що засноване на колективній власності. По-п'яте, трудовий колектив державного підприємства має право на власність. Прибуток, що залишається у державному підприємстві після сплати податків та інших платежів (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у. власність членів трудового колективу у порядку і розмірах, що визначені законодавством України. Сума прибутку, яка належить члену трудового колективу, утворює його вклад. На суму вкладу члену трудового колективу за його бажанням можуть бути видані акції. На вклад (акції) підприємство щорічно виплачує проценти
270
(дивіденди). Розмір частини прибутку, що використовується на виплату процентів (дивідендів), визначається за узгодженням між адміністрацією підприємства і трудовим колективом. За згодою члена трудового колективу його вклад (повністю або частково) може бути використаний на спорудження або придбання житлового будинку чи інших об'єктів соціально-культурного призначення. На цю суму вкладу проценти не нараховуються. Член трудового колективу має право одержати свій вклад (вартість акцій) в порядку і строки, що визначені загальним рішенням адміністрації й трудового колективу. При ліквідації підприємства сума вкладу (вартість акцій) виплачується членам трудового колективу (спадкоємцям) з майна, що залишилось після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами підприємства. Як бачимо, сьогодні значна увага приділяється поєднанню інтересів працівника з інтересами державного підприємства. Створюються певні стимули заінтересованості в результатах господарської діяльності державного підприємства. Значну групу підприємств являють собою підприємства, засновані на колективній власності. Суб'єктами права колективних підприємств є їхні трудові колективи. Форми колективних підприємств різноманітні: орендні, кооперативні, акціонерні, господарські товариства, господарські об'єднання та ін. Право колективної власності виникає на основі добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських об'єднань; передачі державних підприємств в оренду, викупу колективами державного майна; перетворення державних підприємств на акціонерні та інші товариства. В умовах ринкової економіки існують підприємства, засновані на приватній власності. Приватні підприємства можуть грунтуватися на індивідуальній трудовій власності і на власності підприємця з використанням праці найманих працівників за контрактами (договорами). До першої форми, як правило, належать дрібні підприємства (майстерні, ательє тощо). Приватні підприємства з використанням найманої праці мають три форми: приватні підприємства, що належать одному власнику; підприємства, які перебувають у власності партнерів, і корпорації. Підприємство з одним власником означає, що підприємець веде свої справи у власних інтересах, має у своєму розпорядженні матеріальні ресурси і капітальне обладнання, необхідні для виробничої діяльності, особисто контролює виробництво і використання продукції. 271
Таке підприємство має ряд переваг: власник має значну свободу дій, існує досить сильний безпосередній стимул до ефективного виробництва. Але є і недоліки: як правило, фінансових ресурсів одноособового підприємця недостатньо для створення досить великого підприємства, комерційні банки не дуже охоче, надають великі кредити (через що банкрутство найчастіше трапляється серед приватних підприємств одноособового володіння). Слід враховувати й те, що на власника підприємства лягає багато обов'язків, функцій з організації виробництва, опанувати якими одній людині не так легко. Це не гарантує завжди досить високої якості управління. Значно краще йдуть справи на підприємствах, що засновані на партнерстві. Партнерство — це форма організації бізнесу, за якої дві або більше осіб домовляються про володіння підприємством і його управлінням. Для цього вони об'єднують свої фінансові ресурси і вміння вести справи. На підприємствах, що грунтуються на партнерстві, виявляється ряд переваг: завдяки спеціалізації в управлінні досягається більш висока ефективність виробництва, об'єднуються значні ресурси, що зменшує загрозу банкрутства і створює певну довіру банків. Недоліки цих форм господарювання полягають у тому, що при наявності партнерів можливі розходження в поглядах, інтересах, що іноді затримує прийняття відповідних рішень; необмежена відповідальність призводить до того, ідо доводиться нести збитки за помилки своїх партнерів. В умовах ринкової економіки одержують розвиток корпорації. Корпорація — це правова форма бізнесу, яка не пов'язана з конкретними особами. Вона являє собою юридичну особу, яку визнає уряд, і яка має ресурси, активи, виробляє і продає продукцію, має право на одержання кредитів, несе відповідальність за свою діяльність. Корпорація — це найбільш ефективна форма організації бізнесу в питаннях залучення грошового капіталу. Через продаж акцій і облігацій можна залучити заощадження багатьох осіб. У корпораціях існує обмежена відповідальність. Власники корпорацій (тобто власники акцій) ризикують тільки тією сумою, яку вони заплатили за акції, їхні особисті активи не ставляться під загрозу, навіть якщо корпорація збанкрутіє. Корпорація має можливості збільшувати до величезних розмірів обсяг виробництва, впроваджувати новітню техніку і технологію, бути висококонкурентною на ринку. Корпорації утворюються як акціонерні підприємства. З самого початку вони можуть набувати форми акціонерних товариств.
272
Акціонерним визнається товариство, що має статутний фонд, який поділено на певне число акцій однакової номінальної вартості. Засновниками акціонерних товариств можуть бути підприємства, організації, особи. Акції розповсюджуються або шляхом відкритої підписки на них (купують всі) або розподіляються між самими засновниками. Вищим органом акціонерних товариств є загальні збори акціонерів. Голосування на загальних зборах відбувається за принципом: одна акція—один голос (як уже зазначалось, усі акції мають однакову номінальну вартість). Виконавчим органом акціонерних, товариств є правління. Новою формою .підприємств, в якій здійснюється співробітництво держави з іншими державами (через підприємство), є спільні підприємства. Ця форма передбачає створення в Україні міжнародних об'єднань з іноземною участю. Разом з тим Україна може брати участь у створенні підприємств на території інших країн. Створення підприємств з іноземною участю дає змогу залучити в економіку сучасне устаткування і технологію, матеріальні та фінансові ресурси, а також управлінський досвід. Сучасні підприємства сприяють насиченню споживчого ринку якісними товарами, забезпеченню конкурентоздатної продукції та розвитку завдяки цьому експортної бази країни. Спільні підприємства діють на принципах взаємовигідності, збалансованості інтересів. Вони визначають порядок об'єднання фінансових ресурсів, розподілу продукту, форми і методи спільної діяльності у сфері виробництва і послуг. Основною вимогою до діяльності спільних підприємств є валютна самоокупність, що передбачає орієнтацію їх на експорт власної продукції. Спільні підприємства на території України мають усі права юридичної особи згідно з українським законодавством: укладають від свого імені договори, користуються майновими і немайновими правами і несуть відповідні обов'язки, можуть бути відповідачем і позивачем в суді та арбітражі. Підприємство може самостійно здійснювати будь-які види господарської діяльності, дозволені в Україні, якщо вони передбачені його статутом, встановлювати ціни на продукцію, що виробляється (безумовно, з урахуванням цін світового ринку), відкривати за рубежем філіали і представництва. За своїми зобов'язаннями спільні підприємства несуть відповідальність усім майном, що їм належить. Прибуток спільних підприємств утворюється як в карбованцях, так і в іноземній валюті. У випадку переказу іноземним учасни- 273
кам їхньої частки прибутку за кордон спільне підприємство сплачує податок в іноземній валюті. Майно спільних підприємств не підлягає конфіскації або реквізиції в адміністративному порядку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Форми підприємств залежно від власності» з дисципліни «Основи економічної теорії»
