Принципи державної реєстрації нерухомості, викладені в Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" зводяться до таких: 1. Речові права на нерухоме майно, їх обмеження підлягають обов'язковій державній реєстрації у встановленому державою порядку. В Україні формується єдиний Державний реєстр нерухомості, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Реєстрація речових прав базується на кадастровому номері земельної ділянки, присвоєному у встановленому порядку. Реєстрація речових прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється місцевим органом реєстрації, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку, встановленому Законом. Правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до чинного законодавства. Інші зареєстровані речові права та їх обмеження мають пріоритет над незареєстрованими. Реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень проводить місцевий орган реєстрації того реєстраційного округу, в якому розміщена нерухомість або більша її частина. Отож, як бачимо, один з найважливіших принципів - державний характер прав на об'єкт нерухомості. Це положення закріплене законодавчо і увесь комплекс дій, пов'язаних з державною реєстрацією, віднесений до компетенції установ юстиції, й можливість делегування цих функцій будь-кому виключається. Принцип самостійності функції реєстрації прав на об'єкт нерухомості виходить з самостійної системи цілей та специфічної форми здійснення цієї діяльності. Законом про реєстрацію визначені як реєструючі органи установи юстиції по реєстрації прав, повністю відділені від будь-яких органів держави, що виступають на ринку нерухомості як представники держави. Як зазначалося, функції адміністратора Державного реєстру земель покладено на Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України ло земельних ресурсах, функції адміністратора Реєстру прав власності на нерухоме майно здійснює державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Реєстратор є незалежним у прийнятті рішень щодо реєстрації або у її відмові. У рамках своєї компетенції реєструючий орган має контролювати дотримання закону й за тими операціями, де держава виступає як одна з сторін. Принцип відповідальності держави за діяльність з реєстрації прав на об'єкти нерухомості випливає з двох вище розглянутих принципів. Установа юстиції з реєстрації прав несе відповідальність за своєчасність і точність записів про право на нерухоме майно і операцій з ним в Єдиному державному реєстрі прав, за повноту і автентичність інформації, що видається про права на нерухоме майно та операції з ним. Принцип відкритості інформації та реєстрації прав на об'єкти нерухомості проголошений Цивільним кодексом України й законом про реєстрацію. Будь-яка особа може отримати виписку з єдиного державного реєстру прав, щодо інформації про зареєстровані права на будь-які об'єкти нерухомості, обмеження (обтяження) прав, а також опис об'єкта. Для цього необхідно подати письмову заяву та пред'явити належні документи (для юридичної особи - документ про державну реєстрацію й довіреність про повноваження представника, який від імені юридичної особи звертається за інформацією; дім фізичної особи - паспорт). Відкритість відомостей про відповідні права на об'єкт нерухомості обмежена, що можна витлумачити як захист особистої та комерційної таємниці. Зведення про зміст документів (за винятком відомостей про обтяження), що встановлюють право, узагальнені відомості про права окремої особи на об'єкти нерухомості, що є у нього, а також виписки, що містять зведення про перехід прав на об'єкти нерухомості, надають тільки відповідним правовласникам (не тільки володарям «права, що запитується» або обтяження, але і всім володарям яких-небудь речових прав або обтяжень по конкретному об'єкту нерухомості, якщо таких декілька), їх представникам і спадкоємцям (за плату), а також державним органам, органам місцевого самоврядування, судовим, правоохоронним й податковим органам. Сам правоутримувач має право отримувати інформацію про те, які особи (фізичні та юридичні) запитували й отримували відомості про права на відповідні об'єкти нерухомості, що також можна розцінити як захист інтересів правоутримувача.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Принципи державної реєстрації прав на нерухомість» з дисципліни «Нерухомість в Україні»
