У системі аналізу пропозиції грошей важливе місце належить показнику “грошова база”, який широко використовується при визначенні потенційних можливостей розвитку емісійного процесу і прогнозування динаміки грошової маси. За своїм змістом грошова база є консолідуючий показник резервних грошей діючої в країні банківської системи, на основі якої через ефект кредитного мультиплікатора формується загальна маса грошей, що знаходяться в обігу. З огляду на це грошову базу називають ланкою “сильних грошей”. Цією назвою підкреслюється особлива функція грошової бази в діючій нині системі грошової емісії. Цю функцію порівнюють з роллю своєрідного замінника золотого резерву в минулому, який також був основою емісії паперових (кредитних) грошей. Складовими грошової бази є обов'язкові банківські резерви (касова готівка і депозити у центральному банку), а також готівкові гроші, що знаходяться в обігу поза банківською системою. Елементи, що формують грошову базу, можна подати формулою В = Rd +Rt + Rc + СУ, де Rd — сума обов'язкових резервів за вкладами до запитання; Rt — сума обов'язкових резервів за строковими вкладами; Rc — наднормативні резерви; СУ — готівка, що знаходиться в обігу. Основні чинники, що впливають на утворення грошових резервів і відповідно до цього грошової маси, подано на рис. 9. Зростання зобов'язань комерційних банків за кредитами центрального банку в країнах з розвиненою банківською системою най-
Рис. 9. Чинники зростання грошових резервів 236
частіше здійснюються через рефінансування на основі переобліку вексельних зобов'язань банківських комерційних установ. Наслідком здійснення такої форми рефінансування є пряме зростання рівня грошових резервів. Широко використовуються й інші форми кредитування фінансової діяльності комерційних банків, які безпосередньо впливають на розширення їхнього емісійного потенціалу. Суттєвий вплив на розміри грошової бази справляють чинники, що зумовлюють динаміку платіжного балансу країни. Зростання або зменшення сальдо іноземних активів в умовах їх конвертації в національну валюту відповідно призводить до зростання або звуження грошової бази. Разом з тим зазначена залежність не є прямолінійною. Вона значною мірою коригується чинним законодавством з валютного регулювання. Однак безпосередня залежність динаміки грошової бази від сальдо іноземних активів є очевидною і має враховуватися при визначенні основ емісійного процесу. Раніше уже вказувалося на безпосередній вплив на динаміку грошової бази росту фінансових зобов'язань Уряду перед Центральним банком, що виникають в результаті бюджетного дефіциту та його обслуговування шляхом здійснення емісійними установами покупок на ринку цінних паперів облігацій державного займу. Припустимо, що Центральний банк придбав на відкритому ринку облігацій державного займу на суму 100 млн дол. Зрозуміло, що це призведе до зростання в обігу грошової маси на відповідну суму асигнувань. Але справа не обмежується прямим емісійним ефектом. Фізичні чи юридичні особи, що продали Центральному банку облігації, використають лише частку отриманої суми грошей у трансакційних цілях. Припустимо, що це 10 млн дол. Решта — 90 млн дол. повернеться у вигляді депозитів у комерційні банки, збільшивши їхні резервні позиції, в тому числі наднормативний резерв. На розмір грошової бази впливають й інші фактори. Окремі з них належать до так званої групи нерезервних зобов'язань банківських установ. Це капітал і прибуток від емісійної діяльності, некласифіковані активи та пасиви, а також інші зобов'язання, що безпосередньо не формують резервні позиції банків, але опосередковано впливають на їхню динаміку. Розглянуті питання дають підставу для висновку, що формування грошової бази, від розмірів якої значною мірою залежать загальні масштаби емісійного процесу, здійснюється на багато-факторній основі. Значна частина факторів визначається загальноекономічними чинниками і безпосередньо непідконтрольна Національному банку. Це означає, що регулювання динаміки грошової маси не може здійснюватися Центральним банком на суто адміністративній основі. В умовах ринкової економіки банк може застосовувати переважно економічні важелі впливу на цей процес. 237
як свідчить досвід, спроби прямого згортання чи експансії емісійної діяльності виявляються неефективними. Ефект кредитного мультиплікатора, що в багато разів примножує кількісні параметри грошової бази, підтверджує цей принципово важливий не лише для теорії грошей, а й реальної емісійної практики висновок.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Грошова база» з дисципліни «Основи економічної теорії»
