Етапи розвитку міжнародної системи національних рахунків
У 1953 році в ООН була опублікована доповідь А System of National Accounts and Supporting Tables («Система національних рахунків і допоміжні таблиці»), в якій було наведено шість типових рахунків для трьох основних секторів: «підприємства», «домашні господарства і приватні некомерційні організації» та «органи державного управління». Кожний із цих шести рахунків стосувався одного з уже знайомих і важливих агрегатів, таких, наприклад, як національний дохід. Класифікації потоків, що відбиваються на цих рахунках, були наведені у 12 стандартних таблицях. Їх основу становила структура рахунків виробництва, доходів, операцій з капіталом і рахунки зовнішніх операцій. Підкреслювалась важливість узгодження міжнародних статистичних стандартів. Міжнародні принципи економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків — з іншого, треба було привести у відповідність. Зазначалося, що при розробці СНР велика увага була приділена тому, щоб забезпечити відповідність даної системи визначенням та класифікаціям, що застосовуються або рекомендуються іншими організаціями, в першу чергу МВФ і ОЕСР. Ці рахунки забезпечують інформаційну базу для оцінки напряму економічного розвитку і прийняття рішень урядом, надають можливість приводити попит і пропозицію виробничих ресурсів у відповідність зі своїми фінансами, забезпечувати задоволення певних спільних критеріїв, таких як стабільність економічної системи. Зазначалося також, що ця робота сприяла появі статистики національного доходу та національного продукту, статистики фінансів та статистики цін. У СНР 1953 року не приділялося уваги методологічним проблемам обчислення показників, що включаються в рахунки. У 1955 році ООН видала тимчасовий посібник з методів обчислення національного доходу, де особлива увага приділялася потребам країн, що розвиваються. Водночас Організація Об’єднаних Націй розробила запитальник для розсилання державам-членам з метою регулярного і систематичного збирання інформації про національні рахунки. У ньому пропонувалося надавати дані для дев’яти стандартних таблиць. Починаючи з 1958 року такі дані, доповнені інформацією національних статистичних органів і статистичними публікаціями відповідних країн, оприлюднювалися в Щорічнику зі статистики національних рахунків (Yearbook of National Accounts Statistics). Дані щодо 70 країн і територій. У другому виданні СНР-1953, яке побачило світ у 1960 році, було враховано зауваження щодо застосування СНР-1953 у різних країнах. У 1956 році, проаналізувавши ці зауваження, Статистична комісія дійшла висновку про внесення ряду поправок з метою збереження або підвищення зіставлення із суміжними міжнародними стандартами, а також для уточнення та іншого коригування тексту. Більшість таких пропозицій була сформульована Організацією Об’єднаних Націй спільно з Міжнародним валютним фондом і ОЕСР. Статистична комісія в 1958 році запропонувала створити більш широку систему, в якій враховувалися б значний досвід, нагромаджений в цій сфері країнами з плановою економікою, а також відмінності в потребах країн, які знаходяться на різних рівнях розвитку. У виданні 1960 року передбачалося подальше розширення включення таблиць руху грошових коштів і витрат-випуску, а в більш довгостроковій перспективі — балансів активів і пасивів. Було визнано, що, зрештою, виникне потреба встановити відповідні міжнародні принципи. У 1964 році було здійснено третє видання СНР-1953. Воно більш повно відповідало Посібнику з платіжного балансу (Balance of Payments Manual) МВФ. У цьому ж 1964 році члени групи експертів ООН обговорили проект доповіді, підготовлений Р. Стоуном, та співдоповідей з окремих питань, підготовлених ООН і ОЕСР. Це послужило основою для обговорення в рамках Статистичної комісії, а також у робочих групах, сформованих при регіональних комісіях ООН з представників національних статистичних органів. Паралельно над цим питанням працювала Міжнародна асоціація по вивченню національного доходу і національного багатства. В 1966 році в результаті цих дискусій було підготовлено другий документ, також розглянутий Статистичною комісією, а в 1967 році на своїй третій нараді група експертів розглянула третій документ. У 1968 році Статистична комісія затвердила переглянутий варіант СНР. СНР 1968 року значно відрізнялася від СНР-1953. Показники чистого кредитування і запозичення було розукрупнено на показники фінансових потоків окремих секторів. Рахунки доходів та витрат відокремили від рахунків операцій з капіталом, баланси активів і пасивів було розроблено для окремих секторів й усієї економіки загалом. У СНР 1968 року було введено додаткові класифікації для діяльності органів державного управління і некомерційних організацій, а також для трансфертів. Вона передбачала також включення даних про товари і послуги в постійних цінах. СНР 1968 року складалася з 20 рахунків, які можна поділити на три категорії, і мала такий вигляд. І. Зведені рахунки: 1. Валовий внутрішній продукт і його використання. 2. Наявний національний дохід і його розподіл. 3. Фінансування капітальних витрат. 4. Зовнішні операції. ІІ. Рахунки виробництва, споживання і капіталоутворення: 1. Види товарної продукції (товари і послуги, які реалізуються). 2. Нетоварна продукція та послуги (ті, що не реалізуються). 3. Галузі виробництва країни. 4. Послуги державних установ. 5. Послуги приватних некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства. ІІІ. Рахунки доходів і витрат на фінансування капітальних витрат: 1. Нефінансові корпоративні та схожі з ними підприємства. 2. Фінансові установи. 3. Державні установи. 4. Приватні некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства. 5. Домашні господарства з урахуванням приватних нефінансових некорпорованих підприємств. Отже, всі рахунки можна розподілити на три основні кла- си (І, ІІ, ІІІ). Розглянемо детально рахунки І класу (зведені рахунки): Рахунок 1. ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ І ЙОГО ВИКОРИСТАННЯ 1. Заробітна плата, з урахуванням відрахувань на соціальне страхування 2. Прибуток 3. Амортизація основного капіталу 4. Непрямі податки 5. Субсидії (мінус) 6. Витрати на кінцеве споживання державних установ 7. Витрати на кінцеве особисте споживання 8. Приріст запасів матеріальних оборотних засобів 9. Валові вкладення в основний капітал 10. Експорт товарів і послуг 11. Імпорт товарів і послуг (мінус) Валовий внутрішній продукт за ринковими цінами Використання валового внутрішнього продукту за ринковими цінами У лівій частині відображено основні елементи вартості валового внутрішнього продукту, а в правій — показники його використання. Всі позиції з лівої частини (дебету), за винятком споживання основного капіталу, переносяться на кредит рахунку 2 «Наявний національний дохід і його розподіл». Загальна величина заробітної плати в рахунку 2 відрізняється від заробітної плати в рахунку 1 на величину оплати праці, одержаної працівниками з-за кордону (наприклад, заробітна плата сезонних працівників за кордоном): Рахунок 2. НАЯВНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХІД І ЙОГО РОЗПОДІЛ 1. Витрати на кінцеве споживання державних установ 2. Витрати на кінцеве особисте споживання 3. Заощадження 4. Заробітна плата, з урахуванням відрахувань на соціальне страхування 5. Заробітна плата з-за кордону (сальдо) 6. Прибуток 7. Прибуток з-за кордону (сальдо) 8. Поточні трансферти з-за кордону (сальдо) 9. Непрямі податки 10. Субсидії (мінус) Використання наявного доходу Наявний національний дохід Національний дохід включає також інші факторні доходи з-за кордону (сальдо), зокрема доходи від власності за кордоном. У правій колонці рахунку відображаються також інші поточні трансферти з-за кордону (сальдо). Тому сума всіх компонентів цієї колонки рахунку становить наявний національних дохід. У лівій колонці рахунку 2 реєструються показники використання національного доходу. Згідно з методологічними принципами СНР він поділяється на кінцеве споживання та заощадження. Заощадження інтерпретується не як реальне нагромадження капіталу, а як джерело фінансування капітальних витрат. Тому величина заощадження переноситься в кредит наступного рахунка СНР, де використовуються показники фінансування капітальних витрат: Рахунок 3. ФІНАНСУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВИТРАТ 1. Приріст матеріальних оборотних засобів 2. Вкладення в основний капітал 3. Купівля нематеріальних активів (крім фінансових) за кордоном 4. Перевищення придбаних фінансових активів над сумою прийнятих зобов’язань 5. Заощадження 6. Амортизація 7. Капітальні трансферти з-за кордону (сальдо) Валові інвестиції Фінансування валових інвестицій 8. Придбання фінансових активів (сальдо) 9. Перевищення придбаних фінансових активів над сумою прийнятих зобов’язань 10. Сальдо прийнятих зобов’язань 11. Сальдо взятих зобов’язань плюс перевищення придбаних фінансових активів над сумою прийнятих зобов’язань Цей рахунок призначено для характеристики процесу реального нагромадження активів (матеріально-речових, відтворюваних і невідтворюваних, фінансових), а також джерел фінансування придбання цих активів. У верхній частині рахунку розміщуються джерела фінансування витрат на приріст запасів матеріальних оборотних коштів, придбання основного капіталу, на будівництво, на купівлю нематеріальних активів (патентів, ліцензій тощо). Перевищення джерел фінансування над сумою реального нагромадження матеріально-речових і нематеріальних активів утворює окрему позицію рахунку 3, одержану сальдовим методом і названу «перевищення придбаних фінансових активів над сумою прийнятих зобов’язань». Ця стаття характеризує вартість придбаних фінансових активів (позик, приріст наявних коштів у банку та ін.) за вирахуванням вартості прийнятих зобов’язань (одержаних позик, кредитів тощо). У нижній частині рахунку зазначено придбання фінансових активів за видами (у лівій частині) та взяті зобов’язання (у правій частині). Зведений рахунок 4 призначено для реєстрації зовнішніх операцій: експорту, імпорту, надходжень доходів від капіталу за кордоном та ін. Рахунок 4. ЗОВНІШНІ ОПЕРАЦІЇ Поточні операції 1. Експорт товарів і послуг 2. Заробітна плата, що надходить з-за кордону 3. Доходи від власності, одержані з-за кордону 4. Інші поточні трансферти, що надходять з-за кордону 5. Імпорт товарів і послуг 6. Заробітна плата іноземцям 7. Прибуток іноземних підприємств 8. Інші поточні трансферти за кордон 9. Сальдо поточних операцій Поточні надходження Витрати поточних надходжень Операції з капіталом 10. Сальдо поточних операції 11. Сальдо капітальних трансфертів з-за кордону 12. Сальдо взятих на себе закордонних зобов’язань 13. Сальдо придбаних нематеріальних активів за кордоном 14. Сальдо придбаних фінансових активів за кордоном Надходження Виплати Цей рахунок передбачає, крім виділення експорту та імпорту товарів і послуг, розподіл факторних доходів, які надходять з-за кордону чи вибувають з даної країни, на заробітну плату найманих працівників (громадян даної країни за кордоном та іноземців у цій країні), з одного боку, і на дохід від власності та підприємництва (власності громадян цієї країни в зарубіжних країнах та власності іноземців у цій країні) — з другого. У верхній частині рахунку реєструються поточні операції, у нижній — операції з капіталом. На дебеті поточного субрахунку фіксуються надходження коштів з-за кордону у вигляді: експортної виручки, факторних доходів з інших країн, інших надходжень поточних трансфертів. На кредиті поточного субрахунку відображаються потоки коштів за кордон у вигляді: платежів за імпортну продукцію та послуги, переказів, доходів за вартістю факторів, інших поточних трансфертів за кордон. Різниця між поточними надходженнями та використанням їх становить активне сальдо на поточному рахунку нації. Якщо різниця його від’ємна, то платіжний баланс сформувався з пасивним, тобто мінусовим сальдо. Активне сальдо за поточними платіжними операціями, капітальні трансферти з інших країн, позичені кошти (від приватних і державних банків зарубіжних країн) у сукупності являють собою джерело для оплати купівлі нематеріальних активів (крім фінансових) і придбання фінансових активів. Рахунки ІІ класу призначені для характеристики ресурсів та використання окремих груп товарів, для реєстрації обсягу продукції окремих галузей економіки і структури їх витрат. Як приклад рахунків цього класу розглянемо таку схему: РАХУНОК ТОВАРУ А 1. Товар А, вироблений галуззю, що спеціалізується на виробництві цього товару 2. Товар А, вироблений іншими галузями 3. Товар А, вироблений органами загального управління та приватними некомерційними організаціями 4. Імпорт товару А 5. Імпортне мито 6. Проміжне споживання товару А: а) галузями виробництва товарів; б) приватними некомерційними організаціями; в) органами загального управління 7. Кінцеве споживання домашніми господарствами 8. Приріст матеріальних оборотних коштів 9. Вкладення в основний капітал 10. Експорт Ресурси Використання У лівій частині рахунку відображаються всі ресурси товару А. Вони складаються з виробництва та імпорту. Як бачимо, у наведеному рахунку виробництво розподіляється на кілька категорій. У правій частині рахунку показується використання товару А на кінцеве і проміжне споживання у різних секторах економіки з урахуванням органів загального управління та приватних некомерційних організацій, а також на приріст запасів, експорт та ін. Прикладом рахунків ІІІ класу може бути: РАХУНОК ДОХОДІВ І ВИТРАТ ДОМАШНІХ ГОСПОДАРСТВ І ДРІБНИХ НЕКОРПОРОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ 1. Кінцеве споживання 2. Виплати доходів від власності 3. Страхові платежі 4. Прямі податки 5. Обов’язкові платежі, штрафи та ін. 6. Внески у приватні некомерційні організації 7. Заощадження 8. Заробітна плата, з урахуванням відрахувань на соціальне страхування 9. Прибуток 10. Відрахування від підприємницьких доходів напівкорпорованих підприємств 11. Доходи від власності 12. Страхові відрахування 13. Надходження з фондів соціального забезпечення 14. Інші надходження Витрати Доходи Цей рахунок характеризує поточні доходи і витрати населення. Різниця між ними відображається у статті «Заощадження». 26 стандартних допоміжних і додаткових таблиць призначалися для представлення деталізованих статистичних рядів, які було неможливо оформити у вигляді рахунків. Як показав практичний досвід, ці рахунки є основою для оцінювання існуючих і запропонованих планів щодо економічної статистики. СНР 1968 року не є міжнародною нормою, вона лише демонструє, як класифікації, таблиці та рахунки системи можуть бути пристосовані до умов тієї або іншої країни. Одним з варіантів модифікованої СНР-1968 є Європейська система інтегрованих економічних рахунків (ЄСР), підготовлена Євростатом. Вона відрізняється від СНР тим, що має додаткову інформацію щодо виробництва і фінансів, докладні дані про розподіл і перерозподіл доходів. СНР 1993 року, як і СНР-1953 та СНР-1968, є черговим етапом у розвитку національного рахівництва. З історичного погляду зміст СНР 1993 року, її аналіз та перегляд відображають поглиблення досвіду і спеціальних знань, які лежать в основі СНР, досягнення більш повного узгодження СНР з іншими міжнародними статистичними стандартами, а також зміну напряму досліджень в цій галузі. Близько 120 країн і територій представляли дані статистики національних рахунків в Організацію Об’єднаних Націй для включення до Щорічника після затвердження СНР-1968. Протягом 1975—1980 років було проведено декілька регіональних нарад з питань аналізування досвіду використання СНР-1968 у різних країнах. У 1979 році Статистична комісія ухвалила рішення про сформування відповідної групи експертів та запропонувала розробити конкретні пропозиції на короткострокову перспективу щодо внесення в СНР уточнень і приведення її у відповідність з новими умовами. На своїх сесіях 1983 і 1985 років Статистична комісія прийняла рекомендації експертної групи, але зазначила, що в ході такої роботи важливо зберегти спадкоємність, уникаючи серйозної зміни визначень і класифікацій. Пріоритетними було визначено питання, пов’язані з практичним впровадженням СНР в країнах, що розвиваються. За 1982—1985 роки міжнародні організації, консультанти та національні статистичні установи провели дослідження за темами, які було винесено на обговорення. Результати досліджень було розіслано фахівцям в конкретних галузях з проханням подати свої зауваження, а потім обговорено на регіональних нарадах, в яких брали участь представники національних статистичних служб. У порядку підготовки до наступного етапу роботи Міжсекретаріатська робоча група (представники МВФ, Євростату, ОЕСР) розробила два документи — про організацію перегляду СНР і про концептуальні основи переглянутої СНР. За 1986—1989 роки групи експертів обговорили широке коло питань за такими темами: структура СНР, зіставлення цін і кількості, зовнішній сектор, сектор домашніх господарств, державний сектор, рахунки виробництва і таблиці витрат-випуску, фінансові потоки та баланси активів і пасивів, а також узгодження СНР і БНГ. У 1989 році для розгляду невирішених питань і аналізу проектів розділів переглянутої СНР було утворено Групу експертів з координації СНР; ця група провела шість засідань. В основу обговорення проблем СНР було покладено документ, підготовлений Міжсекретаріатською робочою групою. На цих нарадах дедалі більший інтерес викликало питання обліку екологічних аспектів. У 1991 році Статистичній комісії було представлено попередній проект переглянутої СНР. До літа 1992 року в переглянутий комплекс проектів розділів і додатків було внесено подальші уточнення і доповнення. Даний проект було покладено в основу обговорення на міжрегіональному семінарі, який відбувся в жовтні того ж року. У 1993 році Статистична комісія одноголосно рекомендувала затвердити новий проект СНР, а Економічна і соціальна рада Організації Об’єднаних Націй закликала держави-члени і міжнародні організації використати її. Незважаючи на відсутність суттєвих розбіжностей щодо невирішених питань, на останніх етапах процесу перегляду сформувалася програма досліджень за кількома напрямами. 1. Розробка практичних вказівок для чіткого розподілу комісійних зборів за фінансове посередництво, що не підлягають прямому вимірюванню по конкретних користувачах. Комісія прийняла пропозицію Міжсекретаріатської робочої групи з національних рахунків про забезпечення в СНР гнучкого підходу до застосування цього принципу в окремих країнах або групах країн. 2. Розробка порядку умовного обчислення плати за оренду будівель, що знаходяться у власності та користуванні органів державного управління і некомерційних організацій, які обслуговують домашні господарства. 3. Розмежування виплат, що приносять вигоду переважно споживачам, і виплат, що приносять вигоду переважно виробникам. Необхідні подальші дослідження, особливо з урахуванням важливого значення субсидій в деяких країнах. 4. Розмежування організованого і неорганізованого (тіньового) секторів економіки. Провідною організацією, що займається розробкою таких критеріїв, є Міжнародна організація праці (МОП). Це питання включено до програми досліджень з національного рахівництва, що передбачає продовження співпраці з МОП в цій галузі. 5. Облік екологічних аспектів шляхом розробки допоміжних екологічних рахунків. Він потрібен для країн, зацікавлених в побудові системи допоміжних рахунків, необхідних для вироблення політики і проведення аналізу, спрямованих на екологічно безпечне і стійке зростання та розвиток. У цьому напрямі рекомендується продовжувати співпрацю в галузі досліджень і методологічних розробок укладачів національних рахунків і фахівцями з питань навколишнього середовища. 6. Подальше уточнення Класифікації індивідуального споживання за призначенням і Класифікації виробників за призначенням, які мають попередній характер. Що стосується Класифікації функцій органів державного управління, то її модифікація повинна забезпечити як точніше визначення соціальних трансфертів у натуральній формі, так і повніше виявлення таких функцій, які стають дедалі важливішими з точки зору ліквідації та запобігання екологічній шкоді. 7. Подальше вдосконалення матричного формату для рахунків нагромадження та балансів активів і пасивів. У СНР-1993 розроблено такі проблеми: межі нагромадження і запасів; надання послуг, включаючи послуги, що виробляються в рамках домашніх господарств; види фінансової діяльності, включаючи таку діяльність, як, наприклад, операції з похідними фінансовими інструментами; регіональні рахунки. В СНР 1993 року сформульовано дві функції, які вона має виконувати. Пасивна функція. Національні рахунки є певною організаційною структурою для економічної статистики. Виходячи з цього основна цінність СНР полягає в узгодженості класифікацій і визначень, а також у відображенні взаємозв’язків між різними галузями економіки. Таким чином, основна увага повинна приділятися поліпшенню вихідних статистичних даних. Активна функція. Національні рахунки головним чином мають полегшувати економічний аналіз і прийняття рішень. Від структури СНР і визначень, які використовуються в ній, залежать не тільки можливості проведення того або іншого виду аналізу, але і сам підхід до розгляду економічних і соціальних проблем. Це веде до перегляду сфер застосування національного рахівництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Етапи розвитку міжнародної системи національних рахунків» з дисципліни «Міжнародна економічна статистика»
