Для проведення підприємницької діяльності необхідні: матеріально-технічні засоби — ремонтно-експлуатаційні матеріали, електроенергія; засоби виробництва — приміщення, обладнання (апаратні та програмні засоби); робоча сила. Слід визначитися, де та в якій кількості усе це взяти. Отже, треба мати достатні фінансові кошти (стартовий капітал), щоб придбати необхідне. Рівень ефективності майбутньої господарської діяльності створюваного підприємства багато в чому визначається цілеспрямованим формуванням його капіталу. Основною метою формування капіталу створюваного підприємства є залучення його в обсязі, достатньому для фінансування придбання необхідних активів, а також оптимізація його структури з позицій забезпечення умов подальшого ефективного використання. Процес формування капіталу створюваного підприємства має низку особливостей, основними з яких є такі [6]: До формування капіталу створюваного підприємства не можуть бути залучені внутрішні джерела фінансових коштів, які на цій стадії його життєвого циклу відсутні (прибутку ще немає, внутрішня кредиторська заборгованість ще не сформувалася). Основу формування стартового капіталу створюваного підприємства становить власний капітал його засновників (залучити позиковий капітал досить складно, формування стартового капіталу створюваного підприємства виключно за рахунок позикового капіталу може розглядатися лише як теоретична можливість і в практиці зустрічається дуже рідко). Стартовий капітал, що формується в процесі створення нового підприємства, може бути залучений його засновниками в будь-якій формі (грошові кошти; різні види основних засобів — будівлі, приміщення, машини, обладнання тощо; різні види матеріальних оборотних активів — запаси сировини, матеріалів, товарів, напівфабрикатів тощо; різноманітні нематеріальні активи — патентні права на використання винаходів, права на промислові зразки і моделі, права на використання торгової марки або товарного знаку тощо; окремі види фінансових активів — різні види цінних паперів, що обертаються на фондовому ринку). Власний капітал засновників (учасників) створюваного підприємства вкладається в нього у формі статутного фонду (статутного капіталу). Особливості формування статутного фонду (статутного капіталу) нового підприємства визначаються організаційно-правовими формами його створення. Це формування здійснюється під регулювальним впливом з боку держави. Наприклад, держава встановлює мінімальний розмір статутного фонду (статутного капіталу) підприємств, створюваних у формі відкритого акціонерного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю. Для відкритого акціонерного товариства встановлюється порядок проведення емісії акцій, обсяг придбання пакета акцій його засновниками, мінімальний обсяг придбання акцій всіма акціонерами в період передбаченого терміну відкритої підписки і деякі інші аспекти первинного формування їх капіталу. Можливості та коло джерел залучення позикового капіталу на стадії створення підприємства надто обмежені. Сучасна практика показує, що фінансування нового бізнесу кредиторами є досить складною, а іноді й важкорозв’язуваною задачею. При цьому на початковій стадії формування капіталу підприємства до створення його не можуть бути залучені такі позикові джерела, як емісія облігацій, податковий кредит тощо. Формування капіталу створюваного підприємства за рахунок позикових і залучених джерел вимагає, як правило, підготовки спеціального документа – бізнес-плану. Бізнес-план — це основний документ, який визначає необхідність створення нового підприємства. В ньому наводяться основні характеристики та прогнозовані фінансові показники, серед яких, зазвичай, такі: загальна потреба в стартовому капіталі; схема фінансування нового бізнесу, пропонована засновниками; очікувані терміни повернення вкладеного капіталу інвесторам (кредиторам) і деякі інші. Для підготовки бізнес-плану засновники створюваного підприємства повинні здійснити певні передстартові витрати капіталу. До таких витрат відносять оплату праці розробників бізнес-плану і фінансування пов’язаних із цим досліджень. Як правило, в суму статутного фонду (статутного капіталу) створюваного підприємства вони не включаються. Ризики, пов’язані з формуванням (і подальшим використанням) капіталу створюваного підприємства характеризуються досить високим рівнем. Це зумовлює відповідно високий рівень вартості окремих елементів позикового капіталу, що залучається на стадії створення підприємства. Отже, основні принципи, якими доцільно керуватися в процесі формування капіталу створюваного підприємства можуть бути сформульовані так (рис. 10.1) [6]: Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Досягається через формування певної резервної частини активів — резервні виробничі потужності, резервні запаси матеріальних оборотних коштів, резервна сума грошових активів тощо, яка має забезпечити розвиток створюваного підприємства, на найближчому етапі його функціонування, поки підприємство не зможе генерувати необхідний капітал з внутрішніх джерел. Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу обсягові активів, які формуються підприємством. Загальна потреба в капіталі створюваного підприємства базується на його сукупній потребі у формуванні обігових і позаобігових активів. При цьому потрібно враховувати, що на стадії створення коло активів підприємства має обмежений характер (певні активи формуються лише на подальших стадіях функціонування підприємства). Забезпечення мінімізації витрат з формування капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється передусім у процесі управління залученням різних форм позикового капіталу, що потребує відповідного оцінювання вартості окремих альтернативних його елементів (банківського кредиту в різних його видах, фінансового лізингу, різних видів товарного кредиту тощо). Мінімізація витрат з формування капіталу створюваного підприємства визначає умови подальшого ефективного його використання. Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій фінансової стійкості розвитку підприємства. Реалізація цього принципу досягається в процесі обґрунтування схеми фінансування нового бізнесу шляхом розгляду його альтернативних варіантів. Забезпечення необхідного фінансового контролю за діяльністю підприємства з боку його засновників. Особливо це важливо у разі формування капіталу підприємств, створюваних у формі відкритих акціонерних товариств. Необхідний рівень такого контролю задається засновниками заздалегідь.
Рис. 10.1. Основні принципи формування капіталу створюваного підприємства Якщо власних коштів для придбання всього необхідного недостатньо, то слід їх здобути в один (або в декілька) з таких способів: 1. Шляхом акціонування; 2. Звернутися до банку за кредитом; 3. Спробувати отримати гроші в якому-небудь фонді; 4. Домогтися державної субсидії. Якщо жоден із способів не «пройшов», можна спробувати себе у посередницькій діяльності (з реалізації комп’ютерів і програмних засобів). Але це слід розглядати як тимчасове заняття з метою накопичення капіталу. Окрім того, заняття посередництвом дасть змогу набути досить важливого першого досвіду підприємництва. Щодо засобів виробництва можливі декілька варіантів: стосовно обладнання: купувати чи орендувати ? стосовно приміщення: будувати, купувати чи орендувати? Для придбання можна звернутися до відповідної торгово-посередницької фірми або безпосередньо до виробників відповідного обладнання та матеріалів (останнє є доцільним, якщо потрібне нестандартне обладнання). Можна скористатися послугами товарних бірж, ярмарків, аукціонів. Потреба у працівниках може бути задоволена, окрім використання особистих контактів і ділових рекомендацій, через оголошення у пресі або звернення із запитом у центри зайнятості. Можна організувати підготовку та перепідготовку кадрів безпосередньо на підприємстві. Добирати трудовий колектив слід особливо ретельно. Підприємець повинен формувати свою команду з добре знайомих людей кожному з яких він, так би мовити, міг довірити скласти для себе парашут, з яким завтра доведеться стрибати з літака. Для початківця дуже важливим є залучення до справи членів своєї сім’ї. Культивування в команді сімейних довірчих відносин вимагає великого такту, часу, взаєморозуміння. Вибір засобів виробництва та працівників-професіоналів значною мірою залежить від технології виробництва. Кращою основою становлення власної справи могли б бути власні розробки, «ноу-хау», патенти тощо. Тут можливі два варіанти освоєння ринку: 1. Самому виробляти продукт за власною технологією (особливо це стосується програмних продуктів, баз даних). 2. Продавати ліцензію. Можна також придбати право (ліцензію) використовувати розробки інших фірм. Приймаючи рішення, необхідно враховувати всі «за» і «проти».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Вибір засобів реалізації підприємницької ідеї» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
