Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства
Необхідною умовою виконання планів з виробництва продукції, зниження її собівартості, зростання прибутку, рентабельності, є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості. Зростання потреби підприємства в матеріальних ресурсах може бути задоволено екстенсивним (придбанням або виготовленням більшої кількості матеріалів і енергії), або інтенсивним (більш економним використанням наявних запасів в процесі виробництва продукції) шляхом. Перший шлях веде до зростання питомих матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому знизитися за рахунок збільшення обсягу виробництва і зменшення частки постійних витрат. Другий шлях забезпечує скорочення питомих матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції. Економне використання сировини, матеріалів і енергії рівнозначно збільшенню їх виробництва. Завданнями аналізу забезпеченості й використання матеріальних ресурсів є: а) оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеня їх виконання і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники; б) оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів; в) виявлення внутрішньогосподарських резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання. Джерелами інформації для аналізу матеріальних ресурсів є план матеріально-технічного постачання, заявки, договори на поставку сировини і матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів, про витрати на виробництво, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання, зведення аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрати і залишки матеріальних ресурсів та ін.
141 При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами в першу чергу перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, які встановлюють основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряється відповідність плану постачання потребам виробництва продукції і утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів. Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх джерел належать матеріальні ресурси, що поступають від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела – це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів у результаті впровадження досягнень науковотехнічного прогресу. Реальна потреба в завезенні матеріальних ресурсів зі сторони – це різниця між загальною потребою в певному матеріалі та сумою власних внутрішніх джерел її покриття. В процесі аналізу необхідно також перевірити забезпеченість потреби у завезенні матеріальних ресурсів договорами на їх поставку і фактичне їх виконання. Наприклад, дані табл. 6.7 свідчать, що план потреби в матеріалі А не повністю забезпечений договорами на поставку і внутрішніми джерелами покриття. Коефіцієнт забезпечення за планом: Кзаб = 4190 + 50 = 0,951. 4700
Фактично все значно гірше, оскільки план поставки матеріалу недовиконаний на 10 %: Кзаб = 50 + 4420 = 0,90. 4700
142 Таблиця 6.7 Забезпечення потреби матеріальних ресурсів договорами і їх фактичне виконання Джерела покриття, т Вид матеріалу Планова потреба внутрішні зовнішні Укладено угод, т Забезпечення потреби, % 4420 Надійшло від постачальників, т 95,0 Виконано угод, %
А
4700
50
–
4650
94,8
Це означає, що тільки на 90 % задовольняється потреба в матеріалі А. Перевіряється також якість отриманих матеріалів від постачальників, їх відповідність стандартам, технічним умовам і умовам договору; у випадках їх порушення висуваються претензії до постачальників. Велике значення надається виконанню плану за термінами поставки матеріалів (ритмічності). Порушення термінів поставки веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності поставок використовують коефіцієнт ритмічності (визначається шляхом підсумовування фактичної частки випуску за кожен період, але не більш їх планового рівня), коефіцієнт (Кв) варіації (визначається як відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу, декаду тощо до середньодобового…. планового випуску продукції): Кв =
∑∆x xпл
2
:n
,
(6.23)
де ∆Х2 – квадратичне відхилення від середньодобового і-го завдання; n – число планових завдань; хпл – середньодобове завдання за графіком. Особлива увага приділяється стану складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу поставки (у днях) і середньодобової витрати iго матеріалу:
143 В процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалів нормативному. З цією метою на підставі даних про фактичну наявність матеріалів в натурі і середньодобові їх витрати розраховують фактичну забезпеченість матеріалами у днях і порівнюють її з нормативною. Вивчають також стан запасів сировини і матеріалів з метою виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння надходжень і витрат. Якщо за будь-якими матеріалами немає витрати протягом року і більше, то їх зараховують до групи неходових і підраховують їх загальну вартість. На закінчення визначається приріст (зменшення) обсягу виробництва продукції за кожним видом за рахунок зміни: а) кількості заготовленої сировини і матеріалів (Зі); б) перехідних залишків сировини і матеріалів (Залі); в) понадпланових відходів через низьку якість сировини, зміни матеріалів та інших чинників (Відхі); г) питомої витрати сировини на одиницю продукції (ПВі). При цьому використовується така модель випуску продукції: Зі ± ∆Залі − Відхі . ПВі
VВПі =
(6.24)
Вплив цих чинників на випуск продукції можна визначити способом ланцюгової підстановки або абсолютних різниць. За цією ж моделлю і можна розрахувати і резерви зростання випуску продукції за рахунок збільшення кількості сировини, скорочення відходів і витрат на одиницю продукції. Зменшити витрати сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробів, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівлі якіснішої сировини і зменшення її втрат під час зберігання і
144 перевезення, недопущення браку, скорочення до мінімуму відходів, підвищення кваліфікації працівників тощо. Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система загальних і специфічних показників. До загальних показників належать прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, частка матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів. Матеріаловіддача визначається як відношення вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії тощо). Матеріаломісткість продукції — відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції; показує, скільки матеріальних витрат припадає на виробництво одиниці продукції. Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валової або товарної продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному виразі динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання. Частка матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції. Коефіцієнт матеріальних витрат є відношенням фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрат в порівнянні зі встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися економніше.
145 Специфічні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (металомісткість, паливомісткість, енергомістківсть тощо), а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів. Питома матеріаломісткість може бути обчислена як у вартісному виразі (відношення вартості всіх спожитих матеріалів на одиницю продукції до її оптової ціни), так і в натуральному або умовно-натуральному вираженні (відношення кількості або маси витрачених матеріальних ресурсів на виробництво i-го виду продукції до кількості випущеної продукції цього виду). В процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни (рис. 6.3), а також вплив на обсяг виробництва продукції. Загальна матеріаломісткість Матеріальні затрати Вартість товарної продукції
Змінні матеріальні витрати
Постійні матеріальні витрати
Обсяг випуску продукції
Обсяг випуску продукції
Кількість спожитих матеріалів
Структура продукції
Структура продукції Витрати матеріалу на одиницю продукції Ціна на матеріали
Ціна на матеріали
Ціна на продукцію
Рис. 6.3. Структурно-логічна схема аналізу чинника матеріаломісткості
146 Матеріаломісткість, як і матеріаловіддача, в першу чергу залежить від обсягу випуску продукції і суми матеріальних витрат на її виробництво. Обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції, її структури і рівня відпускних цін. Сума матеріальних витрат також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції, вартості матеріалів і суми постійних матеріальних витрат, яка в свою чергу залежить від кількості витрачених матеріалів і їх вартості. У результаті загальна матеріаломісткість залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, норм витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію. Вплив чинників першого порядку на матеріаловіддачу або матеріаломісткість можна визначити способом ланцюгових підстановок. В результаті аналізу вивчається також матеріаломісткість окремих видів продукції і причини зміни її рівня: питомої витрати матеріалів, їх вартості і відпускних цін на продукцію. Основна увага приділяється вивченню причин зміни питомої витрати сировини на одиницю продукції і пошуку резервів їх скорочення. Кількість витрачених матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки і технології виробництва, організації матеріально-технічного постачання і виробництва, кваліфікації працівників, зміни норм витрати, відходів і втрат тощо. Ці причини встановлюються за актами про впровадження заходів, сповіщень про зміну нормативів витрат від впровадження заходів та ін. Вартість сировини і матеріалів залежить від їх якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортно-заготівельних витрат та ін. Знаючи чинники зміни витрати матеріальних ресурсів на одиницю продукції та їх вартість, можна визначити їх вплив на рівень матеріаломісткості:
147 ∆ММхі = ∆МВхі : ВПф , де матеріальних витрат за рахунок i-го чинника; ВПф – фактичний обсяг випуску продукції. Вплив ефективності використання матеріальних ресурсів на обсяг виробництва продукції можна визначити з різним ступенем деталізації. Чинниками першого рівня є зміна суми використаних матеріальних ресурсів і ефективності їх використання: ВП = МВ Ч МО або ВП = МВ / MМ, де МО – матеріаловіддача; МЕ – матеріаломісткість. Для розрахунку впливу чинників на обсяг випуску продукції за першою моделлю можна застосовувати способи ланцюгових підстановок, абсолютних різниць, відносних різниць, індексний та інтегральний методи, а за другою моделлю — тільки прийом ланцюгових підстановок або інтегральний метод. Якщо відомо, чому змінилася матеріаловіддача (матеріаломісткість), неважко підрахувати зміну випуску продукції. Для цього необхідно приріст матеріаловіддачі за рахунок i-го чинника помножити на фактичну суму матеріальних витрат. Зміна обсягу виробництва продукції за рахунок чинників, що визначають матеріаломісткість, встановлюється за допомогою прийому ланцюгової підстановки. Одним з показників ефективності використання матеріальних ресурсів є прибуток на гривню матеріальних витрат. Підвищення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства. В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного показника, виконання плану за його рівнем, провести міжгосподарські порівняння і встановити чинники зміни його величини. Для цього можна використовувати таку факторну модель: (6.26) МВ – витрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції; (6.25) ∆ММхі та ∆МВхі – абсолютний приріст відповідно матеріаломісткості і
148 П П В ТП ; = Ч Ч МВ В ТП МВ П П В МВ ; = Ч : МВ В ТП ТП
(6.27) (6.28) (6.29)
П П МВ Ч Дв = : , Дв Ч МВ В В
де
П : МВ — прибуток на гривню матеріальних витрат; П : В – рентабельність продажів; В : ТП – частка виручки в загальному обсязі випуску товарної продук-
ції (Дв); ТП : МВ – матеріаловіддача; МВ : ТП – матеріаломісткість; МВ Ч Дв — матеріальні витрати у вартості реалізованої продукції. Для розрахунку впливу даних чинників використовується метод ланцюгової підстановки. За наслідками аналізу слід розробити конкретні пропозиції, направлені на підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на підприємстві.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства» з дисципліни «Організація і методика економічного аналізу»
