Реальний валютний курс і паритет купівельної спроможності
Після 1973 р. настала епоха керованих плаваючих валютних курсів. Для вчених важливим виявилось з’ясування чинників, котрі впливають на них. Аналіз валютного ринку показав, що ендогенним чинником виступає обмінний курс як відносна ціна валют. При цьому ми розглядали номінальний обмінний курс. Роль ендогенного чинника також виконують відносні рівні цін в країнах, або реальний обмінний курс. Реальний обмінний курс – це відносна ціна товарів, вироблених у двох країнах. Це коефіцієнт (або процент), котрий показує співвідношення, в якому товари однієї країни можна обміняти на товари іншої, тому його також називають умовами торгівлі. Співвідношення, в якому товари певної країни обмінюються на іноземні, залежить від цін товарів у національних валютах і від курсу, за яким обмінюються ці валюти. Припустимо, що ксерокс в Україні коштує 500 грн., а в США – 250 дол. Номінальний обмінний курс: 1 дол. = 5 грн. або 1 грн. = 0,2 дол. Для порівняння цін спочатку виражаємо ціни на аналогічні товари в одній валюті. Американський ксерокс у гривнях буде коштувати: 5 грн. × 250 дол. = 1250 грн., а реальний обмінний курс становитиме: 500 грн. / 1250 грн. = 0,4. Тобто ціна українського ксерокса становить 0,4 ціни американського. За цих цін і обмінного курсу можна обміняти 1 український ксерокс на 0,4 американського або 1 американський на 2,5 українських. Можна порівняти ціни товарів, виражені у доларах. Тоді український ксерокс у доларах буде коштувати: 0,2 дол. × 500 грн. = 100 дол., реальний обмінний курс так само становитиме: 100 дол. / 250 дол. = 0,4 або 250 дол. / 100 дол. = 2,5. Наші розрахунки можна представити у формалізованому вигляді, виразивши ціни товарів в іноземній валюті: Або виразивши ціни товарів у національній валюті:
Узагальнено формулу реального валютного курсу можна записати: , (13.3) де – реальний обмінний курс; – номінальний обмінній курс; – рівень внутрішніх цін; – рівень іноземних цін. Таким чином, реальний обмінний курс між двома валютами обчислюють на підставі номінального обмінного курсу і співвідношення рівнів цін у двох країнах. Відносні рівні цін, тобто фактично відмінність між темпами інфляції всередині країни і за кордоном – один з найголовніших чинників, який визначає динаміку обмінного курсу валют. Якщо рівень інфляції у будь-якій країні перевищує рівень інфляції у зарубіжних країнах, то за інших рівнях умов внутрішня валюта країни буде мати тенденцію до здешевлення. Ця тенденція пояснюється на основі теорії паритету купівельної спроможності. Паритет купівельної спроможності (ПКС) – це співвідношення купівельної спроможності валют відносно певного набору товарів і послуг у двох країнах. Економісти вважають його своєрідною „віссю” обмінного курсу. Наприклад, якщо один і той самий споживчий кошик у США коштує 1000 дол., а в Україні – 5000 грн., то згідно з купівельною спроможністю валют обмінний курс становитиме: 1 дол. = 5 грн. В основі ідеї ПКС лежить закон єдиної ціни. Згідно з цим законом, однаковий товар не може продаватись одночасно у різних місцях за різними цінами, тому що перекупники негайно скористаються цим і почнуть отримувати прибуток, купуючи товар там, де він дешевший, і перепродуючи його там, де він дорожчий. Спритні спекулянти підвищать попит на товар там, де він дешевший і одночасно збільшать пропонування цього товару там, де він дорожчий. Іманентні закони ринку вирівняють ціни на обох ринках. Процес купівлі-продажу, який забезпечує фактичну реалізацію закону єдиної ціни, називається арбітражем. Закон єдиної ціни, застосований до міжнародних ринків, і називають паритетом купівельної спроможності. Стосовно валютних курсів теорія ПКС стверджує, що валютний курс завжди змінюється рівно настільки, наскільки це необхідно, щоб компенсувати різницю в динаміці рівня цін у різних країнах. Внутрішня валюта буде дорожчати або знецінюватись доти, доки певна сума грошей, конвертована за ринковим обмінним курсом, не зможе обмінятись на однаковий за складом і обсягом ринковий кошик товарів і послуг в обох країнах. Тоді встановлюється паритет купівельної спроможності. У цій ситуації споживачу буде в принципі байдуже, в якій саме країні купувати цей кошик. Якщо поміж країнами існують значні відмінності у рівнях цін, то країна, де рівень інфляції вищий, не змогла б експортувати свої товари, тому що її ціни значно вищі, ніж внутрішні ціни інших країн. Тоді її імпорт був би надзвичайно великим. У такій ситуації неминучою є зміна обмінного курсу у бік здешевлення внутрішньої валюти. Ідея пкс дуже приваблива для зовнішньоекономічних зв’язків, але вона надто спрощує реальність, і тому на практиці неможливо досягти її реалізації. Концепція ПКС пов’язана з грошовою теорією. Зв’язок між обмінним курсом, грошовою масою та реальним ВВП відображає рівняння, виведене з кембриджського рівняння обміну : , (13.4) яке показує, що купівельна спроможність іноземної валюти буде підвищуватись, якщо в країні спостерігається сполучення менших приростів грошової маси з більшими приростами реального ВВП, і навпаки, валюта країни з високими темпами зростання грошової маси і депресивним реальним сектором буде втрачати у купівельній спроможності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Реальний валютний курс і паритет купівельної спроможності» з дисципліни «Економічна теорія»
