З часу виникнення економічної історії робилися численні спроби її періодизації, тобто встановлення певних хронологічно послідовних етапів у економічному розвитку суспільства. Російський географ Л. І. Мечников в основу періодизації поклав географічний фактор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст Гільдербранд застосував для цього історію грошей. Інші дослідники господарства брали за основу торгівлю та обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію. В нинішній час існує 3 основні підходи до цієї проблеми: 1) економічна історія трактується як сходження від нижчого до вищого; 2) теорії історичного круговороту; 3) теорії цивілізацій. До першої групи належить теорія Л. І. Мечникова, німецького вченого Б. Гільдербранда, американського дослідника Е. Хентінгтона, формаційна теорія К. Маркса, теорія стадій економічного зростання американського економіста У. Ростоу, концепція «постіндустріального суспільства», представлена Д. Беллом, Дж. Гелбрейтом, З. Бжезінським (США), А.Туреном (Франція). Друга група — теорії історичного круговороту, або циклічності історико-економічного розвитку суспільства (Дж. Віко, Й. Гердер, Е. Мейєр). Так, італієць Дж. Віко (XVIII ст.), висунув концепцію історичних кіл, стверджуючи, що розвиток усіх народів відбувається циклами. Е. Мейєр висловив думку про те, що історія людства — це ряд замкнутих циклів — наприклад, Стародавній світ, середньовіччя — і в кожному з них присутні елементи як феодальної, так і капіталістичної економіки, в кожному з циклів можна знайти і найману, і примусову працю. Третя група — теорії цивілізацій, які наближені до теорій циклічного круговороту. Цивілізаційний підхід будується на аналізі внутрішніх особливостей даної цивілізації: припускається, що цивілізація характеризується певною економічною системою, творчим мисленням, релігією, філософією. Цей принцип об’єднує людей в народ даної цивілізації, забезпечує його єдність і збереженість на протязі всієї історії. На думку англійського вченого А. Тойнбі, всесвітня історія є простою сумою глибоко специфічних, не зв’язаних між собою цивілізацій, кожна з яких проходить одні і ті ж стадії в своєму розвиту: зародження, досягнення розквіту, занепад і загибель. Він виділив 13 основних цивілізацій, з яких 5 — великих. Найбільш активною з п’яти цивілізацій, які існували з давнини до наших днів, А. Тойнбі вважав західну, яка найбільше вплинула на інші цивілізації. В числі інших великих цивілізацій — далекосхідна (Китай), індуська (Індія), близькосхідна (ісламська), східнослов’янська (православна). Загальна кількість цивілізацій в людській історії — близько 30, більшість з яких загинули, не зумівши суттєво вплинути на розвиток людства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Періодизація економічної історії» з дисципліни «Економічна теорія»
