У ринковій економіці обсяг реального ВВП, реальні доходи та зайнятість то зростають, то спадають. Такі зміни в національному обсязі виробництва, зайнятості і доходах називають економічними коливаннями. У макроекономічній науці домінує думка, що хвилеподібні коливання в економіці відбуваються не хаотично, а в формі економічних (ділових) циклів. Діловий цикл (рис. 22.1) — це послідовність піднесень і спадів економічної активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від початку одного кризового явища до початку наступного, який постійно повторюється. піднесення ВВП криза депресія тривалість циклу (t) Рис. 22.1. Економічний цикл
пожвавлення
Роки
Ділові цикли неоднакові в часі. Вони тривають від двох-трьох років до двох десятиліть, але всі вони мають одні й ті ж фази: 1) криза (спад, рецесія); 2) депресія (дно, застій); 3) пожвавлення; 4) піднесення (вершина, пік). Спад (криза) — це фаза ділового циклу, в якій обсяг національного виробництва скорочується на протязі не менш як двох кварталів поспіль. Сигналами про майбутній спад є, як правило, різке падіння курсів акцій, біржова паніка, зростання попиту та цін на дорогоцінні метали, зростання попиту на облігації державної позики, виведення капіталів за межі країни тощо. Криза супроводжується зменшенням обсягів виробництва, зростанням вимушеного безробіття, зниженням життєвого рівня населення. Слід вказати на важливу обставину — класична економічна криза, або криза перевиробництва чи, як її назвав Кейнс, криза зумовлена дефіцитом сукупних видатків, супроводжується падінням виробництва та падінням цін, натомість в сучасних умовах більшість економічних криз зумовлені дефіцитом ресурсів і протікають у вигляді шоків сукупної пропозиції, тобто супроводжуються падінням виробництва та зростанням цін. Класична криза триває доти, доки на ринку не відновлюється рівновага між сукупним попитом та сукупною пропозицією після чого падіння обсягів виробництва припиняється, економіка входить у фазу депресії (дно). Попри явний негатив, економічна криза відіграє важливу роль у розвиткові економіки — вона виявляє протиріччя суспільного виробництва та примушує суспільство 281
Частина ІІІ. Макроекономіка
мобілізувати усі сили для подолання слабкостей економічного та соціального розвитку. Дно (депресія) — найнижча точка спаду. В ній виробництво і зайнятість досягли найнижчого рівня. Ця фаза може тривати коротко, але може бути й досить довгою. Під час фази депресії в економіці відбуваються важливі зміни: відновлюються перервані кризою економічні зв’язки, здійснюється технічна та технологічна модернізація виробництва і, що найважливіше, відбувається перетікання капіталу або реструктуризація економіки. Швидкість відновлення економіки після спаду напряму залежить від рівня розвитку ринкової інфраструктури, зокрема фінансових ринків, та корпоративного законодавства. Пожвавлення — поступове відновлення попередніх обсягів виробництва і зайнятості. Триває до моменту досягнення економікою докризового рівня виробництва. Після цього наступає фаза піднесення. Піднесення — у цій фазі економіка виходить на якісно та кількісно новий рівень. Виробництво зростає, а зайнятість прямує до повної зайнятості. В міру того, як піднесення набирає силу, рівень цін може почати зростати ще до того, як досягнуто повної зайнятості і повного використання потужностей. Вершина або пік піднесення — найвища точка ділового циклу. Тут має місце повна зайнятість, а виробництво працює на повну потужність. Саме в цій точці закладаються передумови майбутнього спаду. Класифікація видів економічних циклів: • цикли Китчина — короткі цикли тривалістю 3–5 р., що обумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах; • цикли Джаглера — середні цикли тривалістю 7–11 р., що обумовлюються змінами у величині, структурі та напрямах інвестицій; • цикли Кузнеца — довгі цикли тривалістю 20 р., рушійними силами яких є зрушення у відтворюваній структурі виробництва (будівельні цикли). В 1968 році американський вчений М. Абрамовіц описав ядро механізму 20-річних коливань або «ланцюг мультиплікативно-акселеративного контуру»: доход міграція
сукупний попит
житлове будівництво
Ріст ВНП або товарної маси (доходу) стимулює притік населення та народжуваність — це веде до прискорення інвестицій, в тому числі і в житлове будівництво, потім відбувається зворотній процес. Яскравим прикладом будівельних циклів є іпотечна криза на американському ринку нерухомості (літо 2007 р.) — бурхливий розвиток економіки США в останньому десятилітті ХХ ст. зумовив масову імміграцію до цієї країни. Це зумовило різке пожвавлення житлового будівництва, яке в свою чергу спричинило прискорення (акселерацію) інвестицій та обсягів виробництва в суміжних галузях: виробництво та продаж будівельних матеріалів, інструментів та 282
Розділ 22. Макроекономічна нестабільність
обладнання, будівельної фурнітури, меблів, побутової техніки; транспортні перевезення; будівельні компанії; фонди іпотечного кредитування. Сегмент інтенсивно розвивався, а компанії які на ньому працювали отримували надвисокі прибутки — це призвело до «перегріву», який вчасно не вдалося попередити. Основною причиною кризи стало нехтування фондами та банками іпотечного кредитування жорсткими правилами перевірки кредитних історій та платоспроможності позичальників іпотечних кредитів. На середину 2007 р. припало перевищення критичної маси непогашених прострочених житлових кредитів та, відповідно, збільшення пропозиції заставних активів, що викликало різке падіння цін на нерухомість. В результаті ціла низка банків та фондів, які здійснювали іпотечне кредитування збанкрутіли або опинилися на межі банкрутства; зменшили обсяги виробництва та зайнятість суміжні галузі тощо. Принцип акселерації (протилежний мультиплікації) — відображає той факт, що певні зміна попиту в будь-який бік спричиняє значно більшу зміну в обсязі капіталовкладень. Так, наприклад, зростання попиту на деякі товари кінцевого використання на 10% зумовлює зростання попиту на інвестиційні товари (які використовуються для виробництва даних споживчих товарів ) на 200%. • цикли Кондратьєва — довгохвильові цикли тривалістю 40–60 рр. Їхня головна рушійна сила — радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова (рис. 22.2). Підйом першої хвилі (А1) пов’язують із винайденням парового двигуна, що зумовило перехід від мануфактурної до капіталістичної форми товарного виробництва; підйом другої хвилі (А2) — з винайденням залізної дороги; підйом третьої хвилі (А3) — з винайденням та застосуванням електрики та радіо; підйом четвертої хвилі (А4) — з винайденням та застосуванням двигуна внутрішнього спалювання. Що стосується п’ятої хвилі, то вчені вважають, що її підйом триває досі, і пов’язують його із інтенсивним розвитком ядерної фізики, біотехнологій; мікропроцесорами; ІТтехнологіями та ін.
Q
A1
A2
A3
A4
A5
t
Рис. 22.2. Цикли Кондратьєва
283
Частина ІІІ. Макроекономіка
Особливості в підходах до проблеми циклів (пояснення першопричин кризи): Теорія зовнішніх факторів. Чисто монетарна теорія. Теорія перенакопичення. Теорія недоспоживання. Марксистська теорія циклу. Психологічна теорія циклу. Неокласична теорія циклу. Неокейнсіанська теорія циклу.
Головні індикатори макроекономічної нестабільності: безробіття та інфляція.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суть економічного циклу та його фази» з дисципліни «Економічна теорія»
