Ринок праці має складну будову. Купівля-продаж праці починається біля підприємства (фірми), триває всередині нього – це два етапи руху ринку праці, дві його взаємозалежні, але й цілком самостійні частини. Залишається питання: звідки починається рух? Насамперед потрібно з загальної чисельності населення виділити ту його частину, яка здатна працювати за наймом, тобто має таку здатність до праці, носій якої – працівник – може запропонувати її на ринку праці, а підприємець буде зацікавлений її купити для використання на своєму підприємстві протягом якогось часу. Відомо, що за наймом можна працювати повний робочий день протягом багатьох років, а можна найматися на неповний робочий день, неповний робочий тиждень, працювати вдома тощо за системою так званої "гнучкої зайнятості". Здатність працювати за наймом не збігається з поняттям "населення в працездатному віці", до якого статистика відносить осіб певного віку; у нас, наприклад, це особи чоловічої статі у віці від 16 до 60 років, жіночої – від 16 до 55 років. Із цієї частини населення потрібно відняти тих, хто не здатний працювати за наймом за станом здоров'я. Відомо, що працювати за наймом можуть особи, які не досягли 16 років, і ті, кому за 55 – 60 років. Історія ринкової економіки свідчить про широке залучення в різних країнах до системи найму дитячої праці, праці жінок, інвалідів і старих. Проте в загальній чисельності населення (населеного пункту, регіону, держави) можна виділити дві великі групи населення – здатне і не здатне працювати за наймом. Відзначимо при цьому, що границі між цими групами розпливчасті й важко піддаються статистичному обліку. Однак можна умовно виділити тих, хто не здатний працювати за наймом: особи дитячого віку (до 16 років), особи пенсійного віку (жінки – старше 55 років і чоловіки – старше 60 років) і особи на пенсії по інвалідності. Втім, це в нас у країні; в інших країнах вікові показники розподілені інакше. Працюючі за наймом – це в основному особи працездатного віку й зовсім мала частина непрацездатних. Таким чином, дві групи населення: 1) здатні працювати за наймом, тобто ті, що вступили у сферу ринку праці; 2) нездатні працювати за наймом. Ці дві групи, в свою чергу, діляться на підгрупи. Перша розділяється на а) зайняті за наймом; б) зайняті не за наймом (дім, армія) і в) проміжна підгрупа – ті особи, що вільно переміщаються в пошуках роботи. Друга підгрупа (нездатні працювати за наймом) в свою чергу ділиться на дві підгрупи: а) діти у віці до 16 років і б) основна частина пенсіонерів за віком, інвалідності, і ті, що втратили годувальника. Схема зайнятості показує складові частини ринку праці, тобто частини населення, що входять до ринку праці. Вони відособлені один від одного, самостійні, і кожна з них виконує особливу функцію, утворює єдиний ринок праці, що не може існувати без якоїсь складової частини. Це важливо підкреслити, тому що існує чимало трактувань, які зводять ринок праці до однієї з його частин, наприклад, до тієї частини населення, яка перебуває в пошуках роботи, тобто поки що не зайнята будь-якою працею (найманою або не найманою). Однак у пошуках роботи можуть перебувати ті, хто вже працює за наймом, і ті, хто вперше пропонує свою працю на ринку праці як товар. У цьому зв'язку підприємства повинні мати відповідні робочі місця двох видів: ті, що потребують професійно-кваліфікаційної підготовки і ті, які не потребують такої підготовки. Отже, в кожний момент часу якась частина найманої праці перебуває в стані перерви між виходом з одних і потраплянням в інші частини ринку праці. Цей стан перерви саме і є станом, коли працівники пропонують свою працю, продають її в пошуках покупця, безупинно переміщуючись, циркулюючи між підприємствами. Тут праця, як і будь-який інший товар, циркулює як товар – об'єкт купівлі-продажу. А сфера купівлі-продажу, торгівля в науковому розумінні є сфера обігу товарів і грошей, що перебуває за межами сфери виробництва товару. Відомо, що купівля-продаж товару-праці починається й триває безупинно (на відміну від інших товарів) аж до звільнення працівника. А у сфері обігу продавець цього товару постійно переміщається між підприємствами в пошуках покупця, ніби циркулюючи між ними. Цю сферу купівлі-продажу праці ми й називаємо циркулюючим ринком праці, де зароджується початок його купівлі-продажу. І під кінець: купівля (найм) відбулася, договір купівлі-продажу укладений, і працівник приступає до роботи. До цього ж моменту, перебуваючи у сфері обігу, він не зайнятий роботою за наймом, тобто він фактично безробітний.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Складові частини ринку праці» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
