Ринок праці — це сфера взаємин покупців і продавців трудових послуг. Він охоплює всю сферу праці як безробітних, так і зайнятих, всю сукупність робочої сили, а отже, весь спектр трудових відносин — проблеми оплати праці, умов праці, стабілізації зайнятості на підприємствах, трудовій мотивації та перепідготовки кадрів, забезпечення гнучкості ринку праці тощо. Унікальною особливістю праці, на відміну від інших факторів виробництва, є те що вона невіддільна від людини–працівника. Пропозиція праці — це обсяг праці, який власник ресурсу (працівник) бажає та може запропонувати працедавцям на ринку за певної ставки заробітної плати за інших незмінних умов. Пропозиція трудових послуг кожного окремого працівника є індивідуальною пропозицією праці. Основним мотивом трудової діяльності є дохід (заробітна плата) працівника. Пропонуючи власні трудові послуги працівник відмовляється від частини дозвілля, що має для нього певну корисність. Обсяг індивідуальної пропозиції праці зростає зі зростанням ціни праці. Тобто, чим вище ставка заробітної плати, тим більше захоче працювати людина (рис. 18.1, а). Але можливості зростання обсягу індивідуальної пропозиції праці не безмежні. Працівник потребує відпочинку (дозвілля). І хоч цінність дозвілля кожного окремого працівника буде відрізнятися, але в кожного неодмінно виникне ситуація, коли подальше зростання ставки заробітної плати не викличе додаткового зростання обсягу пропозиції праці. А при подальшому підвищенні заробітної плати крива індивідуальної пропозиції праці починає відхилятися у зворотну сторону, що свідчить про скорочення пропозиції праці (рис. 18.1, б). На рис. 18.1 величина W1 означає мінімальний рівень заробітної плати, за якого індивід приймає рішення щодо виходу на роботу, тобто вона є мінімальною ціною пропозиції праці. Вплив зростання ставки заробітної плати на вибір працівника між працею і дозвіллям розкладається на дві частини — ефект доходу та ефект заміщення. Ефект заміщення полягає у бажанні працівника заміщувати відпочинок працею зі зростанням ставки заробітної плати. 223
Частина ІІ. Мікроекономіка
SL W1 W2 W1 QL
SL
а)
QL
Рис. 18.1. Криві індивідуальної пропозиції праці
Ефект доходу полягає у тому, що через зростання добробуту індивід схильний скорочувати робочий час. При високих ставках заробітної плати вплив ефекту доходу стає сильніше, ніж вплив ефекту заміщення. Це спонукує працівника більше часу приділяти дозвіллю і скорочувати пропозицію своєї праці. Отже, якщо ефект заміщення домінує над ефектом доходу, то існує пряма залежність між заробітною платою і пропозицією праці. Якщо ж, навпаки, ефект доходу домінує над ефектом заміщення, то між ними існує зворотна залежність. Ринкова пропозиція праці є сумою індивідуальних пропозицій продавців трудових послуг. На ринкову пропозицію праці впливають загальна кількість працездатного населення та умови праці в інших галузях, де можуть використовуватися ті самі працівники. Попит на працю формують фірми, виходячи із співставлень вигод від використання праці з її вартістю. Попит на працю обумовлений попитом на продукт, тобто є похідним попитом. Галузевий попит на працю — це сума величини попиту на працю окремих фірм у галузі за кожного можливого рівня ціни. Ринковий попит на працю — це сума обсягів попиту на працю всіх галузей за кожного можливого рівня ціни. Попит та пропозиція праці відрізняються залежно від виду ринкової структури. За досконалої конкуренції на ринку праці виконуються наступні умови: — велика кількість підприємств конкурує при найманні конкурентного виду праці; — численні кваліфіковані робітники, що мають однакову кваліфікацію, незалежно один від одного пропонують певний вид послуг праці; — робітники мобільні, немає ніяких перешкод для переходу з одного місця роботи на інше; — ні підприємства, ні робітники не здійснюють контроль над ринковою ставкою заробітної плати, ні ті, ні інші не «диктують заробітну плату». На ринку праці, як і на будь-якому ринку, обсяг продажів (рівень зайнятості) і рівноважна ціна праці (ставка заробітної плати) визначаються в результаті взаємодії попиту та пропозиції. В умовах, коли праця є єдиним змінним ресурсом, попит окремої фірми на нього визначається величиною граничного продукту праці в грошовому вираженні (МRРL). При цьому крива попиту збігається з кривою граничної прибутковості праці (МRРL). 224
Розділ 18. Ринок факторів виробництва
За досконалої конкуренції фірма буде максимізувати прибуток досягаючи рівності граничної прибутковості праці (МRРL) граничним витратам на працю (МRСL), тобто величині ставки заробітної плати (W) (рис. 18.2). Якщо гранична прибутковість праці більша ніж граничні витрати на працю, то фірма буде збільшувати попит на працю. Якщо ж, навпаки, граничні витрати на працю перевищують граничну прибутковість праці, то фірма буде скорочувати попит на працю.
W Wk = МRCL Wk DL = МRРL Qk QL
Рис. 18.2. Крива попиту на працю конкурентного підприємства в короткостроковому періоді
Як видно з рис. 18.2, крива попиту на працю (МRРL) відображає зворотну залежність між ціною праці (W) та обсягом змінного ресурсу — праці (QL). Розташування кривої попиту на працю залежить від граничного продукту праці і ціни продукту, виробленого з його допомогою. Ціна продукту в умовах досконалої конкуренції є заданою. Тому крива попиту на працю буде плавно знижуватися через спадну граничну продуктивність. Крива попиту на працю окремої фірми є відрізком кривої граничного продукту праці в грошовому вираженні, причому цей відрізок розташований нижче кривої середнього продукту в грошовому вираженні. Відносно до праці середній продукт у грошовому виразі (АRРL) — це вартість виробленої продукції в середньому на одного робітника.
W
SL
W SL =МRCL
Wо
DL Qо QL
Wо DL =МRРL б) Qо QL
а)
Рис. 18.3. Рівновага на конкурентному ринку праці
На конкурентному ринку праці рівноважна ставка заробітної плати Wо і рівноважний рівень зайнятості найманих робітників Qo відповідає точці перетину кривої 225
Частина ІІ. Мікроекономіка
сукупної пропозиції праці SL, і сукупного попиту на працю DL, (рис. 18.3, а). Оскільки така ставка заробітної плати відноситься також і до конкурентного підприємства, що наймає працівників на ринку праці, то крива пропозиції праці для цього підприємства (S = МRСL) є абсолютно еластичною (рис. 18.3, б). Дещо відмінні умови досягнення рівноваги на ринку праці при монополізації ринку праці представниками попиту чи пропозиції. Розглянемо ринок праці, монополізований з боку попиту, тобто модель монопсонії (монополії одного покупця праці). Оскільки в умовах монопсонії фірма персоніфікує собою галузь, крива пропозиції праці для підприємства і крива сукупної пропозиції праці збігаються. Монопсоніст буде мати справу безпосередньо з кривою ринкової пропозиції праці з нахилом угору, тому що інших споживачів цього фактора на ринку немає. Але більш висока заробітна плата, встановлена для залучення додаткових робітників, повинна виплачуватися всім робітникам, вже найнятим за більш низькими ставками заробітної плати, інакше наймач зіштовхнеться з серйозними проблемами невдоволення робітників через диференціацію ставки заробітної плати за ту саму роботу. Виплата єдиної заробітної плати всім робітником буде означати, що граничні витрати на працю MRCL перевищать ставку заробітної плати на величину, необхідну для доведення ставки заробітної плати всіх вже найнятих робітників до нового рівня заробітної плати. Пропозиція праці (SL) визначається середньою вартістю фактора виробництва (ARCL) Через те, що кожна нова залучена одиниця праці потребуватиме вищої ставки заробітної плати, при кожному обсязі праці гранична вартість праці (МRCL) буде перевищувати середню вартістю фактора виробництва (ARCL) (рис. 18.4).
W
MRCL SL =АRCL
Wmk Wk Wm A Qm Qk
DL =МRРL
QL
Рис. 18.4. Монопсонічний ринок праці
З метою максимізації прибутку підприємство-монополіст буде прагнути зрівнювати граничну прибутковість праці і граничні витрати праці (MRPL = MRCL). Кількість робітників, найнятих монополістом, відповідає точці Qм (порівняно з Qk на конкурентному ринку праці), а ставка заробітної плати — Wм (на конкурентному ринку праці ставка — Qk). Наймаючи Qм робітників, підприємство-монополіст повинне було б (якби воно діяло в умовах досконалої конкуренції) виплачувати робітником ставку заробітної плати Wмk. Рівновазі на монопсонічному ринку праці відповідає точка А. 226
Розділ 18. Ринок факторів виробництва
Отже, за інших незмінних умов монопсоніст максимізує свій прибуток наймаючи меншу кількість робітників та встановлює меншу ставку заробітної плати, ніж за досконалої конкуренції. Монопсоніст скорочує зайнятість для того, щоб знизити ставку заробітної плати аналогічно тому, як монополіст на ринку продуктів скорочує виробництво з метою підвищення ціни на свою продукцію. І все це робиться заради одержання монопольного прибутку. Іншим варіантом монополізації ринку праці є монополія, що виникає з боку пропозиції праці. Найчастіше монополістами на ринку праці є профспілки — професійні об’єднання найманих працівників. Іноді монополістами можуть бути окремі люди з унікальними природними здібностями (мистецтво, спорт, наука). Визначення ставки заробітної плати та обсягу праці при монополізації ринку праці профспілками представлено на рис. 18.5.
Wп Wk A
Е
В
С
DL
МRРL Qп Qk QL
Рис. 18.5. Модель ринку праці з профспілкою
На конкурентному ринку праці встановлюється рівноважна ставка заробітної плати Wk, за якою у галузі наймається Qk одиниць праці. Монополіст зустрічає на ринку праці криву ринкового попиту DL на працю з боку працедавців, тоді крива галузевого попиту (крива МRРL для галузі) стає для монополіста кривою АRРL, а крива його граничного виторгу проходить нижче кривої попиту. Обсяг праці Qп, який максимізує прибуток монополіста, визначається точкою А, для якої МRРL = МRСL. Звідси, монополіст може визначити оптимальну для себе ставку заробітної плати Wп , відштовхуючись від кривої попиту в точці Е. При незмінному попиті на працю вплив монополіста виражається в скороченні зайнятості з Qk до Qп. Якщо на ринку праці монополізована як пропозиція так і попит на працю, то така модель має назву двостороння монополія (рис. 18.6). Монополіст має криві граничної виручки MR та граничної вартості МС. Монопсоніст має криві граничного продукту праці у грошовому вимірі МRРL та граничної вартості праці МRCL. Монополіст буде намагатися максимізувати прибуток за умови MR = МС, що відповідає ставці заробітної плати Wм та обсягу праці Qм. Монопсоніст буде максимізувати свій прибуток, якщо МRРL = МRCL, що відповідає ставці заробітної плати Wмп та обсягу праці Qмп.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ринок праці» з дисципліни «Економічна теорія»
