Ринок праці як підсистема ринкової економіки: особливості та відмінності від інших ринків
З виникненням ринку праці формується й ринкова економіка. Грошовий ринок (лихварство, передача грошей у позичку під відсотки), торгівля землею, лісом, товарами споживчого й виробничого призначення тощо ще не перетворюють економіку в ринкову. Вона стає ринковою тоді, коли виникає й формується ринок праці. Ринок – це місце, де люди купують і продають товари, місце, де йде торгівля товарами, їхня купівля-продаж. У такім розумінні ринок праці теж є тим місцем, де йде купівля-продаж праці. Але цього короткого пояснення недостатньо для розуміння такого явища, як ринок праці. Ринок праці необхідно формувати. Але для цього потрібно знати, при яких умовах виникає й формується ринок праці Продаж праці може мати місце за умови, якщо працівник юридично вільний і може за своїм розсудом розпоряджатися своїми здібностями до праці, робочою силою. Але цього ще недостатньо, тому що юридична воля поки не змушує його продавати працю. Він змушений економічно продавати працю тільки тоді, коли він не має всього необхідного для ведення свого господарства як джерела одержання всіх потрібних для життя коштів або коли в нього немає якихось інших умов існування. Продавець (працівник) і покупець (підприємець) однаковою мірою виступають на ринку праці як власники; працівник як власник товару – "праця (робоча сила)", підприємець – як власник свого господарства й усіх робочих місць у цьому господарстві, а також тих грошей, які він сплачує працівникові за його працю. Купівля-продаж праці відрізняється від купівлі-продажу звичайних товарів. Продавець звичайного товару як його власник втрачає право власності, продаючи назавжди це право покупцеві товару, власником товару стає покупець. Після купівлі-продажу звичайного товару продавець і покупець припиняють відносини й можуть розстатися один з одним назавжди. Інакше відбувається при купівлі-продажу праці. Працівник як власник праці продає підприємцеві в користування її лише на певний час, продовжуючи залишатися власником цього своєрідного товару. Своєрідність цієї купівлі-продажу нагадує оренду якого-небудь майна, коли орендодавець, залишаючись власником майна, продає орендареві за певну плату лише користування цим майном протягом якогось часу. Подібна купівля-продаж майна називається орендою. На відміну від неї праця є живим товаром, а купівля його використання підприємцем протягом якогось часу одержала назву наймання (найму). Відповідно продана у такий спосіб праця називається найманою працею, робоча сила – найманою робочою силою, а працівник – найманим робітником. Найманий працівник фактично продає тимчасове використання своєї праці підприємцеві, але не назавжди. Якби він продав свою працю, а не її використання, й не на час, а назавжди, то він перетворив би себе в раба. Тому ринок праці – це ринок найманої праці, а не работоргівля. Найманий робітник і підприємець – юридично рівноправні люди – й однаковою мірою користуються всіма правами людини й громадянина. Після купівлі-продажу звичайного товару продавець та покупець припиняють відносини і розстаються один з одним. Інакше кажучи, ринок звичайних товарів – це торгівля, а якщо користуватися науковою термінологією, то ринок звичайних товарів – це сфера їхнього обігу, куди вони направляються після того, як їх зробили. Інакша справа з ринком праці. Якщо купується робоча сила, тобто наймається працівник, то відносини покупця з ним із приводу купівлі його здібностей до праці тільки починаються й безупинно тривають аж до звільнення. Відносини купівлі-продажу праці безперервні від моменту наймання працівників до їхнього звільнення. У цьому і є унікальність ринку праці, його принципова відмінність від ринків будь-яких інших товарів: він існує за межами господарства (підприємства, фірми) підприємця й усередині цього господарства. Якщо відносити до ринку праці тільки тих, хто не зайнятий і шукає роботу, то при відсутності таких (а таке буває особливо в локальних ринках) вийде, що в ринковій економіці немає ринку праці. Це невірно, треба зрозуміти, що в ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати за наймом: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Це випливає з унікальності товару, що продається-купується на ринку праці, і з унікальних особливостей самого ринку праці. Особливість праці як товару полягає в тому, що власником і носієм цього товару є працівник з усіма його правами людини й громадянина суспільства, на сторожі яких стоїть суспільство. Підприємець не може використати працівника на свій розсуд, він повинен дотримуватися суспільних норм права й моралі, вимог державного законодавства й міжнародних конвенцій, що регулюють ринок праці. Приміром, не можна до працівника застосовувати тілесні покарання, як це було дозволено стосовно рабів і кріпаків, не можна принижувати людську гідність працівника образами, позбавляти його свободи слова й участі в суспільних рухах тощо. Підприємець не має права порушувати законодавство про тривалість робочого часу, про оплату праці, про безпеку праці в різних умовах. Товар-праця є товаром виробничого призначення, особистим фактором виробництва на відміну від речових факторів (знарядь і засобів праці, інструментів, сировини, будинків, споруд, енергетичних агрегатів, землі тощо). Але суть справи в тім, що праця є вирішальним чинником виробництва, а працівник – головною продуктивною силою. Це визнає й господарська практика, і економічна наука. Наприклад, страйк шахтарів може зупинити життя всієї країни, тому що всі речовинні фактори виробництва без праці мертві. Особливість товару-праці і полягає також і в тім, що його не можна покласти в склад на зберігання, як це можна робити у відношенні інших товарів. I якщо працівник не продав свою здібність до праці, то йому, як власникові товару (праці), немає ніякої користі від цього. Крім того, він не буде мати доходу (всіх необхідних для свого існування життєвих засобів). Проте його здатність до праці буде вимагати все нових життєвих засобів для її підтримки. Кількість життєвих засобів і їхня ціна на ринку споживчих товарів, необхідних працівникові для підтримки здатностей до праці, визначені ще до продажу праці й потрібні йому постійно, незалежно від того, продав чи не продав він свою працю. Ця особливість товару праці має величезне значення для ринкової економіки в цілому. Є ще одна особливість товару-праці, на яку не можна не звернути уваги. Мова йде про корисність цього товару після його купівлі, коли він уже починає використовуватися. Тут він виявляє воістину чудові властивості, якими не володіє ніякий інший товар, – він не знищується при використанні, а, навпаки, створює або бере участь (за теорією граничної продуктивності) у створенні всіх благ людства й у збагаченні всіх верств населення, наділяючи людей незліченними скарбами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ринок праці як підсистема ринкової економіки: особливості та відмінності від інших ринків» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
