Природною основою розвитку суспільства є населення. Його роль як основи суспільства полягає в тому, що воно виступає виробником і споживачем матеріальних благ і тим самим обумовлює його розвиток. Населення – це сукупність людей, які природно історично сформувалися й безперервно відтворюються в процесі життя. Процес відтворення потребує ресурсів, в тому числі й трудових, тому населення не існує без економіки, так і економіка не може існувати без населення. Чисельність і динаміка населення, його головні вікові групи (до працездатного, працездатного і післяпрацездатного віку) впливають на абсолютну величину й структуру фондів накопичення і споживання. Так, від чисельності й питомої ваги населення молодого віку залежать масштаби формування нових робочих місць для тих, хто входить у працездатний вік, а також будівництво об'єктів системи освіти, охорони здоров'я, дитячих закладів, житлового фонду. Найбільш суттєвий вплив на розвиток економіки мають статево-вікова, освітня, професійно-кваліфікаційна структури населення та розміщення його на території країни. Науково обґрунтована характеристика населення повинна базуватись на достовірних і репрезентативних матеріалах, які представлені переписами. Як свідчать дані перепису 1989 р., чисельність населення України складала 51,7 млн. чол., в 1991 р. – 51,8 млн. чол. Починаючи з 1998 р. населення України скорочується. У 1998 р. воно налічувало 50,8 млн. чол., у 1999 р. – 50,3 млн. чол., а за попередніми даними першого всеукраїнського перепису населення 2001 року воно складає 48,457 млн. чол., тобто постійно скорочується. На 1 жовтня 2007 року чисельність населення склала 46,446,083 млн. чол. Важливою характеристикою населення є його якість, що представляє комплексне поняття, яке включає в себе систему характеристик населення та його найважливіші частини – населення працездатного віку. Це характеристика освітнього рівня населення, його професійної структури, соціального стану, мобільності, стану здоров'я, середньої тривалості життя. Зміни якості населення характеризують його розвиток або, навпаки, деградацію. Людські ресурси будь-якої країни визначаються кількісним та якісним складом населення. Проте кількість населення істотно не впливає на багатство країни. Основне значення має якість населення, що характеризується такими рисами: стан здоров'я, потреби, здібності, обдарованість, творчий потенціал, професіоналізм, поведінка, ставлення до праці, світогляд. Людина – головна дійова особа суспільного життя. Вона – його суб'єкт, рушійна сила й мета. Також важливою характеристикою стану і розвитку людських ресурсів є відтворення населення. Відтворення населення − це історично та соціально-економічно обумовлений процес постійного й безперервного поновлення людських поколінь в результаті взаємодії народжуваності та смертності. Розрізняють три типи відтворення населення: розширене, просте і звужене. Для розширеного відтворення характерним є переважання народжуваності над смертністю, тобто природний приріст населення. Просте відтворення означає постійну кількість населення у результаті приблизно однакової народжуваності і смертності. Звужене відтворення – коли смертність перевищує народжуваність і відбувається скорочення населення. Відтворення населення тісно пов'язане з рухом населення, що визначається особливостями зміни чисельності та складу населення у країні в цілому та в окремих регіонах. Існує кілька видів руху населення: природний, соціальний, економічний. Природний рух населення – це результат процесів народження і смерті людей. Залежно від того, які процеси переважають, відбуваються природний приріст або природне зменшення населення. Міграційний рух – це зміна чисельності та складу населення у результаті процесів механічного просторового переміщення людей, викликаних політичними, соціально-економічними, релігійними та іншими причинами. Розрізняють міграцію зовнішню, пов'язану зі зміною країни постійного проживання, та внутрішню, що відображає зміну людьми місця проживання в межах однієї країни. Загалом міграція зумовлена особистими або економічними причинами (пошук роботи, більш високого заробітку тощо). Соціальний рух населення виявляється у зміні освітньої, професійної, національної та інших структур населення. Кожне нове покоління людей відрізняється від попереднього рівнем освіти та культури, професійно-кваліфікаційною структурою зайнятості, статево-віковим складом тощо. Економічний рух населення пов'язаний зі зміною його трудової активності, що призводить до відповідного збільшення або зменшення ресурсів для праці. Розглянуті види руху населення взаємозалежні та взаємопов'язані, визначають його чисельність і якісні характеристики, необхідні для аналізу та оцінки демографічних процесів, вироблення стратегії у галузі управління трудовим потенціалом. Для характеристики відтворення населення застосовують показники народжуваності, смертності та природного приросту. За даними перепису населення в 2001 р. чисельність населення України проти даних перепису населення у 1989 р. скоротилась майже на 3,4 млн. чол. Чисельність населення в регіонах за роками наведена в табл. 4.1. Починаючи з 1994 р. щорічно населення України скорочується приблизно на 0,4 млн. чол. Не менш тривожний показник у динаміці населення – зменшення частки молоді, що свідчить про старіння населення і зменшення джерела ресурсів для праці. Так, частка дітей у 1989 р. (до 19 років) була 28,4%, а у 2001 р. стала 24,6%, а частка населення віком більш за 60 років зросла з 18,1% до 21,4%. Народжуваність в Україні за січень – жовтень 2007 р. склала 10,2 чол. на 1 000 населення, а смертність – 16,2 чол. на 1 000 населення, тобто смертність перевищує народжуваність на 6,0 чол. Найбільше перевищення смертності над народжуваністю спостерігається у Чернігівській – 10,9 тис. чол., Полтавській – 11,1 тис. чол., Сумській – 9,1 тис. чол., Луганській – 16,0 тис. чол., Дніпропетровській – 18,7 тис. чол., Харківській області – 14,7 тис. чол.. Слід відзначити, що досить стабільною є демографічна ситуація лише в регіонах групи 3. Окрім того, порівняно незначним щорічним зменшенням кількості населення характеризується й решта західних регіонів, об'єднаних у групу 4.
Таблиця 4.1
Чисельність населення в регіонах по роках, тис. чол.
Найбільш високими є темпи зниження чисельності населення в областях, що належать до групи 2 та групи 1. Майже на 2 млн. чол. зменшилось населення України, і на сьогодні воно складає 67,2% загальної чисельності населення (сільське – 32,8%). Слід відзначити як позитивне явище – зростання проти 2005 р. питомої ваги працездатного населення (56,2 % проти 60,0 %), а також збільшення населення, яке має вищу освіту, – на 17,6% проти 2005 р. Негайного вирішення потребують проблеми нарощування обсягів виробництва продуктів харчування та підвищення їх якості. Головним напрямком вирішення цих проблем є земельна реформа та реформування майнових відносин, створення нових форм господарювання, формування ринкової структури агропромислового комплексу. На процес відтворення населення переважно впливають чотири групи чинників: рівень життя; якість охорони здоров'я; стан природного довкілля; санітарна культура населення. Якість життя населення нині в Україні оцінюється на низькому рівні (3,1 бала за 7-бальною шкалою), а 40,7% регіонів навіть нижче, ніж 3,1 бала. З 2003 року намітилась тенденція покращення життя населення (щорічне покращення становить 0,3 бала ). Найменш благополучними, з точки зору оцінки якості життя населення та перспектив їх зміни, є Херсонська, Закарпатська та Сумська області (2,5 бали). Досить низькими оцінками якості життя та відсутністю тенденцій до її підвищення характеризуються такі області: Донецька, Кіровоградська, Івано-Франківська – та Автономна республіка Крим (не перевищує 2,8 бала). Дещо вищою, ніж у інших областях, є якість життя мешканців Харківщини – 3,6 бала. Оцінка рівня доходів та соціального захисту населення (за 7-бальною шкалою) наведена в табл. 4.2. Як видно з даних, наведених в табл. 4.2, є чотири групи регіонів, у кожній з яких найбільш високе значення серед основних складових якості життя має рівень безробіття. Особливо це помітно на прикладі групи 4, куди увійшло найбільше регіонів, оскільки в цих регіонах спостерігається найвиразніший контраст між високим рівнем безробіття та найбільш низькими оцінками рівня доходів і соціального захисту. Схожа ситуація зі зростанням середньої заробітної плати. Граничне значення заробітної плати та її зростання досить неоднорідне в окремих регіонах. Показники середньої заробітної плати у 2006 року коливаються від 587 грн. у Тернопільській області до 1 399 грн. у місті Києві при середній заробітній платі по Україні 864 грн. Таблиця 4.2
Оцінка рівня доходів та соціального захисту населення України
Одним із негативних наслідків нестабільної економічної ситуації в регіонах України, що характеризує рівень доходів громадян, є проблема заборгованості з виплати заробітної плати. Станом на 01.02.2007 р. вона склала 22,99 грн. на одного працюючого в усіх сферах економіки України. Переважно негативно експерти оцінили окремі аспекти ситуації у сфері життєзабезпечення та розвитку соціальної інфраструктури регіонів. Це передусім такі показники, як доступність достатнього і якісного харчування (не перевищує 3,5 балів за 7-бальною шкалою при найменшій 2,5 балів), медичного обслуговування (відповідно 3,4 бала і 2,4 бала), забезпечення населення житлом (3,4 і 2,5 бала), санітарно-гігієнічні умови (2,8 і 2,7 бала), житлово-комунальне обслуговування (3,5 і 2,7 бала) тощо. Залишається незадовільним стан культурних та історико-архітектурних об'єктів на Україні (3 бала за 7-бальною шкалою), погані умови для фізичного та культурного розвитку дітей і молоді (3,3 бала). Отже, сьогодні особливої уваги передусім потребує діяльність органів влади, спрямована на підвищення таких фундаментальних складових умов життя, як рівень доходів (на 1,7 бала) та соціальний захист населення (на 1,7 бала). Окрім того, для досягнення більш високих показників якості життя органам влади всіх рівнів слід домогтися і зниження актуальності таких соціальних проблем, як злочинність, наркоманія, корупція, безробіття. Чітка соціальна політика, постійна увага органів влади усіх рівнів, спрямування наявних ресурсів у вказаних напрямках дозволить позитивно вирішити проблеми відтворення населення України, а відповідно й зростання трудових ресурсів. Населення впливає на економіку через свою економічно активну частину – загальну чисельність зайнятого в суспільному виробництві населення, його статево-вікову, освітню, професійно-кваліфікаційну структуру та територіальну організацію. Кількісний і якісний склад населення формує трудові ресурси. Трудові ресурси – це частина населення, яка характеризується фізичними та розумовими здібностями до праці. До складу трудових ресурсів включають, перш за все, населення працездатного віку. Працездатний вік – один з елементів умовної градації віку людини, зайнятою трудовою діяльністю. Межі працездатного віку визначаються законодавчо в кожній країні. В Україні вони складають 16 – 59 років для чоловіків і 16 – 54 роки для жінок. Для окремих категорій працівників верхні межі знижуються. До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, та підлітки, які з тих чи інших причин працюють у сфері виробництва. У будь-якому суспільстві працездатне населення складається з двох груп: економічно активного й економічно пасивного, співвідношення між ними залежить від соціальних, економічних та демографічних процесів. Економічно активне населення – це населення, яке зайняте корисною діяльністю, виробництвом матеріальних, соціальних і духовних цінностей, що забезпечують йому дохід. Частка економічно активного населення залежить від кількості людей в працездатному віці, а також від рівня зайнятості людей в допенсійному та післяпенсійному віці. Економічно пасивне населення – це люди, які знаходяться на утриманні родини та суспільства (інваліди І й II груп, а також непрацюючі особи працездатного віку, якщо вони отримують пенсію на пільгових умовах). Трудові ресурси – важлива частина економічного потенціалу країни. Кількість трудових ресурсів постійно змінюється. Якщо в 1991 р. чисельність трудових ресурсів становила 29,8 млн. чол., то в 2007 р. – 20,2 млн. чол. Рух трудових ресурсів відбувається під впливом соціальних, економічних та біологічних чинників. Приріст трудових ресурсів – це різниця між чисельністю населення, яке вступає в працездатний вік, і чисельністю, яка переходить до пенсійного віку. Рівень народжуваності позначається на чисельності трудових ресурсів тільки через певний час. Суттєвий вплив на зміну якісного складу трудових ресурсів має вступ до працездатного віку нових поколінь молоді, їх рівень підготовки та професійної зайнятості. Професійна працездатність – це здатність до конкретної праці, яка вимагає спеціальних знань і вмінь. Чисельність та динаміка трудових ресурсів певним чином впливають на характер розвитку виробництва та економіку (інтенсивний чи екстенсивний тип розвитку), скорочення приросту трудових ресурсів обмежує можливість екстенсивного розвитку виробництва і збільшує залежність економічного зростання від підвищення продуктивності праці на базі науково-технічного прогресу та створення високоефективного трудового потенціалу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні показники оцінки населення» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
