Найважливішою формою участі країн у міжнародних економічних відносинах є зовнішня торгівля, через яку реалізуються місцеві вироби чи сировина, а імпортуються високотехнологічні товари чи необхідні ресурси. Спеціалізація країн у світовому товарообміні характеризує їхні порівняльні переваги у виробництві тих чи тих товарів. Підсумкові дані про зовнішньоекономічні операції України з іншими країнами світу у 2002 р. систематизовані у платіжному балансі (ПБ). Так, рух належних операцій відбиває рух за кордон та з-за кордону товарів, послуг трансфертних платежів. У 2002 році сальдо поточного рахунку становило 3,2 млрд дол. США, або перевищило минулорічний рівень у 2,3 рази. Така динаміка зумовлена збільшенням позитивного сальдо товарів та послуг утричі, та чистих надходжень за статтею «Поточні трансферти» в 1,3 раза. Торговельний баланс зведено з позитивним сальдо в розмірі 1,86 млрд дол. США порівняно з 0,613 млрд. дол. США у 2001 році. Поліпшення стану зовнішньоторговельного балансу відбулося як за рахунок товарного балансу, сальдо якого збільшилось у 3,6 раза, так і за рахунок балансу послуг, сальдо якого збільшилось у 2,8 раза. Характерною ознакою розвитку ситуації в зовнішньому секторі економіки у 2002 році було суттєве збільшення позитивного сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу до рівня, що становить 7,7 % стосовно ВВП порівняно з 3,7 % у 2001 році (табл. 3.9).
Таблиця 3.9 ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЗОВНІШНЬОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ* Показники 1999 2000 2001 2002 Сальдо поточного рахунку до ВВП, % 3,0 3,9 3,7 7,7 Експорт товарів та послуг, % до ВВП 53,1 61,6 55,4 56,3 Імпорт товарів та послуг, % до ВВП 49,5 57,4 53,8 51,8 Темпи зростання, % до попереднього року
експорт товарів та послуг 92,7 112,8 109,5 110,7 імпорт товарів та послуг 80,9 117,8 114,1 105,0 Коефіцієнт покриття імпорту товарів експортом, % 96,3 103,4 101,2 104,0 Довгостроковий борг, млрд дол. США, в тому числі 13,518 11,872 12,149 12,708 гарантований Урядом та наданий МФО 12,478 10,401 10,170 10,209 негарантований 1,040 1,471 1,979 2,499 Довгостроковий зовнішній борг — % до ВВП 44,1 38,0 31,9 30,6 Коефіцієнт обслуговування довгострокового зовнішнього боргу — % 16,1 14,5 14,6 12,0 в тому числі:
відсотки за довгостроковим зовнішнім боргом, % 4,1 4,4 3,3 2,5 Валові міжнародні резерви, млрд дол. США 1,094 1,505 3,089 4,417 Валові міжнародні резерви в тижнях імпорту 3,7 4,4 7,8 10,7 Зовнішня заборгованість є концентрованим показником конкурентоспроможності країни. Необхідно врахувати, що прямий державний борг України становить 12,7 млрд дол. США, з них гарантований Урядом — 10,2 млрд. дол. США, а це, відповідно, 31 % ВВП і 25 % ВВП. Такі зростання заборгованості підприємств України іноземним суб’єктам є одним із чинників, що загрожує безпеці національної економіки та знижує її конкурентоспроможність. Згідно з даними Держкомстату, зовнішньоторговельний оборот України збільшився за період 1995—2002 рр. з 23 до 35 млрд дол. США (табл. 3.10). У 2002 р. експорт товарів у порівнянні з попереднім роком виріс на 10,4 %, а імпорт — приблизно на 7,6 %. Обсяг послуг за цей період зріс з 3,25 до 5,3 млрд дол. США, хоча у 1997 р. він становив 6,16 млрд. дол. США (табл. 3.10).
Таблиця 3.11 ЕКСПОРТ–ІМПОРТ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ, млрд дол. США [42] Показники 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 Оборот 3,25 5,95 6,16 5,25 4,7 4,7 4,6 5,3 Експорт 2,62 4,75 4,74 3,82 3,6 3,5 3,5 4,1 Імпорт 6,63 1,20 1,42 1,43 1,1 1,2 1,1 1,2 Сальдо 1,99 3,55 3,32 2,39 2,5 2,3 2,4 2,9
У 2001—2002 рр. суттєво знижуються темпи зростання зовнішньої торгівлі. Експорт товарів та послуг, який є головним показником спроможності країни купувати продукцію іноземного виробництва, нові технології, розраховуватися за зовнішні борги, зріс на 11,6 %, а імпорт — на 7,7 %, сальдо склало 3,9 млрд дол. США. Нарощування експорту в 2002 році відбулося значною мірою за рахунок зростання обсягів поставок продовольчих товарів, продукції металургійної промисловості (на 6 %). Лише завдяки цим групам товарів вартісні обсяги експорту за рік збільшилися майже на 1,4 млрд. дол. США. Наші високі врожаї зернових на тлі несприятливих погодних умов і повені в Європі зумовили збільшення обсягів експорту зерна у 2002 році вдвічі порівняно з 2001 роком. За 2002 рік було експортовано 12,2 млн тонн зернових на суму 1 млрд. дол. США, а їх частка в загальному обсязі продукції АПК зросла з 26,5 до 41,8 %. Завдяки високому попиту, в 1,5 раза збільшилися поставки олії, у 1,3 раза — замороженої яловичини до Росії. Зменшення попиту та зниження світових цін на окремі молочні продукти. навпаки, призвело до скорочення їх вартісних обсягів у 1,8 раза. Найсуттєвіше (у 3,6 раза) скоротилися поставки соняшникового насіння. Наступною, щодо впливу на обсяги експорту групою товарів, була продукція паливно-енергетичного комплексу, частка якої в загальному обсязі експорту зросла у 2001 році до 11,2 % порівняно з 9,4 % у 2002 році. Обсяги експорту нафтопродуктів зросли в 1,5 раза й становили 1,13 млрд. дол. США. Поліпшення кон’юнктури зовнішніх ринків продукції металургії, зокрема чорних металів, уможливило подолання негативної тенденції падіння обсягів експорту за цією групою, яка спостерігалась на початку року. Наприкінці 2001 та з початку 2002 року експортні ціни майже на всі види металопродукції впали до найнижчого рівня за останні 10 років. До того ж основні виробники продукції чорної металургії почали активно захищати свої ринки. Незважаючи на те, що в нашій країні вдалося досягти позитивного сальдо торговельного балансу, структура експорту-імпорту відбиває спрощену галузеву структуру промислового виробництва і не еквівалентна створенню умов для швидкого економічного зростання та інтеграції у світову економічну систему. Згідно з даними Системи Міжнародної Торгової класифікації, товарна структура експорту української продукції є проміжною — 57,3 % (24 % ВВП), а кінцева становить лише 22,6 %. Такі співвідношення типові для країн, що розвиваються, бо їхня економіка повністю залежить від прибутків, отримуваних від постачання мінеральних ресурсів та напівфабрикатів на зовнішній ринок. Тобто, українська економіка характеризується конкурентними перевагами нижчого рівня. Вичерпавши первинні резерви експорту за умов лібералізації торгівлі, наша країна зіткнулася із зростаючими труднощами в розвитку нових конкурентоспроможних експортних секторів. У імпорті переважають сировина та матеріали — 38,7 % і кінцева продукція — 32,3 % (табл. 3.12). Таблиця 3.12 СТРУКТУРА ЕКСПОРТУ–ІМПОРТУ В УКРАЇНІ, % ДО ЗАГАЛЬНОГО ОБСЯГУ [10] 1998 1999 2000 Експорт Імпорт Експорт Імпорт Експорт Імпорт Кінцева продукція 22,1 33,0 22,1 34,5 22,6 32,3 Сировина і матеріали 7,5 37,9 7,5 35,6 7,5 38,7 Проміжна продукція 57,3 18,0 59,4 16,9 57,3 18,2 Продукція сільського господарства та продовольство 13,0 11,1 11,0 13,1 12,5 10,8
Рис. 3.18. Товарна структура експорту та імпорту у 2002 році [42] Чистим експортом з України є: недорогоцінні метали та вироби з них; продукція тваринництва та хімічної промисловості тощо. Отже, у структурі вивозу товарів переважають сировинні ресурси й енерго- та екологомістка продукція, що ставить країну у велику залежність від нестабільності світового ринку. Відтак країна зайняла непрестижні позиції з експорту хімічної промисловості. Оскільки за останні 5 років експорт хімічної промисловості збільшився на 13 %, що значно підвищує рівень неминучих майбутніх витрат на природоохоронні заходи і зниження цінової конкурентоспроможності цієї продукції. Найбільшу питому вагу в структурі зовнішньої торгівлі складають недорогоцінні метали та вироби з них, а саме 40 %. А на електричні машини й устаткування в структурі національного експорту припадає лише 2,7 % (рис. 3.18). Крім того, значно знизився експорт засобів наземного, повітряного та водного транспорту (протягом останніх п’яти років на 41 і становить у структурі експорту 3 %. Оскільки частка експорту наукомістких галузей у структурі ВВП є одним із показників конкурентоспроможності економіки країни, то за ситуації, яка склалась у нас, можна стверджувати: рівень цього показника надзвичайно низький. Зміни в структурі експорту товарами та послугами свідчать про домінування тенденції його деіндустріалізації (табл. 3.13) та прогресуючої втрати Україною, під впливом зовнішнього конкурентного середовища свого виробничого і науково–технічного потенціалу. Підтвердженням служить суттєве зменшення в експорті частки високотехнологічних товарів, що не було компенсоване зростанням у 1995—2002 роках обсягів та питомої ваги поставок товарів групи 86 та 88. Зниження конкурентоспроможності та спад виробництва кінцевої продукції полегшує проникнення імпорту, а відволікання на нього валютних коштів звужує можливості забезпечення потреб в енергоносіях. Деякому поліпшенню ситуації сприяла девальвація гривні, що призвела до зниження конкурентоспроможності зарубіжної продукції, але не сприяла стабілізації експорту. Згідно з методикою ОЕСР та країн ЄС, до високотехнічних товарів відносять: аерокосмічне обладнання, інформаційні технології, електронні товари, ліки, прилади та електрообладнання. Середньотехнологічні — це автомобілі, хімічні товари, неелектричне обладнання, кольорові метали. Отже, розрахуємо частку високотехнологічних товарів у загальному обсязі експорту. Так, згідно статистичних даних та товарних груп по ТН ЗЕД, цей показник у 2002 році становив 4,5 %. Відповідно, високотехнологічні товари в загальному обсязі імпорту становлять 8,1 %. Таблиця 3.13 ЗМІНА В ЕКСПОРТІ ЧАСТКИ СЕРЕДНЬО- ТА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ ПЕРЕРОБНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ Код Найменування груп товарів по ТН ЗЕД Питома вага товарів в загальному обсязі експорту, %
1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 84 Реактори ядерні, котли, устаткування 8,4 6,7 6,5 6,4 6,0 5,1 6,0 6,0 7,1 85 Електричні машини і устаткування 5,7 3,4 3,3 3,2 2,7 2,8 3,3 3,3 2,7 86 Локомотиви залізничні, рухомий склад, трамваї 1,0 1,3 1,5 1,0 1,1 0,8 0,6 0,6 1,7 87 Засоби наземного транспорту, крім залізничного 4,7 3,4 1,6 1,4 1,0 1,0 1,1 1,1 1,0 88 Літальні, космічні апарати, їх частини 0,2 0,2 0,4 0,8 1,2 1,1 1,0 1,0 0,6 89 Судна, човни, інші плавучі засоби 1,3 0,3 1,0 0,6 1,6 0,8 0,3 0,3 0,6 Джерело: складено за даними зовнішня торгівля товарами стат. 3б. / Держкомстат України у 1994—2002 рр.
Зменшення в останні роки у структурі експорту частки енергоносіїв не призвело до помітного зростання інвестиційного імпорту (табл. 3.14). Це зумовило подальше фізичне та моральне старіння активної частини основного капіталу, темпи оновлення якої, за несприятливості загальногосподарської кон’юнктури та інвестиційного клімату, не відповідають реальним потребам технологічного переозброєння та структурної перебудови економіки. Коефіцієнт покриття імпорту високотехнологічних товарів їхнім експортом зростав і в 2002 р. становив 0,6 (у 1996 р. — 0,42). Що стосується технологічних послуг (наукові і конструкторські розробки), то, при надзвичайно малому значенні середньої їхньої частки в загальному обсязі експорту та імпорту послуг, вони мали у 2002 р. і низький коефіцієнт покриття імпорту експортом — 0,04, а для інформаційних послуг — 0,6. Це свідчить про низьку конкурентоспроможність окресленого виду економічної діяльності держави і необхідність пріоритетного фінансування цієї сфери. Таблиця 3.14 ЗМІНА ЧАСТКИ СЕРЕДНЬО- ТА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ІНВЕСТИЦІЙНОГО ІМПОРТУ код за тн Групи товарів за тн зед 1994 1996 1998 2000 2002 84 Реактори ядерні, котли та механ. устаткування 10,3 8,8 11,00 9,5 10,7 85 Електричні машини та устаткування 4,3 3,3 4,6 4,4 4,0 86 Локомотиви залізничні та рухомий склад 0,3 0,6 0,8 0,3 0,4 87 Засоби наземного транспорту 2,1 2,4 5,1 3,1 5,5 90 Прилади 1,2 1,1 1,6 1,3 1,5 Всього 19,2 17,3 24,4 19,8 22,1 Джерело: складено за даними зовнішня торгівля товарами стат. 3б. / Держкомстат України у 1994—2002 рр.
Показник «цінова одиниця» експорту характеризує якісну сторону його конкурентоспроможність, наукомісткість. Проведені розрахунки наукомістких товарних груп — електричних машин та літальних і космічних апаратів — показали, що українські наукомісткі товари значно дешевші за відповідні зарубіжні аналоги (рис. 3.9, 3.10), до того ж із 2000 р. відбувається зростання цього показника групи товарів галузі приладобудування. У 2002 р. він становив 79,9 дол. США за кг, а імпорт, відповідно, 54,9 дол. США за кг (рис. 3.11). Проте ця високотехнологічна продукція складає лише 0,4 % загального експорту, що є надзвичайно низькими для інноваційного орієнтованої стратегії. 2001 р. став в Україні роком економічного прискорення, але експерти стверджують, що зроблені кроки до суттєвого сповільнення розвитку, тому в наступних роках прогнозують зниження темпів зростання. У 2002 р. в Україні приріст промислового виробництва склав 7% у порівнянні з попереднім роком, а експорт промислових товарів — 8,4%. Можна розрахувати питому вагу експорту в реалізації продукції за допомогою формули: , де а — експорт продукції в базовому періоді (млн дол. США); b — темпи приросту товарного експорту (без сільськогосподарської продукції); с — обсяг виробництва в базовому періоді (млн дол. США); d — темпи приросту виробництва; n — тривалість періоду, років; е — вклад (питома вага) експорту в приріст виробництва за певний період.
Рис. 3.9. Динаміка рівня конкурентоспроможності товарів зовнішньоекономічної діяльності класифікаційної групи 85 — електричні машини за показником цінової одиниці в (дол./кг.)*
Рис. 3.10. Динаміка рівня конкурентоспроможності товарів зовнішньоекономічної діяльності класифікаційної групи 88 — літальні і космічні апарати — за показником цінової одиниці в (дол./кг.)
Рис. 3.11. Динаміка рівня конкурентоспроможності товарів зовнішньоекономічної діяльності класифікаційної групи 90 — прилади за показником цінової одиниці в (дол./кг.) Тому за 2000 — 2001 рр. отримуємо наступний результат: ; . Отже «внесок» експорту в ріст виробництва за цей період вагомий і складає 50 % у 2000 р. (28 % у 2001), а в 2002 році — понад 52 %. У структурі експорту послуг домінують транспортні — 83,5 % до загального обсягу і лише 5,7 % — ділові, професійні, ремонтні і технічні та 0,2 % — комп’ютерні послуги. Тобто: експлуатується транзитне становище держави і практично не реалізується потенціал експорту послуг у науково-технічній, інформаційній сферах, які відзначаються високим динамізмом розвитку. За умови погіршення економічної кон’юнктури для експорту, українська продукція виявилася неконкурентоспроможною на міжнародних ринках. Очікувана динаміка цін у світі на продукцію, яка є основною складовою імпорту нашої країни, зростатиме набагато швидше, ніж на товари традиційного експорту. Крім того, продукція національних товаровиробників є енергомісткою, що й далі підвищуватиме її собівартість, яка є і так високою. Вітчизняна економіка характеризується неефективним використанням факторів виробництва та споживанням енергоресурсів (табл. 3.15). Так, спостерігається значне зниження рентабельності промислових підприємств, фондовіддачі, коефіцієнта обіговості оборотних засобів, матеріаловіддачі та, навпаки, зростання фондомісткості, зниження ефективності використання основних засобів. За обсягом ВВП на кілограм умовного палива Україна відстає від багатьох держав, хоча цей показник останнім часом знизився і в 2002 р. становив 0,28 дол. США за 1 кг. Тому вкрай необхідно застосувати новітні енергоощадні технології та альтернативні джерела енергії для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Таблиця 3.15 ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ Показники 1990 1997 1998 1999 2000 2001 2002 1. Рентабельність продукції промислових підприємств, % 16,8 5,7 6,3 9,1 4,8 3,7 2,6 2. Фондовіддача 1,09 0,29 0,32 0,41 0,54 0,63 0,63 3. Фондомісткість 0,92 9,44 3,1 2,4 1,9 1,6 1,6 4. Коефіцієнт обіговості оборотних засобів … 2,16 1,02 0,43 0,99 1,7 1,2 Джерело: розраховано за [42]. Зовнішньоторговельні зв’язки нашої країни розвиваються під впливом різноспрямованих процесів інтеграції економіки в світове господарство та систему регіональних взаємин (рис. 3.12), що і зумовило нейтральну геоекономічну орієнтацію держави. Особливо помітно позначилася дія основних векторів впливу на динаміці торгівлі товарами з пострадянськими республіками та іншими країнами.
Рис. 3.12. Динаміка частки зовнішньоторговельного обороту України з державами СНД і Балтії та іншими країнами світу* Якщо переорієнтація торгівлі на нові ринки призвела до зростання частки українського експорту в інші країни світу, то дія другої складової проявляється у переважанні імпорту з пострадянських республік. Так, у 1993 році — 60 %, у 2000 р. — 30,9 %, а в 2001 — 28,7 % усього обсягу експорту припадало на країни СНД, з яких основним нашим партнером є Росія (78,2 % експорту у 2000 р. та 78,7 % у 2001 р.) (рис. 3.13). Останнім часом спостерігається зростання зовнішньої торгівлі з країнами ЄС, особливо з Об’єднаним Королівством та Грецією — втричі. На групу країн НАФТА припадає 5 %. Із країн Азіатсько–Тихоокеанського регіону основним партнером України є Китай, на який в останні роки припадало близько 16 %.
Рис. 3.13. Експорт українських товарів в країни СНД й Балтії та інші країни світу [42] Спостерігається разом із тим зниження експортних поставок до низки країн Східної Європи, які підвищили конкурентоспроможність своєї продукції і переорієнтували експорт–імпорт на промислово розвинуті держави. До них належать Болгарія та Македонія. Серед країн експортерів можна виділити торгівлю з Туреччиною (6%), Угорщиною, Польщею, (близько 6%). З погляду зовнішньоекономічної безпеки, необхідно врахувати високий рівень однобічної імпортної залежності від Росії (37% імпорту, а 23 % — експорту), особливо стосовно енергоносіїв. Це робить українську економіку вразливою від такої монозалежності, а продукцію — неконкурентоспроможною. В останні роки змінилася дія факторів, що впливають на розвиток імпорту. Падіння прибутків населення призвело до зниження попиту на дорожчі, в порівнянні з вітчизняними, імпортні товари, а також витіснення імпорту вітчизняною продукцією, виробництво якої зросло. Але із зростанням реальних прибутків попит на якісну імпортну техніку теж буде збільшуватись — особливо за швидкої модернізації промислового виробництва. Нерівномірний експорт–імпорт по регіонах України. Найбільші експортери — це Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська області, які зосереджують понад 50 % експорту. Необхідно подолати таку регіональну асиметрію торгівельної політики, вживши серйозних заходів щодо нарощення обсягів експорту, диверсифікації його структури і раціоналізації імпорту тощо. Одним із факторів погіршення національної зовнішньої торгівлі та фінансової конкурентоспроможності виробників стало нарощення іноземних зобов’язань через несвоєчасні розрахунки українських підприємств з іноземними партнерами. У структурі дебіторської та кредиторської заборгованості у 2002 р. становив 18,2 % із суб’єктами господарської діяльності іноземних держав (а у 1998 р. цей показник становив 7,9 %), у тому числі й прострочена заборгованість — 14,2 %. Дебіторська заборгованість за 2001—2002 роки — 2,3 % та 3,1 % і прострочена, відповідно, — 1,3 % та 0,8 %. Кредиторська заборгованість близько 1,2 млрд дол. або понад 7 % від обсягу імпорту товарів та послуг у 2002 р. Морально та фізично зношений парк промислового обладнання (понад 50 не залишає надії на те, що Україна в найближчий час зможе розширити позиції експортера машинотехнічної продукції та інших промислових виробів із високою доданою вартістю. Ця продукція імпортується в Україну, як і сировина для виробництва. Хоча до чистого імпорту потрапили вироби харчової промисловості та деякі товари, що з успіхом можуть виготовлятись вітчизняними виробниками. Отже, імпортні та експортні потоки зберігають свою нераціональну структуру протягом останніх років і свідчать про зниження конкурентоспроможності української продукції на світових ринках. Фактором, який не сприяє розвитку конкурентоспроможності економіки нашої країни, є високий рівень монополізації підприємств, особливо в таких галузях як сільськогосподарське машинобудування, паливна промисловість. Розподіл експорту товарів за формами власності у 2002 р. наступний: 76 % — підприємства колективної, 15 % — державної, 3 % — приватної власності і 6 % — власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав. Відповідно розподіляється імпорт товарів: 48,4 % — колективна; 40,3 % — державна; 6,3 % — приватна власність (табл. 3.16). У той же час 16,6 % обсягу промислової продукції становлять підприємства державної власності; 79 % — колективної; 1,6 % — приватної та 2 % і 1,1 % відповідно комунальної власності та власності міжнародних організацій. Таблиця 3.16 РОЗПОДІЛ ПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ЕКСПОРТУ-ІМПОРТУ ЗА ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ у 2002 р. Показники Обсяг продукції, відсотків Витрати на одиницю виробленої продукції, коп. Частка у загальному обсязі експорту, % Частка у загальному обсязі імпорту, % Структура капітальних вкладень, % Всього 100,0 94,2 100 100 100 За формами власності: державна 16,6 95,5 15,3 40,3 29,3 комунальна 2,0 124,1 0,1 0,1 6,7 приватна 1,6 89,6 3,4 6,3 6,5 колективна 78,7 93,3 75,5 48,4 55,51 власність міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав 1,1 85,0 5,7 4,9 1,8 Джерело: складено за [42]. Наприкінці ХХ ст. у США сформувалася перша в світі постіндустріальна економіка, для якої характерна низька питома вага обробної промисловості і висока сфери послуг (75 % ВВП). Основною силою «нової економіки» стали інформаційні технології, інвестиції в які значно перевищують капітальні вкладення в основні фонди. Тому, за для розробки стратегії розвитку конкурентоспроможності української економіки, необхідно розглянути ситуацію з наявністю інформаційних технологій та доступністю інвестиційних ресурсів. Так, участь України в міжнародній торгівлі послугами і присутність на світовому ринку інвестицій символічна (декілька сотих відсотка). Впровадження Інтернету дає змогу змінити виробничі процеси. Нові інформаційні технології, перш за все, охопили дві сфери — фінансову і торгову. Віддаленість партнерів — не перешкода для їх співпраці. Зміни, які виникли в інформаційно-комунікаційній сфері (спричинили появу нового ринку товарів і послуг), уможливили з одного центру управління розташованими в різних країнах виробництвами. Все ж Україна, згідно з показниками доступності інформації та послуг телекомунікацій, стоїть поряд із відсталими країнами світу. Щоб оновити виробничий потенціал, підвищивши його конкурентоспроможність і технічний рівень, необхідні значні фінансові засоби, яких у нашій державі не вистачає. Між країнами йде жорстка конкурентна боротьба за залучення прямих іноземних інвестицій у національну економіку. Існує наявність потужного кореляційного зв’язку між Індексом Конкурентоспроможності і прямими іноземними інвестиціями, який доведено дослідженнями Світового банку. Існує подібний зв’язок між експортом високотехнологічної продукції і ПІІ. Враховуючи останні місця нашої держави, згідно з Індексом Конкурентоспроможності та експорту наукомісткої продукції, розраховувати на значні надходження іноземного капіталу не доводиться. І це тоді, коли щорічний світовий експорт прямих інвестицій у 2000 р. сатновив 1,1 трлн дол., на 14 % перевищивши показник попереднього року. Зростання привабливості американської економіки для прямих інвестицій призвело до того, що у 1998 р. акумульовані обсяги іноземних активів у цій країні перевищили (на 0,8 показник американської власності за кордоном [57]. Згідно з дослідженнями відомої консалтингової фірми «А. Т. Кірні», інвестиційний клімат США — найсприятливіший. Їх рейтинг будувався на основі опитувань 1 тисячі фірм із 60 країн світу. А основними факторами привабливості цієї країни для прямих іноземних інвестицій послугувало сприятливе законодавство, наявність потужного венчурного капіталу і висока культура підприємництва. За умов, коли внутрішніх ресурсів виявляється недостатньо, залучення іноземних інвестицій могло б мати істотне значення в подоланні інвестиційного спаду і розглядатись як метод поліпшення інвестиційного клімату в цілому. Прямі іноземні інвестиції могли б сприяти підвищенню ділової активності суб’єктів господарювання, розвитку високотехнологічних галузей. У той же час обсяг прямих іноземних інвестицій на одну особу в Україні становив у 2003 р. 111 дол. США, що є одним із найнижчих серед країн СНД. За 2002 р. вкладено нових іноземних інвестицій 0,8 млрд дол. США, половина з яких пов’язана з участю іноземців у приватизації. У вітчизняній економіці використовується обмежена кількість методів залучення іноземних інвестицій, здебільшого, через створення спільних підприємств. Хоча їхня кількість і зросла за останні роки, але питома вага інвестицій у спільні підприємства знизилась (табл. 3.17). Таблиця 3.17 ДИНАМІКА ПРЯМИХ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В УКРАЇНУ, млн дол. США [42] Показники 1998 1999 2000 2001 2002 2003 Прямі іноземні інвестиції всього 2063,6 2810,7 3281,8 3875,0 4555,3 5339,0 у тому числі у спільні підприємства 1917,7 2049,1 2099,8 2272,2 2491,3 2745,2 % 68,2 61,3 64,0 58,8 54,7 51,4
Найбільші обсяги іноземних інвестицій вкладені в ті сфери економіки, які гарантують швидку обіговість капіталу і незначні ризики, а саме: операції з нерухомістю — 43,3 %, водний транспорт — 39 % у промисловість — 10,3 % в т.ч. хімічну та машинобудування — 2,7 %, а зате в науку і освіту значно менше — 1 %. Така структура іноземних інвестицій не сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Співвідношення ПІІ до ВВП (ВНП) часто використовується з метою визначення порівняльної привабливості країни для інвесторів. За даними МВФ цей показник в Угорщині становить близько 40 %, Естонії — 35 %, а в Україні — майже у 10 разів нижчий. Несприятливий інвестиційний клімат є основною причиною низького надходження ПІІ в українську економіку. Інвестори займають вичікувальну позицію. Не відбувається притоку ресурсів за рахунок портфельних інвестицій. Тому загальний відплив за 2001—2002 р. становить 1716 млн дол. США , а рахунок операцій з капіталом згідно платіжного балансу теж із знаком «(» (1050 млн дол. США) За різними експертними оцінками обсяг тіньового зовнішньоторговельного обороту продовжу є збільшуватись і становить 7 — 8 млрд дол. США. Економісти піддають сумніву офіційні дані статистики щодо країн-інвесторів в економіку України, серед яких перше місце належить США, друге — Кіпру, третє — Об’єднаному Королівству, а сьоме — Росії, вважаючи, що основна їхня частина — це тіньовий російський та український капітал, який повертається через офшорні зони. Серед факторів, які забезпечують вагомі конкурентні переваги, особливе місце займає промислова політика, сприяння підвищенню конкурентоспроможності учасників зовнішньоекономічної діяльності. Основні державні заходи, що мають прямий стосунок до формування і розвитку експортного потенціалу, зосереджуються у сфері сприяння розвитку національної економіки через регулювання попиту і пропозиції, захисту національного ринку від іноземної конкуренції, підтримку національних компаній на зовнішніх ринках, включаючи і заходи щодо підвищенню їх конкурентоспроможності. Питання про підвищення конкурентоспроможності промисловості вирішуються в межах таких основних напрямків державної економічної політики як експортна, промислова і науково–технічна. Основна роль у зміцненні позицій національних товарів на світових ринках відводиться експортній політику, завданням якої є розширення зовнішньо-торгівельної експансії. Зараз, у зв’язку із загостренням міжнародної конкуренції, в механізмі державного сприяння розвитку зовнішньої торгівлі відбуваються глибокі зміни (розширюються засоби державного втручання, стаючи комплекснішим). В системі державного стимулювання експорту важливе місце належить вартісним важелям, які діють на рівень цінової конкурентоспроможності: надання експортерам різних пільг, пряме субсидування, кредитування та інше. Велике значення при стимулюванні експорту належать методам, які сприяють отриманню інформації про іноземні ринки, фірми, зовнішньо–торгівельні ціни та рекламу тощо. Основною метою промислової політики у плані забезпечення розвитку експорту, так і в захисті внутрішнього ринку від експансії закордонних конкурентів є підвищення конкурентоспроможності національних компаній і товарів. Для України інтенсивний розвиток зовнішньої торгівлі та підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробника має особливе значення, адже він сприяє прискоренню ринкової трансформації економіки, входженню її до світових товарних ринків та створенню валютних резервів, характеризує ступінь розвитку суспільства в цілому, його економічну безпеку. Отже, зниження конкурентоспроможності української економіки створює загрозу національній безпеці. Важливе значення у розв’язанні цієї проблеми та прискоренні економічного зростання належить зовнішньоекономічним зв’язкам. Українська держава опинилась у міжнародному конкурентному середовищі, до якого економіка виявилась непідготовленою. Неконкурентоспроможність вітчизняної продукції, нераціональна структура виробництва, неефективне використання факторів виробництва, низький внутрішній попит, незадовільна мотивація щодо підвищення ефективності виробництва, несприятливий інноваційно-інвестиційний клімат, нерівномірний розвиток регіонів — основні чинники, що зумовили незадовільний стан зовнішньоекономічних зв’язків нашій країни. Сировинна структура експорту, імпорт, який не відповідає макроекономічним потребам, значна залежність економіки від зовнішньоекономічних зв’язків та кредиторська заборгованість іноземним суб’єктам, пасивне сальдо торгівельного балансу, неефективна фіскальна політика та інші негативні явища зумовлюють актуальність пошуку шляхів експортного потенціалу. Стратегія розвитку експорту повинна бути пов’язана із заходами, що гарантують постійний розвиток продуктивності факторів виробництва країни в міжнаціональному масштабі і спрямована на формування й утримання відносних переваг держави в довгостроковій перспективі. На перших етапах доцільно орієнтуватись на існуючий експорт, зберегти експортний потенціал металургійного комплексу і хімічної промисловості, використовуючи природні конкурентні переваги, а також високий потенціал в певних технологічних галузей економіки і формувати наукомісткий інноваційний сегмент українського експорту. Необхідно прийняти кардинальні програми, націлені на завоювання ринків певних товарів і послуг, на які у нас є конкурентні переваги та певні наробки. В цих програмах всі затрати, як і фінансові результати, необхідно розглядати у зв’язку із вступом в СОТ, митними тарифами і торгівельною політикою в цілому. Необхідно активно використовувати участь у світовому поділі праці для створення сприятливих умов розвитку економіки, забезпечуючи відповідність зовнішньоекономічної діяльності національним економічним інтересам. Передумовою органічного і найповнішого ввімкнення економіки нашої країни у міжнародні господарські взаємини та підвищення її ефективності у міжнародній торгівлі є вступ до СОТ. Це сприятиме стабілізації економічних взаємин з іншими країнами, розширенню доступу вітчизняних товарів на світові ринки, можливості застосування механізмів цієї організації для захисту національних економічних інтересів. Необхідні кардинальні зміни в зовнішньоекономічному законодавстві, вдосконалення тарифної, фінансової, інвестиційної бази відповідно до міжнародних норм і стандартів. А інтеграція у світову економічну систему дасть Україні змогу державі користуватись усіма перевагами міжнародного економічного співробітництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Конкурентні позиції України на світових ринках» з дисципліни «Міжнародна конкурентоспроможність країн: теорія та механізм реалізації»
і становить у структурі експорту 3 %. 