Палеоліт, або давній кам’яний вік (5 млн — 10 тис. р. до н.е.), був найважчим і найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим періодом в історії Землі. Завершилася ця епоха виникненням людини сучасного типу близько 100 тис. років тому. Найдавніший період людської історії прийнято називати епохою первісного людського стада. Назва ця не випадкова: людина в той час ще практично ніяк не відділилася з тваринного світу. Господарський побут пралюдей майже повністю вкладався в порядки, які існують в інших тварин. Протягом цього періоду знаряддя праці еволюціонували від палиці-копалки і примітивних кам’яних знарядь до мікролітів (невеликих відщепів і пластин), складних знарядь з вкладками. Поширилося використання кістки і рогу. Головними заняттями населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З’явилися постійні житла. У мезоліті, або середньому кам’яному віці (X–VI тис. до н.е.) умови життя людей істотно змінилися, що було пов’язано з із закінченням льодовикового періоду, потеплінням клімату. Зникли великі звірі, такі як мамонти та шерстисті носороги. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами, птахами. Поряд із збиральництвом і полюванням одним з головних занять було рибальство вудкою. Тоді ж були винайдені 347
Частина IV. Економічна історія
гарпуни, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета. Зроблені перші спроби приручити диких тварин. Виник найдавніший транспорт — водний (плоти, човни, видовбані зі стовбурів дерев). Вдосконалюються способи виготовлення кам’яних знарядь. Для мезоліту характерні подальше полегшення їх ваги, зменшення об’єму. Прикладами мезолітичних знарядь праці були так звані мікроліти — маленькі, довжиною 1–2 см., загострені вироби з твердих порід каменю. Особливістю цього періоду є винайдення досить складних комбінованих знарядь — ножів, кинджалів, сокир. Зміни у суспільних відносинах призвели до об’єднання родів у племена. Мезоліт став епохою початку патріархату. Найважливішим науковим досягненням цього періоду була поява передписемності — піктографії (рисуночної писемності). Був накопичений солідний запас знань з географії, астрономії, зоології, ботаніки, мінералогії, астрономії, метеорології, медицини. Розпочався процес формування народів. Перехідною епохою від мезоліту до неоліту був протонеоліт. Цей період характеризувався виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого і зародженням відтворюючого господарства, яке розпочалося з тваринництва. Першими прирученими тваринами були собака, бик і свиня. В цей час виникло землеробство і виникли перші постійні житла. У неоліті (новому кам’яному віку) (VI–IV тис. до н.е.) відбувся перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства. Цей процес дістав назву «неолітична революція». Складовою частиною цієї епохи був мідний вік, або енеоліт, коли відтворююче господарство стало домінуючим. Причини переходу до відтворюючого господарства: 1) зменшення запасів дичини і рослин; 2) зростання чисельності населення; 3) високий технічний рівень знарядь праці; 4) наявність сприятливих умов для розвитку землеробства і скотарства. Місця переходу — Таїланд, Передня Азія, долина Нілу, Індія, Китай, Центральна Америка. Значення переходу до відтворюючого господарства: 1) вирішення проблеми їжі; 2) у людей з’явилися ресурси часу, які відкривали перспективи для створення приватної власності та держави; 3) поява додаткового продукту і виникнення обміну. Неоліт характеризується більш високою технікою обробки каменю, появою гончарства, ткацтва. Поряд з відомими способами обробки каменю — оббивкою, сколюванням, з’являється його шліфування, свердління. Просунулася вперед техніка обробки кістки та рогу. Широко розповсюджувалися сокири, долота, серпи, зернотерки, ступки, кам’яні та кістяні мотики, сокири.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Господарство кам’яного віку» з дисципліни «Економічна теорія»
