Загальна характеристика міжнародного стандарту з грошово-кредитної статистики
Грошово-кредитна статистика відображає дані про запаси і потоки за активами і пасивами сектору фінансових корпорацій і його підсекторів. Більш широка категорія — фінансова статистика — охоплює всі фінансові запаси і потоки в економіці країни. Сектор фінансових корпорацій поділяється на підсектор центрального банку, підсектор інших депозитних корпорацій і підсектор інших фінансових корпорацій. Підсектор інших фінансових корпорацій включає страхові корпорації і пенсійні фонди, інші фінансові посередники і допоміжні фінансові одиниці. Підсектори центрального банку й інших депозитних корпорацій, узяті разом, складають підсектор депозитних корпорацій. Обробка даних грошово-кредитної статистики здійснюється в два етапи. На першому дані про запаси і потоки, надані окремими інституційними одиницями, агрегуються у баланси за секторами. Вони містять комплексні дані за окремими підсекторами сектору фінансових корпорацій, тобто по центральному банку, інших депозитних корпораціях та інших фінансових корпораціях. На другому етапі дані про баланси по секторах консолідуються в огляди. Дані балансів по секторах використовуються також для складання фінансової статистики. Огляди складаються для окремих підсекторів сектору фінансових корпорацій і для всього сектору фінансових корпорацій. Огляд фінансових корпорацій (Financial Corporation Survey — FCS) ширше за огляд депозитних корпорацій, що відображає дані тільки по депозитних корпораціях. В огляді фінансових корпорацій дані про запаси і потоки з огляду депозитних корпорацій консолідуються з даними з огляду інших фінансових корпорацій (Other Financial Corporation Survey — OFCS), що містить консолідовані дані про запаси і потоки по страхових корпораціях і пенсійних фондах, інших фінансових посередниках і допоміжних фінансових одиницях. На основі цих даних може проводитися аналіз на рівні всього сектору фінансових корпорацій та вимог і зобов’язань стосовно всіх інших секторів економіки і нерезидентів. Огляд депозитних корпорацій (Depository Corporation Survey — DCS) і його складові: огляд центрального банку (the Central Bank Survey — CBS) і огляд інших депозитних корпорацій (the Other Depository Corporation Survey — ODCS) знаходяться в центрі уваги грошово-кредитної статистики і являють собою основний набір даних для макроекономічного аналізу. Огляд депозитних корпорацій містить дані про запаси і потоки за тими зобов’язаннями депозитних корпорацій, що складають широку грошову масу відповідно до національного визначення, а також дані по тих активах депозитних корпорацій, що є вимогами стосовно (тобто кредитом) інших секторів економіки. Огляд депозитних корпорацій також містить дані про вимоги і зобов’язання депозитних корпорацій стосовно нерезидентів. Огляд центрального банку й огляд інших депозитних корпорацій містять дані, з яких шляхом консолідації складається огляд депозитних корпорацій, а також інші дані, які використовуються в грошовому і кредитному аналізі окремо на рівні центрального банку і на рівні інших депозитних корпорацій. Зокрема, в огляді центрального банку показуються компоненти грошової бази. Дані балансів по секторах використовують для складання оглядів. Огляди містять дані про запаси і потоки, які відображають усі активи і пасиви одиниць, охоплюваних відповідним оглядом. Кожен огляд заснований на даних по всіх інституціональних одиницях визначеного підсектору. Таким чином, термін «огляд» у даному випадку позначає вичерпний набір даних по всіх одиницях підсектору, а не дані вибіркового обстеження, які б охоплювали тільки деяку підмножину одиниць чи тільки деяку підмножину активних і пасивних рахунків. Дані для балансу по секторах надходять від окремих інституціональних одиниць конкретного підсектору сектору фінансових корпорацій і класифікуються за стандартними компонентами згідно з описаними у цьому розділі принципами розподілу на сектори, класифікації інструментів і обліку. Крім того, баланси по секторах можуть безпосередньо використовуватися для проведення різних видів аналізу, що вимагає дані по підсекторах у детальнішій розбивці, ніж вони представлені за категоріями активів і пасивів відповідних оглядів фінансових підсекторів. Огляд депозитних корпорацій є основою для макроекономічної політики в багатьох країнах. Він є консолідованим звітом про запаси і потоки, що відбиваються на рахунках усіх одиниць сектору фінансових корпорацій, які приймають на себе зобов’язання, що включаються у визначення грошової маси. Огляд депозитних корпорацій надає можливість для аналізу грошової маси і її компонентів, кредитних агрегатів та їх компонентів, а також іноземних активів і пасивів депозитних корпорацій та інших активів і пасивів. В огляді депозитних корпорацій забезпечується зв’язок зобов’язань депозитних корпорацій, що включаються в грошову масу, з відповідними вимогами стосовно нерезидентів і секторів внутрішньої економіки, а також з іншими їх активами і паси- вами. Відповідно до рекомендацій МВФ у кожній країні для визначення інституціональних одиниць, які попадатимуть у сферу охоплення огляду депозитних корпорацій, використовується національне визначення широкої грошової маси. Всі інституціональні одиниці, які входять у сектор фінансових корпорацій і беруть зобов’язання, що включаються в національне визначення широкої грошової маси, класифікуються як депозитні корпорації і тому включаються в огляд депозитних корпорацій. Національні визначення грошей можуть охоплювати також зобов’язання інших секторів, крім сектору фінансових корпорацій. Ці компоненти грошової маси можуть включати наявну валюту, випущену центральним урядом, депозити, відкриті в секторі державних нефінансових корпорацій, а також наявну валюту, випущену нерезидентами. Для одержання грошових агрегатів відповідно до національного визначення ці компоненти поєднуються з компонентами грошової маси, охопленими оглядом депозитних корпорацій. Огляд депозитних корпорацій надає можливість полегшити макроекономічний аналіз, якій використовує дані грошово-кредитної статистики та інших інструментів макроекономічної статистики. Він відображає зв’язок між зобов’язаннями депозитних корпорацій, що входять у широку грошову масу, з одного боку, і їх іноземними активами і пасивами та їх вимогами і зобов’язаннями стосовно центрального уряду — з іншого. За рахунок цього забезпечуються зв’язки грошово-кредитної статистики відповідно зі статистикою платіжного балансу і статистикою державних фінансів. Зобов’язання, які входять у широку грошову масу (broad money liabilities — BML), дорівнюють сумі чистих іноземних активів (net foreign assets — NFA), внутрішніх вимог (domestic credit — DC) та інших статей (нетто) (other item net — OIN). Тобто запаси на початок і кінець періоду в огляді депозитних корпорацій можуть бути подані в такий спосіб: BML = NFA + DC – OIN. Внутрішні вимоги включають чисті вимоги стосовно центрального уряду і вимоги стосовно всіх секторів резидентів, крім центрального уряду. Інші статті є залишковою категорією, що дорівнює іншим пасивам за винятком інших активів, де інші пасиви включають усі зобов’язання, що не ввійшли в широку грошову масу. Приріст запасів у огляді депозитних корпорацій дорівнює: (BML = (NFA + (DC – (OIN, Дані по потоках у кожній з категорій огляду депозитних корпорацій подаються в розбивці по окремих потоках — операції, зміни у вартісній оцінці й інші зміни в обсязі активів (other changes in the volume of assets — OCVA). Зміни зобов’язань, що включаються в широку грошову масу, можуть бути наслідком змін іноземних активів і пасивів депозитних корпорацій. Приріст внутрішніх вимог: (DC = (NCG + (CORC, де (NCG і (CORC — відповідно чисті вимоги до центрального уряду (net claims on central government) і вимоги до інших секторів-резидентів (claims on other resident sector). Дані по потоках операцій для базових компонентів чистих вимог до центрального уряду можуть використовуватися для аналізу впливу операції між депозитними корпораціями і центральним урядом на грошову масу. Зростання чистих вимог до центрального уряду за рахунок збільшення авуарів державних цінних паперів у депозитних корпорацій, прямого кредитування держави і(чи) зменшення депозитів держави спричинить зростання обсягу зобов’язань депозитних корпорацій, що входять у широку грошову масу. Вимоги до інших секторів-резидентів є результатом змін у сумі вимог депозитних корпорацій стосовно секторів-резидентів, крім центрального уряду. Збільшення суми цих вимог — додатне значення (CORC — веде до зростання обсягу зобов’язань, що включаються в широку грошову масу, а їхнє зменшення викликає скорочення суми таких зобов’язань. Дані про компоненти (CORC по секторах можуть використовуватися для аналізу факторів, що викликають збільшення чи зменшення широкої грошової маси і зв’язаних зі зростанням чи скороченням вимог депозитних корпорацій стосовно різних секторів економіки. Для проведення більш детального аналізу (CORC може подаватися в розбивці на операції, зміни у вартісній оцінці і OCVA. Баланси поділяються на категорії активів і пасивів, що збігаються чи узгоджуються з категоріями фінансових активів СНР 1993 року. Основним методом побудови балансів по секторах є метод «базисних блоків». При цьому дані класифікуються по секторах і видах фінансових інструментів з високим рівнем деталізації, що забезпечує гнучкість у використанні отриманих даних для розв’язання широкого спектра аналітичних задач. Джерелами інформації для балансів по секторах є облікові, адміністративні документи інституціональних одиниць підсекторів фінансових корпорацій чи приблизні оцінки. Дані по кожній одиниці класифікуються за стандартними компонентами відповідно до правил розподілу на сектори, класифікації інструментів і обліку, і потім робиться агрегування даних по всіх одиницях, що входять до певного фінансового підсектору, у формі балансу по секторах. Баланс по секторах містить окремі стовпці щодо початкових і заключних запасів, а також по фінансових потоках, що мали місце протягом певного періоду внаслідок проведення операцій, змін у вартісній оцінці і OCVA. Класифікація в балансах по секторах відповідає класифікації фінансового рахунка СНР 1993 року. Винятком є те, що кредити і позики та цінні папери, крім акцій, не розбиваються за термінами погашення, що є вторинною класифікацією в СНР 1993 року. При цьому в умовах окремих країн додаткові дані, згруповані за термінами погашення, можуть бути корисні для грошово-кредитної статистики. У балансах по секторах також проводиться розмежування між зобов’язаннями, що включаються в національне визначення широкої грошової маси, і зобов’язаннями, що в нього не включаються. Фінансові активи і пасиви класифікуються за інструментами і по секторах кредиторів/боржників. В розділі пасивів балансу по секторах показуються акції на основі їхньої балансової вартості в розбивці за різними компонентами. Використання даних балансів по секторах при складанні рахунків фінансових потоків вимагає наявності даних про акції та інші форми участі в капіталі на основі ринкових цін у розбивці по секторах-власниках. Такі дані включаються в баланси по секторах як довідкові статті. У балансах по секторах зобов’язання у вигляді акцій та інших форм участі в капіталі представляються в розбивці на кошти, внесені власниками, нерозподілені прибуток, загальні і спеціальні резерви, СПЗ, отримані в порядку розподілу (застосовно тільки до центрального банку), і виправлення на зміну вартості. Кошти, внесені власниками, — це сума виторгу від продажу акцій фінансової корпорації їхнім власникам. У категорії нерозподіленого прибутку зазначається весь прибуток (після сплати податків) від усіх операцій фінансового підсектору за винятком суми прибутку, перерахованої в загальні і спеціальні резерви, створювані як резерв капіталу для покриття операційного і фінансового ризику корпорації. Виправлення на зміну вартості являють собою виправлення, внесені для обліку змін у ринковій вартості (чи її еквівалентів у формі справедливої вартості) активів і пасивів унаслідок змін у ринковій вартості активів і пасивів, а також змін в обмінних курсах, використовуваних для перерахунку позицій в іноземній валюті в суми в національній валюті. Складання оглядів відповідних підсекторів передбачає консолідацію рахунків балансів по секторах. При проведенні консолідації відбувається взаємозалік вимог і зобов’язань кожної інституціональної одиниці стосовно інших інституціональних одиниць даного підсектору, у результаті чого створюється огляд, в якому показано тільки вимоги і зобов’язання цього фінансового підсектору стосовно інших секторів, у тому числі щодо інших фінансових підсекторів і нерезидентів. Активи і пасиви стосовно окремих підсекторів сектору фінансових корпорацій представляються в окремих категоріях даних балансу по секторах для їхнього подальшого використання при складанні огляду депозитних корпорацій і огляду фінансових корпорацій. У цих двох оглядах взаємні рахунки між підсекторами консолідуються. Баланси по секторах подаються в одиницях національної валюти. Всі активи і пасиви в іноземній валюті конвертуються в національну валюту з використанням ринкових чи еквівалентних ринковим обмінних курсів. В усіх чи майже в усіх країнах деякі з цих довідкових статей постійно використовуються для складання грошово-кредитної і фінансової статистики. Інші довідкові статті необхідні тільки в деяких країнах, але при цьому для більшості країн є корисними для проведення більш детального аналізу. Дані про засоби у розрахунках центрального банку необхідні для складання огляду депозитних корпорацій у кожній із країн, де такі засоби створює центральний банк. Дані про ринкову вартість (чи справедливу вартість) акцій та інших форм участі в капіталі (як довідкова стаття) у розбивці по секторах-власниках є необхідним елементом для складання рахунків фінансових потоків і зв’язаних з ними даних про запаси. Від кредитних установ в деяких країнах може вимагатися відрахування прострочених відсотків (відсотків із простроченим терміном платежу) з вартості позичок чи вони можуть бути зобов’язані представляти дані про очікувану реалізовану вартість своїх позичкових портфелів (тобто про їх вартість з поправкою на очікувані збитки за позичками). Перелічені поправки — на прострочені відсотки чи очікувані збитки за позичками — не рекомендується вносити в дані про позички, що представляються в балансах по секторах. При цьому для одержання альтернативної вартісної оцінки позичкових портфелів рекомендується використовувати довідкові дані про прострочені відсотки за позичками та очікувані збитки за позичками. Рекомендується представляти дані про прострочені відсотки і очікувані збитки за позичками у розбивці по секторах, що полегшує складання деталізованих даних про позички на основі альтернативних методів вартісної оцінки. Подібні дані корисні для цілей нагляду і макроекономічного аналізу незалежно від того, чи потрібно представлення цих даних за законом, нормативними актами чи сформованою в країні практикою. У деяких країнах може вимагатися розбивка зобов’язань депозитних корпорацій на більш деталізовані категорії, для того щоб забезпечити наявність даних для складання більш вузьких грошових агрегатів, ніж широка грошова маса відповідно до національного визначення. Нижче наведено подальшу розбивку балансів по секторах, що може бути доречним у конкретних країнах. Приклади додаткової розбивки балансів по секторах Активи Депозити Інші депозити за термінами (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами) Депозити в нерезидентів у розбивці по країнах, де відкритий депозит Цінні папери, крім акцій За термінами погашення (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами) За видами (депозитні сертифікати, комерційні папери, банківські акцепти, векселі, облігації і т. ін.) Цінні папери в рамках угод РЕПО Цінні папери, випущені нерезидентами, у розбивці по країнах-боржниках Кредити і позики За термінами погашення (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами) Кредити, що є результатом угод РЕПО, у розбивці по секторах/підсекторах боржників Кредити нерезидентам у розбивці: 1) по країнах-боржниках; 2) за видами боржників (МВФ, інші міжнародні організації, центральний банк, органи державного управління іноземних держав і т. ін.) Похідні фінансові інструменти За основними категоріями (тобто ф’ючерсні контракти, інші форвардні контракти чи опціонні контракти) і підкатегоріями Пасиви Депозити Інші депозити за термінами (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами) Депозити нерезидентів у розбивці по країнах-власниках Цінні папери, крім акцій За термінами погашення (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами) За видами (депозитні сертифікати, банківські акцепти, комерційні папери і т. ін.) Кредити і позики За термінами погашення (розбивка на короткострокові і довгострокові чи на інші категорії за термінами) Кредити, що є результатом угод РЕПО, у розбивці по секторах/підсекторах кредиторів Кредити, отримані від нерезидентів, у розбивці: 1) по країнах-кредиторах; 2) за видами кредиторів (МВФ, інші міжнародні організації, центральний банк, органи державного управління іноземних держав і т. ін.) Похідні фінансові інструменти За основними категоріями (тобто ф’ючерсні контракти, інші фор- вардні контракти чи опціонні контракти) і підкатегоріями Баланси по секторах містять повний набір даних, необхідних для складання оглядів і рахунків фінансових потоків, але для макроекономічного аналізу потрібні додаткові дані. Розглянемо похідні фінансові інструменти й умовні позиції на прикладах до- даткових категорій даних, що доповнюють чи супроводжують баланси по секторах. Приклади додаткових даних Активи Похідні фінансові інструменти: умовна вартість За категоріями базових активів (депозити, кредити, цінні папери і т. ін.) За видом ризику (процентний ризик, валютний ризик і т. ін.) Пасиви Похідні фінансові інструменти: умовна вартість За категоріями базових активів (депозити, кредити, цінні папери і т. ін.) За видом ризику (процентний ризик, валютний ризик і т. ін.) Умовні позиції Гарантії за категоріями зобов’язань, які гарантуються (депозити, кредити, цінні папери і т. ін.) Зобов’язання за категоріями (кредитні лінії, зобов’язання за позичкою, контракти на гарантоване розміщення і т. ін.) В оглядах сектору фінансових корпорацій наведено огляди трьох підсекторів: огляд центрального банку, огляд інших депозитних корпорацій та огляд інших фінансових корпорацій, і два засновані на них огляди вищого рівня. Як було зазначено на початку цього розділу, огляд депозитних корпорацій є результатом консолідації огляду центрального банку й огляду інших депозитних корпорацій, а огляд фінансових корпорацій є результатом консолідації трьох оглядів підсекторів. В оглядах відображаються як запаси, так і потоки, а останні представляються в розбивці на три компоненти, з яких вони складаються. Огляд кожного з підсекторів фінансових корпорацій ґрунтується на бухгалтерській тотожності, що лежить в основі балансу по секторах, а його структура призначена забезпечити аналітичну форму представлення ролі відповідного підсектору в процесі фінансового посередництва. У кожному огляді сторона активів відображає кредит, наданий нерезидентам і кожному з різних внутрішніх секторів. Сторона пасивів огляду центрального банку й огляду інших депозитних корпорацій побудована таким чином, щоб відображати зобов’язання, що включаються в широку грошову масу, а у випадку огляду центрального банку — щоб указувати компоненти грошової бази. На стороні пасивів огляду фінансових корпорацій окремо зазначаються страхові технічні резерви, оскільки в багатьох країнах вони становлять значну частину зобов’язань підсекторів інших фінансових корпорацій. Огляди підсекторів мають такі загальні характеристики. Іноземні активи представляються на чистій і валовій основі з розбивкою за інструментами. Динаміка чистих іноземних активів указує на прямий вплив операцій підсекторів внутрішньої економіки з іншими країнами світу на грошову масу всередині країни. В іноземних активах і пасивах в огляді центрального банку відображаються всі категорії вимог і зобов’язань стосовно нерезидентів без окремого представлення міжнародних резервних активів. Правила щодо даних про міжнародні резерви наводяться в документі «Форма представлення даних про міжнародні резерви і ліквідність в іноземній валюті. Робоче керівництво (попередній варіант)», жовтень 1999 року (Вашингтон, МВФ). Вимоги до центрального уряду показуються як на чистій, так і на валовій основі. Представлення на чистій основі полегшує аналіз фінансування, наданого фінансовими корпораціями центральному уряду. Вимоги стосовно внутрішніх секторів, крім центрально- го уряду, представляються в розбивці на вимоги стосовно: 1) регіональних і місцевих органів управління, 2) нефінансових державних корпорацій, 3) інших нефінансових корпорацій та 4) інших секторів-резидентів, які включають домашні господарства і некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. Вимоги і зобов’язання стосовно кожного з інших підсекторів сектору фінансових корпорацій представляються окремо, щоб забезпечити можливість консолідації оглядів підсекторів в огляд депозитних корпорацій і огляд фінансових корпорацій. Первинна розбивка на боці пасивів здійснюється за інструментами. В огляді центрального банку й огляді інших депозитних корпорацій провадиться подальша розбивка на зобов’язання, що включаються в національне визначення широкої грошової маси, і зобов’язання, що не включаються в широку грошову масу, з наступною розбивкою по секторах. Цей розподіл не використовується в огляді інших фінансових корпорацій, оскільки інші фінансові корпорації за визначенням не можуть бути емітентами зобов’язань, що включаються в широку грошову масу. На відміну від інших категорій активів і пасивів, зобов’язання у вигляді акцій та інших форм участі в капіталі не розбиваються по секторах і не піддаються взаємозаліку в процесі консолідації. Вони представлені як окремий клас пасивів, щоб мати повне уявлення про капітальну базу інституціональних одиниць у кожному підсекторі. Вимоги і зобов’язання стосовно нерезидентів і внутрішніх секторів отримують шляхом агрегування даних за відповідними категоріями з балансів по секторах. При цьому резервні депозити у складі зобов’язань перед іншими депозитними корпораціями в огляді центрального банку і кореспондуюча стаття в огляді інших депозитних корпорацій включають переказані депозити інших депозитних корпорацій, виражені в національній та іноземній валюті і заощадженнях у центральному банку. В огляді інших депозитних корпорацій компонент наявна валюта у складі вимог до центрального банку відображає запаси наявної національної валюти в інших депозитних корпораціях. Інші статті (нетто) в огляді центрального банку дорівнює сумі інших пасивів за винятком суми інших активів. Компонент «інші пасиви» являє суму зобов’язань перед секторами резидентів у категорії «інше» розділу «інша кредиторська заборгованість» і тих зобов’язань з категорії «страхові технічні резерви», що є зобов’язаннями перед секторами резидентів. Виняток становлять підсектор центрального уряду і підсектор інших фінансових корпорацій. Компонент «інші активи» являє суму вимог стосовно секторів резидентів у категоріях «інше» розділу «інша дебіторська заборгованість» і нефінансових активів. Крім цих елементів, інші статті (нетто) в огляд інших депозитних корпорацій і огляд інших фінансових корпорацій включають консолідоване виправлення. У цьому виправленні відображено результат взаємозаліку вимог і зобов’язань стосовно інших інституціональних одиниць даного підсектору, який проведено шляхом вирахування вимог стосовно інших інституціональних одиниць даного підсектору із зобов’язань перед цими інституціональними одиницями. Таким чином консолідоване виправлення відображає розбіжності в даних, представлених окремими одиницями по своїх позиціях і за операціями з іншими одиницями даного підсектору. Огляд депозитних корпорацій і огляд фінансових корпорацій, одержувані шляхом консолідації відповідних оглядів підсекторів, мають деякі з характеристик оглядів підсекторів. Іноземні активи і вимоги до центрального уряду представляються на чистій і валовій основі, а вимоги стосовно інших внутрішніх секторів показуються в розбивці по секторах. В огляді депозитних корпорацій основна увага приділяється широкій грошовій масі, що складається з наявної валюти поза депозитними корпораціями й іншими категоріями зобов’язань депозитних корпорацій, що включаються в широку грошову масу, у розбивці по секторах. Наявна валюта поза депозитними корпораціями включає наявну валюту в обороті (з огляду центрального банку), за винятком компонента «наявна валюта», що входить до складу «вимог до центрального банку», інші депозити корпорацій, що показані в огляді інших депозитних корпорацій. Засоби в розрахунках центрального банку, показувані як довідкова стаття в балансі центрального банку по секторах, вираховуються з компонента «переказані депозити» широкої грошової маси з контрпроведенням по інших пасивах. Засоби в розрахунках центрального банку є сумою коштів, які центральний банк надав депозитним корпораціям, що направили чеки й інші інструменти на інкасо. Зобов’язання, що не включаються в широку грошову масу, показуються в розбивці за категоріями, а зобов’язання перед іншими фінансовими корпораціями показуються окремо (як статті під рубрикою «у тому числі»). Це робиться для того, щоб забезпечити можливість консолідації даних при складанні огляду фінансових корпорацій безпосередньо з огляду депозитних корпорацій і огляду інших фінансових корпорацій. Така форма представлення необхідна, якщо при складанні огляду фінансових корпорацій поставлено завдання показати всі дані, які використано при консолідації відповідних оглядів підсекторів. Перевага подібної форми полягає в її прозорості, оскільки вона дає користувачам доступ до всіх даних, використаних при складанні огляду фінансових корпорацій. Спрощена форма представлення без статей під рубрикою «у тому числі» для відображення вимог і зобов’язань стосовно інших фінансових корпорацій не забезпечує настільки повного доступу до даних. Консолідована поправка в огляді депозитних корпорацій показується як окремий компонент інших статей (нетто) і розраховується у такий спосіб: 1) зобов’язання центрального банку перед іншими депозитними корпораціями мінус вимоги інших депозитних корпорацій до центрального банку у формі резервних депозитів та інших вимог плюс 2) зобов’язання депозитних корпорацій перед центральним банком за винятком вимог центрального банку до інших депозитних корпорацій плюс 3) консолідована поправка з огляду інших депозитних корпорацій. В огляді фінансових корпорацій містяться вичерпні дані щодо вимог і зобов’язань сектору фінансових корпорацій стосовно всіх внутрішніх секторів і нерезидентів. Огляд фінансових корпорацій містить ті самі категорії активів, що й огляд депозитних корпорацій. При цьому в огляді фінансових корпорацій використовується набагато менше підкатегорій зобов’язань, ніж в огляді депозитних корпорацій, оскільки структура огляду фінансових корпорацій не призначена для показу компонентів зобов’язань у складі широкої грошової маси. Більше того, деякі компоненти широкої грошової маси, зокрема запаси наявної валюти в інших фінансових корпораціях та їхні авуари у формі депозитів і цінних паперів, зобов’язання за якими несуть депозитні корпорації, піддаються взаємозаліку в процесі консолідації даних по сектору фінансових корпорацій в огляді фінансових корпорацій. Представлення розділу пасивів у огляді фінансових корпорацій також відрізняється від огляду депозитних корпорацій тим, що в огляді фінансових корпорацій страхові технічні резерви показані як окрема категорія. Таке представлення відображає ту обставину, що в багатьох країнах ці резерви становлять значну частину сукупних зобов’язань сектору фінансових корпорацій, а також корисність цих даних для аналізу діяльності цього сектору.
В огляді центрального банку відображаються тільки функції центрального банку, які він виконує безпосередньо. При цьому в деяких країнах окремі функції центрального банку цілком чи частково виконуються центральним урядом. Серед таких функцій може бути емісія наявної валюти, заощадження міжнародних резервів і проведення операцій з МВФ. У таких випадках можна розглянути питання про складання рахунку органів грошово-кредитного регулювання. На цьому рахунку повинні відображатися дані, пов’язані з виконанням центральним урядом функцій центрального банку, а також дані огляду центрального банку. При цьому контрпроводки для даних, зв’язаних з виконанням функцій центрального уряду, показуватимуться як виправлення (позитивні чи негативні) в окремому наборі поправочних рахунків (чистих вимог, що не включаються в категорію) центрального уряду. При альтернативному підході дані про діяльність органів грошово-кредитного регулювання, виконувані не центральним банком, можуть показуватися як довідкові статті, що супроводжують огляд центрального банку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальна характеристика міжнародного стандарту з грошово-кредитної статистики» з дисципліни «Міжнародна економічна статистика»
