На основі суспільного виробництва формуються економічні відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і нематеріальних цінностей. Виходячи з цього, слід з'ясувати структуру економічних відносин. Система економічних відносин включає в себе соціальну (економічну) структуру продуктивних сил суспільства і виробничі відносини, а також організаційні-економічні відносини, що поєднують їх. Такий підхід раніше відкидався. Вважалося, що продуктивні сили суспільства мають лише матеріально-речовий зміст. Відповідно до цього зміст економічних зв'язків, що формуються у структурі способу виробництва, обмежувався системою виробничих відносин і тими елементами, які лише поєднують її з продуктивними силами. Це породжувало багато методологічних складностей в аналізі широкого кола актуальних проблем сучасної суспільної практики. До таких складностей, необхідність рішучого подолання яких настійно диктується практикою сучасного розвитку, слід віднести насамперед проблему теоретичного аналізу співвідношення загальноцивілізаційного і формаційного підходів у розвитку економічних процесів, диференціації загального і специфічного в їхній структурі. Що є предметом загального економічного аналізу? Яка реальна тканина економічних відносин, що складають основу загально-історичного процесу? Розгляд поряд з виробничими відносинами і організаційно- 55
економічними зв'язками соціальної структури продуктивних сил як невід'ємного елемента економічної системи суспільства дає змогу усунути складності. Продуктивні сили визначають відношення людини до природи, її здатність забезпечити своє існування і задовольнити зростаючі економічні потреби. Разом з тим відношення людини до природи реалізується лише всередині та через соціальні (економічні) відносини між людьми — учасниками виробництва. Відповідно до цього в системі економічних відносин розрізняють дві підструктури. У кожному способі виробництва, що історично склався, можна виділити, з одного боку, визначальну логіку загальноцивілізаційного процесу загальної первинної економічної форми, якою є економічна структура продуктивних сил суспільства. А з іншого — вторинну специфічну (формаційну) економічну форму — систему виробничих відносин, що відображає характер привласнення засобів і результатів виробництва, відносин власності, які склалися в цьому суспільстві: Проте слід ураховувати, що загальні та специфічні форми економічної системи не ізольовані одна від одної. Вони діалектичне поєднані між собою. Ось чому про розмежування їх можна говорити лише з точки зору теоретичного аналізу. Загальне не існує само по собі. Воно у всіх випадках реалізується лише через специфічні форми. Такою самою мірою і кожна специфічна форма завжди являє собою конкретно історичну структуру реалізації загального.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Структура економічних відносин» з дисципліни «Основи економічної теорії»
