Безробіттям називається соціально-економічна ситуація у суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції над попитом. Хоча й існує думка, що безробіття є стимулятором трудової дисциплінованості і активності населення, яке працює однак соціально-економічні втрати від безробіття настільки значні, що в усьому світі докладається багато зусиль для його мінімізації, і все ж жодній країні не вдається ліквідувати його повністю. Безробітні громадяни у визначенні МОП — особи віком 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані у державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: - не мають роботи (прибуткового заняття); - шукають роботу або намагаються організувати власну справу протягом зазначеного тижня; - готові приступити до роботи протягом двох наступних тижнів. Згідно із законодавством України до безробітних зараховують працездатних громадян працездатного віку, які [7]: - через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів; - готові та здатні приступити до відповідної роботи; - зареєструвалися у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу. Кількість (чисельність) безробітних — це абсолютний показник безробіття, що показує його розміри. Відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення – це відносний показник його поширеності, який називається ще рівнем безробіття. За методологією МОП рівень безробіття визначається за формулою: Рб =Чб / Чеан × 100% де Рб — рівень безробіття, %; Чб — чисельність безробітних, що зареєстровані в службі зайнятості, осіб. В Україні рівень безробіття можна розрахувати за формулою: Рб = Чб / Чппв де Чппв — чисельність працездатного населення працездатного віку відповідно до балансу трудових ресурсів, осіб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Безробіття як економічна категорія» з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини»
