Податок на майно фізичних осіб так само, як земельний податок, належить до місцевих податків і стягується безпосередньо з власника об'єкта нерухомості. Платниками податків визнають власників об'єктів нерухомості (житлових будинків, квартир, дач, гаражів і інших будов, приміщень і споруд) незалежно від того, користуються вони цією нерухомістю чи ні. Платниками податків на майно фізичних осіб є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають на території країни у власності об’єкти нерухомості та визнаються законом України об'єктом оподаткування. Якщо об'єкти нерухомості, знаходяться в пайовій власності декількох фізичних осіб, платником податків відносно цих об'єктів визнають кожну з цих фізичних осіб пропорційно її частки в об'єкті нерухомості майна. Аналогічно визначають платників податків, якщо об'єкт нерухомості знаходиться в загальній пайовій власності фізичних осіб і підприємств (організацій). Якщо об'єкти нерухомості, знаходяться в загальній спільній власності декількох фізичних осіб, вони несуть рівну відповідальність за виконання податкового зобов'язання. При цьому платником податків може бути одна з цих осіб, визначена за угодою між ними. У разі неузгодженості податок сплачує кожен із власників у рівних частках. Податковою базою для обчислення податку на об'єкти нерухомості є сума інвентаризаційних вартостей об'єктів оподаткування, визначена органами технічної інвентаризації. Інвентаризаційна вартість - це відновна вартість об’єкта з урахуванням зносу й динаміки зростання цін на будівельну продукцію, роботи та послуги. Податок на об'єкти нерухомості сплачують щорічно за ставками, що встановлюють нормативні правові акти представницьких органів місцевого самоврядування залежно від сумарної інвентаризаційної вартості. Від сплати податків на всі види майна звільняють громадян, що вимагають додаткового соціального захисту з боку держави або мають особливі заслуги перед Батьківщиною: Герої Радянського Союзу та Герої України; кавалери ордена Слави; інваліди І і II груп; учасники громадянських і Великої Вітчизняної воєн; громадяни, що зазнали впливу радіації, члени сімей військовослужбовців, що втратили годувальника, військовослужбовців й військових пенсіонерів. Податок на об'єкти нерухомості не сплачують: пенсіонери; громадяни, звільнені з військової служби, що виконували інтернаціональний обов'язок в Афганістані та інших країнах; батьки й подружжя військовослужбовців, загиблих під час виконання службових обов'язків; з приміщень і будов, що належать діячам культури, мистецтва; власники житлових будов, господарських будов і споруд площею до 50 м2 тощо. У разі виникнення протягом року у платників права на пільги з податку на об'єкти нерухомості вони звільняються від указаних платежів, починаючи з того місяця, в якому виникло право на пільгу. Для отримання пільг зі сплати податків фізичні особи, що мають на них право, самостійно представляють необхідні документи до податкових органів. Втрачаючи протягом року право на пільгу, обчислення зазначених податків проводять, починаючи з місяця, наступного за втратою цього права. У разі несвоєчасного звернення за наданням пільги зі сплати податків перерахунок суми податків проводять не більше ніж за три роки за письмовою заявою платника податків. Податки на майно фізичних осіб обчислює податковий орган за місцем знаходження об'єктів оподаткування. Якщо фізична особа не проживає за місцем походження об'єкта нерухомості, повідомлення про сплату обчисленого податку передають до податкового органу за місцем проживання платника податків, який зобов'язаний прийняти повідомлення та вручити його платнику податків, а також стягнути й забезпечити перелік податку на об'єкт нерухомості до бюджету за місцем знаходження об'єкта нерухомості. Податок на об'єкти нерухомості обчислюють на основі даних про їх інвентаризаційну вартість станом на 1 січня кожного року. Якщо у платника податків у власності є декілька об'єктів нерухомості та вони знаходяться на території одного представницького органу місцевого самоврядування, який встановив за усіма об'єктами єдину ставку податку, то податок обчислюють з сумарної інвентаризаційної вартості всіх об'єктів. Якщо ж ставки різні, то під час переходу права власності на об'єкти нерухомості протягом року одним громадянином-платником податків на користь іншого (купівля-продаж, міна, дарування) податок на об'єкти нерухомості обчислюють т;і пред'являють до сплати первинному власнику з 1 січня поточного року до початку місяця, в якому він втратив право власності на вказаний об'єкт і нерухомості, а кожному новому власнику податок пред'являють з моменту вступу в право власності до моменту його відчуження. За об'єкт нерухомості, що перейшов у спадок, податок сплачується спадкоємець з моменту (часу) відкриття спадщини. За знову зведені громадянами об'єкти нерухомості податок сплачують з початку року, наступного за їх зведенням. Якщо окремі громадяни та інші вказані вище особи, що мають об'єкти нерухомості, протягом року звели на місці їх знаходження нові споруди (гаражі, сараї тощо) або зробили прибудови, надбудови до основних будов, то податок за такі споруди стягують також з початку року, наступного за їх зведенням. У разі знищення, повного руйнування об'єкта нерухомості стягування податку припиняють, починаючи з місяця, в якому вони були знищені або зруйновані. Основою є документ, що підтверджує цей факт і видається органами технічної інвентаризації, а у сільської місцевості - органами місцевого самоврядування. Податок не стягують за об'єкти нерухомості, що не мають власника, або власник яких невідомий, або взяті податковими органами на облік як безхозні. Податкові органи, що обчислили податок на об'єкти нерухомості, вручають громадянам повідомлення про сплату вказаних податків не пізніше 1 серпня. Сплату податків здійснюють рівними частками в терміни - не пізніше 15 вересня й 15 листопада. За бажанням платника податок може бути сплачений в повній сумі за перший термін сплати, тобто не пізніше 15 вересня. Продаж об'єктів нерухомості фізичною особою. На момент набрання чинності Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" дохід, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року будинку, квартири чи кімнати (включаючи землю, що знаходиться під таким об'єктом нерухомого майна, або присадибну ділянку), оподатковується за ставкою цього податку у розмірі 1% від вартості такого майна, якщо загальна площа такого будинку, квартири або кімнати не перевищує 100 квадратних метрів. У разі, коли площа такого об'єкта нерухомого майна перевищує 100 квадратних метрів, то частина доходу, пропорційна сумі такого перевищення, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%. Дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш, ніж одного з об'єктів нерухомості, зазначених вище, або від продажу об'єкта нерухомості, іншого нерухомого майна, підлягає оподаткуванню за ставкою 5%. У такому ж порядку оподатковується дохід від продажу об'єкта незавершеного будівництва. Дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначають виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої державним органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства. Сума нарахованого податку зменшується на документально підтверджену суму державного мита, сплаченого у зв'язку з таким відчуженням. У разі обміну одного об'єкта нерухомості на інший (інші) кожна сторона договору міни сплачує 50% від суми податку, розрахованої до вартості відповідного відчужуваного такою стороною об'єкта нерухомості. Після набрання чинності Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" прибуток, отриманий платником податку від продажу не частіше одного разу протягом звітного податкового року будинку, квартири чи кімнати (включаючи землю, що знаходиться під таким об'єктом нерухомого майна, або присадибну ділянку), оподатковується за ставкою податку 15 (13)%. Зазначений прибуток розраховують як позитивну різницю між доходом, отриманим внаслідок продажу такого об'єкта нерухомості, та витратами, понесеними на його придбання (будівництво), зменшена на 10% у розрахунку за кожний рік володіння такою нерухомістю, починаючи з другого календарного року, наступного за роком набуття власності на таку нерухомість, а саме за такою формулою: П = (Д-В) х (1-0,1 х (Р-1)),
де П - оподатковуваний прибуток; Д - дохід, отриманий платником податку внаслідок відчуження об'єкта нерухомості; В - витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням такого об'єкта нерухомості; Р - кількість повних або неповних календарних років, протягом яких об’єкт нерухомості перебував у власності платника податку (спільній сумісній власності з іншим членом подружжя). Прибуток, одержаний від продажу протягом звітного податкового року більш, ніж одного об'єкта нерухомості, розраховують як позитивну різницю між доходом, триманим внаслідок продажу такого об'єкта нерухомості, та витратами, понесеними НІ його придбання (будівництво), та оподатковують за ставкою податку 15%. У такому ж порядку оподатковують прибуток від продажу об'єктів незавершеного будівництва. При цьому сума податку з таких прибутків не може бути меншою суми мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому відбувається відчуження таких об'єктів нерухомості. Для цілей визначення прибутку: дохід від продажу об'єкта нерухомості визначають, виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої державним органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства; витрати з придбання такого об'єкта нерухомості, зазначені у нотаріально посвідченому договорі, а у разі понесення витрат на будівництво (споруджені такого об'єкта нерухомості— його оціночна вартість, розрахована державним органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства У разі обміну одного об'єкта нерухомості на інший (інші) кожна сторона. договору міни сплачує 50% від суми податку, розрахованої згідно пропонованою вище методикою, відповідно до того, який об'єкт нерухомості відчужується, до його вартості. Податковим агентом під час здійснення операцій з відчуження об'єкті нерухомого майна є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору. Порядок визначення оціночної вартості нерухомого майна, що підлягає продажу, встановлює Кабінет Міністрів України. Суму нарахованого податку самостійно сплачують сторони (або одна сторона) угоди, попередньо її нотаріальному посвідченню, через установи банків у сумі, визначеній у підтвердженому податковим органом розрахунку. Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу. У разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору відчуження об'єкта нерухомості, за яким здійснено сплату податку, платник податку має право на повернення зайво (надміру) сплаченої суми податку на підставі річної податкової декларації, поданої в установленому порядку та підтверджуючих документів про фактичну сплату податку. Порядок сплати держмита регламентує Декрет КМУ від 21.01.93 №7-93 "Про державне мито" та Інструкція про порядок обчислення та справляння державною мита, розроблена на підставі положень цього Декрету і затверджена наказом ГДПГУ від 22.04.93 №15. Згідно з Декретом про держмито за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, кімнат, дач, садових будинків, гаражів, а також інших об'єктів нерухомого майна, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження, державне мито сплачують у розмірі 1% від суми договору, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Під час обчислення суми держмита за посвідчення договорів відчуження житлових будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, а також іншого нерухомого майна, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб, вартість таких договорів приймається, виходячи із суми договору, але не нижче його інвентаризаційної або балансової вартості з урахуванням коефіцієнтів індексації вартості цих об'єктів та зносу на момент відчуження, що вказується в довідках-характеристиках БТІ. Податок, як і держмито, сплачують фізичні особи- сторони у договорі- до вчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу (дарування), і документ про сплату податку та держмита додають до примірників посвідчених договорів. З січня 2005 року новим Президентом України було призупинено застосування ряду норм оподаткування до 01.01.2006 р. Введення таких податків на нерухомість призвело б до різкого скорочення обсягів операцій на ринку, припинення рівня податкових надходжень до державного бюджету. Дарування і успадкування об'єктів нерухомості фізичними особами Об'єктами оподаткування податком на майно, перехідне впорядкування або дарування, є житлові будинки, квартири, дачі, садові будиночки в садівничих товариствах. Платниками податку є фізичні особи, які приймають об'єкти нерухомості, в їх власність у порядку успадкування або дарування. При цьому закон не уточнює, від кого фізична особа може отримати подарунок, належний оподаткуванню: від фізичної або юридичної особи. Тому фізичній особі прийдеться сплатити цей податок в обох випадках. Податком не обкладають: вартість майна, перехідного від одного чоловіка до іншого; вартість будинків і паїв в ЖБК, що передаються особам, які мешкають спільно; спадщина осіб, загиблих під час захисту України та за інших обставин; житлові будинки й транспортні засоби, перехідні в порядку успадкування інвалідам; транспортні засоби, перехідні в порядку успадкування членам сім'ї військовослужбовців, що втратили годувальника. Податок повністю надходить до муніципальних бюджетів. Об'єкти спадщини оподатковують у разі отримання спадщини членами сім'ї першого ступеня споріднення за нульовою ставкою до: - вартості власності, що успадковує інший член подружжя спадкодавця; -вартості власності, яку успадковує член сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є одним із подружжя, та другого ступеня споріднення. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством. Нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину податковому органу у строки, встановлені для податкового кварталу. Майно, майнові чи немайнові права, подаровані платнику податку, оподатковують за правилами, встановленими цим Законом України "Про податок і доходів фізичних осіб" для оподаткування спадщини. Не підлягають оподаткуванню доходи як майно (майнові права), подаровані одним членом подружжя іншому, у межах їх частини спільної часткової чи спільної сумісної власності згідно із законом. Оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), титловий найм (піднайм). Податковим агентом платника податку- орендодавця щодо доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначають, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі.
Податковим агентом платника податку- орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду нерухомого майна іншого, ніж зазначене вище (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під таким нерухомим майном, присадибну ділянку), є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначають, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальну суму орендного платежу визначають за методикою, встановленою Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості, з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлює орган місцевою самоврядування села, селища, міста, на території яких розташована така нерухомість, та оприлюднюють у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо таку мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного податкового року, то об'єкт оподаткування визначають, виходячи з розміру орендної плати, визначеного в договорі оренди. Надання в оренду нерухомості, що належить фізичній особі - нерезиденту, здійснюють виключно через засноване ним постійне представництво на території України або юридичну особу - резидента (уповноважену особу), що виконує представницькі функції відносно такого нерезидента на підставі письмового договору, а якщо нерезидент є фізичною особою, - виступає також його податковим агентом відносно таких доходів. Нерезидент, який порушує такі норми, вважається таким, що ухиляється від оподаткування. Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, то особою, відповідальною за нарахування та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платник податку - орендодавець. При цьому: а) такий орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету у строки, встановлені законом для квартального податкового періоду, а саме: протягом 40 календарних днів, наступних за останнім днем такого звітного кварталу; б) договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, при цьому нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за основним місцем проживання платника податку— орендодавця за формою та у спосіб, встановлені Кабінетом Міністрів України. У разі порушення такої форми чи способу нотаріус несе відповідальність, встановлену законом за порушення порядку чи строків надання податкової звітності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Податок на майно фізичних осіб» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
