Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку. Використання землі в Україні є платним. Плату за землю справляють у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначають до її встановлення в порядку, визначеному законодавчо. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Сплата земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку і укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, сплачують орендну плату. Плату за землю запроваджують для формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів. Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності власників землі та землекористувачів. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай) яка перебуває у власності або користуванні, зокрема на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, зокрема орендар. Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь установлюють у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1; для багаторічних насаджень - 0,03. За сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовують за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, земельний податок сплачуєть згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про плату за землю". Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких установлено, встановлюють у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки земельного податку встановлюють у таких розмірах:
Групи населених пунктів з чисельністю населення, тис. чол. Середня ставка податку (коп. за 1 м") Коефіцієнт, що застосовують у м. Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного підпорядкування до 0,2 1,5 від 0,2 до 1 2,1 від 1 до 3 2,7 від 3 до 10 3,0 від 10 до 20 4,8 від 20 до 50 7,5 1,2 від 50 до 100 9,0 1,4 від 100 до 250 10,5 1,6 від 250 до 500 12,0 2,0 від 500 до 1000 15,0 2,5 від 1000 і більше 21,0 3,0
Ставки земельного податку протягом часу реалізації чинного законодавства постійно корегувалися відповідно до зміни пріоритетів державної політики у сфері земельних відносин. Так, ставки земельного податку було збільшено в 1,81 раза згідно із Законом №404/97-ВР від 27.06.97. Ставки земельного податку, встановлені частиною другою статті 7, збільшені в 2 рази згідно із Законом 378-Х IV від 31.12.98. Ставки земельного податку, встановлені частиною другою етапі 7, збільшені в 2,4 раза згідно із Законом №1458-111 від 17.02.2000. У 2001 році по населених пунктах, грошова оцінка земель яких не проведена, застосовувалися ставки земельного податку, встановлені частиною другою статті 7, які було збільшено в 2,62 раза згідно із Законом №2120-111 07.12.2000. У 2002 році за аналогічних умов, застосовувалися ставки земельного податку, які було збільшено в 3,03 раза згідно із Законом №2905-111 від 20.12.2001. У 2003 році аналогічні ставки земельного податку було збільшено в 3,03 раза згідно із Законом №380-ІУ від 26.12.2002. У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку, застосовують коефіцієнти: на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим - 3,0; на Південно-східному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,5; на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим - 2,2; на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей 2,0; у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської та Чернівецької областей - 2,3, крім населених пунктів, які Законом України "Про статус гірських населених пунктів України" віднесені до категорії гірських; на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях - 1,5. Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням відповідних коефіцієнтів. Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до чинного законодавства (Закону України «Про плату за землю»). Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, сплачують як складову плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством. Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, сплачують у п'ятикратному розмірі відповідно до встановленого земельного податку. Визначаючи розмір податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями та спорудами, розташова-ними на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого Законом України «Про плату за землю»: міжнародного значення - 7,5; загальнодержавного значення - 3,75; місцевого значення - 1,5. Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, сплачують у п'ятикратному розмірі. Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, сплачують у розмірі 25% суми земельного податку, обчисленого відповідно до Закону України «Про плату за землю». Податок за земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах другій та третій статті 8 та частині другій статті 6 Закону України «Про плату за землю», сплачують з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України, справляють у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області, крім земель військових сільськогосподарських підприємств, з яких земельний податок сплачують згідно із статтею 6 Закону України «Про плату за землю». У разі використання залізничним транспортом. Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, створеними відповідно до законодавства України, земель не за цільовим призначенням, податок сплачують у розмірах, установлених частиною першою статті 8 Закону України «Про плату за землю». Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, справляють у розмірі 50% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділянки, надані на землях лісового фонду, справляють як складову плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим законодавством. Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками та господарськими будівлями і спорудами, сплачують у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Податок за земельні ділянки, надані на землях водного фонду, справляють у розмірі 0,3% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області. Від земельного податку звільнені: заповідники, зокрема історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва; вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, майно яких є їх повною власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50% загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що належать до складу валових витрат виробництва (обігу). Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявністю дозволу на право користування такою пільгою, який надається міжвідомчою Комісією з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"; вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням; зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю; на період дії Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського податку; новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в праценедостатніх населених пунктах - п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність. Не справляють плату: за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, визначених статтею 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (зон відчуження, безумовного (обов'язкового) відселення, гарантованого добровільного відселення та посиленого радіоекологічного контролю), й хімічно забруднені сільськогосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння; за землі державних сортовипробувальних станцій та сортодільниць, які використовують для випробування сортів сільськогосподарських культур; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділянки державних, колективних і фермерських господарств, які зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодових насаджень; за землі кладовищ; за земельні ділянки, в межах граничних норм, установлених Земельним кодексом України, інвалідів І і II груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", громадян, яким у установленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські Ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховують на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів. Якщо право на пільгу в платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу протягом року податок сплачують, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому втрачено це право. Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачують у встановлених розмірах на загальних підставах. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, зокрема і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним. Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводять органи державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок нараховують кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачують за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік громадян - платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності і нарахування відповідних сум проводиться щороку станом на 1 травня. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачують рівними частками власники та землекористувачі земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, зокрема і за нововідведені земельні ділянки, сплачують власники та землекористувачі земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності громадяни сплачують рівними частками до 15 серпня і 15 листопада. Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платнику за його письмовою заявою або за його бажанням зараховують до сплати податку за наступний рік. Несплата земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності виробниками сільськогосподарської і рибної продукції та громадянами протягом року, іншими платниками— протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками. Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюють за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). Платежі за землю зараховують до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю. Кошти від плати за землю, що надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у статті 20 Закону України "Про плату за землю", використовують виключно для таких цілей: фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості грунтів; ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель; створення земельного інноваційного фонду; відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості; економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за поліпшення якості земель, підвищення родючості грунтів і продуктивності земель лісового фонду; надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та компенсації втрат доходів власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації земель, порушених не з їх вини; проведення земельної реформи, а також для земельно-господарського устрою, розробки містобудівної документації і розвитку інфраструктури населених пунктів. Кошти від земельного податку, що централізуються, спрямовують на розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання земель, підвищення родючості грунтів, на відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних із господарюванням на землях гіршої якості, охорону земельних ресурсі комплексі з іншими природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної і регіональної інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу земель, а також проведення земельної реформи. За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у відповідний бюджет, фінансовими органами нараховують штраф в розмірі 100 відсотків використаних сум, які надходять до Державного бюджету України на цілі, зазначені в частині першій цієї статті. Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошову оцінку земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюють на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджує Кабінет Міністрів України. Грошову оцінку землі застосовують для економічного регулювання земельних відносин під час укладання цивільно-правових угод, передбачених законодавством України. За прострочення встановлених строків сплати податку справляють пеню у розмірах, визначених законом. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачено у договорі оренди, проте він не може перевищувати ставки пені за несвоєчасну сплату земельного податку. За порушення Закону України "Про плату за землю" платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України Посадові особи, винні в порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюють органи державної податкової служби. Звільнення від земельного податку, передбачене в пунктах 6, 13, і9, 23 частини першої статті 12 Закону Країни "Про сплату земельного податку", здійснюється: з 1 квітня 2005 року - на рівні 75% діючих ставок на відповідних територіях; з 1 січня 2006 року - на рівні 50% діючих ставок на відповідних територіях; з 1 січня 2007 року - на рівні 25% діючих ставок на відповідних територіях.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Плата за землю» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
