Важливим об'єктом регулювання ринкової економіки є ринок праці. Ринок праці – це соціально-економічна підсистема в системі ринкових відносин, що базується на збалансованості попиту й пропозиції робочої сили, основним важелем регулювання якої є ціна робочої сили. Основним показником оцінювання ринку праці є співвідношення між наявними вільними робочими місцями та кількістю осіб, які шукають роботу. Ринок праці в Україні тільки починає формуватися. Тому елементи інфраструктури ринку праці ще не діють достатньо ефективно, не відпрацьований механізм громадського та інституціонального регулювання, і тому держава повинна взяти на себе цю функцію регулювання ринку праці. У багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою головні функції регулювання ринку праці здійснюють профспілки. Державне регулювання ринку праці в Україні здійснюється через економічні, правові та адміністративні важелі. Економічними важелями регулювання ринку праці й зайнятості населення є пільги підприємствам, що створюють додаткові робочі місця для громадських робіт, а також оптимізація заробітної плати робітників з урахуванням ціни мінімального споживчого попиту, допомоги по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання та рівня заробітної плати й ціни робочої сили. Серед важелів державного регулювання помітну роль відіграє пільгове оподаткування підприємств, які залучають до роботи молодь, інвалідів та інших неконкурентоспроможних громадян. В Україні законодавчо врегульовано лише загальні питання забезпечення зайнятості, регулювання ринку праці, захисту громадян від наслідків безробіття. Розвиток ринку праці потребує створення правових важелів державного регулювання через внесення змін до законодавчих актів про працю, закріплення заробітної праці як ціни робочої сили, відповідності рівня заробітної плати рівню цін на споживчому ринку (мінімальна заробітна плата має дорівнювати фізіологічному мінімуму споживання). До адміністративних важелів регулюванню ринку праці та зайнятості належить: упровадження активної та пасивної політики на ринку праці України та її регіонів через організацію громадських робіт; створення страхових фондів на випадок безробіття; перекваліфікація робітників на потребу ринку і виплати допомоги та кредитів безробітним і членам їх сімей; створення центрів з підготовки кадрів при центрах сприяння зайнятості. Визначальними напрямками прямого економічного впливу держави на розвиток ринку праці в Україні є такі: формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для громадських робіт і фонди страхування на випадок безробіття; формування оптимальних нормативів пільгового оподаткування та застосування пільгових кредитів для підприємств, що приймають на роботу жінок, молодь, інвалідів та інших осіб, які підпадають під 5%-ву квоту. Водночас нормативні штрафи і санкції мають застосовуватись до підприємств, що відмовляють у прийомі на роботу зазначеним особам. Механізм дії цих важелів повинен бути законодавчо врегульований; оптимізація заробітної плати робітника з урахуванням ціни мінімального споживчого кошика. Цей норматив та механізм його дії мають визначатися, виходячи з цін мінімального споживчого кошика для робітника та членів його сім'ї, які перебувають на його утриманні, ціни робочої сили. Зазначений норматив повинен враховувати також регіональний рівень цін на споживчі товари й особливості змін ціни робочої сили на регіональному ринку праці; оптимізація нормативу допомоги по безробіттю на рівні фізіологічного мінімуму споживання на безробітного та членів його сім'ї, які перебувають на його утриманні; введення квот на постачання робочої сили. Механізм застосування таких квот має враховувати можливості працевлаштування робочої сили в регіоні, рівень попиту на неї, рівень цін, розвиток соціальної інфраструктури; дотації підприємствам, що створюють центри підготовки та перепідготовки кадрів для потреби ринку. Механізм надання таких дотацій має враховувати регіональний попит на робітників певної спеціальності в регіоні та якість підготовки кадрів. Ще одним напрямком державного впливу на ринок праці є державні контракти. Вони укладаються між державою та підприємствами, повинні спрямовуватися на створення додаткових робочих місць і пом'якшення наслідків безробіття, створення робочих місць на громадських роботах регіонального масштабу. Державні контракти мають ураховувати стан ринку праці на перспективу, інших сегментних ринків і розвиток демографічної ситуації в регіоні. Головними нормативними актами, відповідно до яких регулюють ринок праці в Україні, є Закон України "Про зайнятість населення", Державна програма зайнятості населення на 2001 – 2004 роки та Указ Президента України "Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року". Закон "Про зайнятість населення" визначає категорії зайнятості, права громадян у виборі виду діяльності, статусу безробітних, права на допомогу у зв'язку з безробіттям, механізм формування та використання фонду сприяння зайнятості населення тощо. Державна програма зайнятості передбачає заходи держави з надання допомоги громадянам у їхньому працевлаштуванні, організації роботи з професійної перепідготовки кадрів, участі у профорієнтаційній роботі, сприяння створенню робочих місць, організації громадських оплачуваних робіт. Головні функції з регулювання ринку праці в Україні виконує Міністерство праці та соціальної політики. Для реалізації програми зайнятості і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України створено державну службу зайнятості. Міністерство праці та соціальної політики аналізує й прогнозує кількість населення, складає баланс трудових ресурсів, з метою виконання програм економічного і соціального розвитку вживає заходів щодо забезпечення зайнятості та соціального захисту населення. Розподіл трудових ресурсів за видами зайнятості відображає тенденції, що складаються в процесі їхнього відтворення. Зведений баланс містить інформацію про склад і використання трудових ресурсів у середньорічному обчисленні. Повніше ринок праці характеризує зведений баланс ринку праці. Інформацією для його складання є розрахункові баланси ринку праці, що їх розробляють обласні служби зайнятості на підставі даних підприємств і організацій та виконкомів міських рад і районних держадміністрацій. У балансі ринку праці визначають очікувану кількість незайнятого населення. Такими є особи, які вперше шукають роботу; жінки, котрі мали тривалу перерву в роботі, пов'язану з доглядом замалолітніми дітьми; працівники, звільнені з підприємств і організацій унаслідок зміни профілю, обсягів виробництва й організації праці; інваліди III групи; військовослужбовці, звільнені з армії, тощо. У балансі також розраховують наявні вакансії, новостворювані робочі місця тощо, визначають кількість осіб, яких направляють на навчання, перенавчання і підвищення кваліфікації.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Державне регулювання ринку праці в Україні» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
