В умовах ринку змінюються цілі, філософія і сутність інформаційної системи будь-якого суб’єкта господарювання — від низової ланки — підприємства, організації, установи до галузі, району, економіки країни загалом. Комерційні фірми чи інші інформаційні структури (тобто державний та недержавний сектори інформаційної сфери) повинні враховувати переорієнтацію вищої та середньої ланок менеджменту з оперативного на стратегічне управління за умови збереження гнучкості у прийнятті рішень. Тільки так їм вдасться виконати вимоги ринкової орієнтації управління, що означає: орієнтацію стратегії на кінцевого користувача; партнерські відносини між користувачем та інформаційною фірмою; зосередження зусиль на критичних (основних) напрямах і найважливіших сферах використання інформаційних технологій з погляду кінцевого користувача; комплексна підтримка кінцевого користувача, яка включає забезпечення його комп’ютерної та інформаційної компетентності; посилення уваги до навчання як персоналу, так і кінцевого користувача. Обов’язковим за прийняття стратегічного рішення щодо подальшої діяльності фірми є оцінювання її ефективності. Оцінка ефективності діяльності інформаційних структур завжди була і залишається однією з актуальних проблем, як в теоретичному, так і в практичному плані. Вона є надзвичайно багатоаспектною і потребує окремого розгляду. Тому обмежимося лише окремими її аспектами. Один з використовуваних підходів стосується оцінки втрат, інформаційних перевантажень і надлишковості інформації. Критерієм оцінки цих складових є коефіцієнт втрат інформації. Велика кількість інформації, яка стає доступною внаслідок застосування засобів обчислювальної та комунікаційної техніки, дуже часто спричинює виникнення ситуації, за якої користувач відчуває значні перевантаження. Саме вони багато в чому визначають ступінь обмеження споживання інформації. Ідеальною є ситуація, за якої досягається рівновага між виробництвом інформації (IG) та її споживанням (IU). Тобто IG = IU. Реально обсяг виробництва завжди перевищує споживання: IG > IU, або обсяг споживаної інформації дорівнює обсягу створеної інформації за мінусом інформаційних втрат (W): IU = IG – W. Обсяг інформаційних втрат залежить від великої кількості факторів, зокрема від обсягу створеної інформації, інформаційних перевантажень (IO) та інших змінних (Vr), що можна подати як функцію W = f(IG, IO, Vr). Інформаційні перевантаження залежать від обмежених можливостей людини щодо оброблення та сприйняття інформації, а також від соціальних обмежень у використанні інформації: від рівня освіти, грамотності взагалі і комп’ютерної зокрема, доступності засобів оброблення та передавання інформації, доступності засобів масової інформації, комунікаційної політики тощо. Для розрахунку коефіцієнта інформаційних втрат (Wr) можна використати формулу Wr =1–IU/IG. Процес формування інформаційних ресурсів апріорі характеризується такими гіпотезами: якість створюваної інформації, Q підвищується повільніше, ніж збільшується її кількість: (Q/(t ( ( IG/(t; чим більше створюється інформації, тим вищим є рівень інформаційних втрат: (IG ((Wr; чим нижча якість інформації, тим вищий рівень інформаційних втрат: (Q ( (Wr. Розглянемо ще декілька відомих підходів до оцінювання діяльності фірм інформаційного бізнесу. За [86, с. 204—205], оцінка діяльності фірми ІБ споживачами і власниками акцій визначається наявністю п’яти особливих якостей, названих критеріями успіху. Один з них — загальний рівень культури фірми і персоналу — відіграє першорядну роль. За ним йдуть (у порядку убування значущості): якість продукції, компетентність вищого керівництва, стратегічне прогнозування можливості в сфері маркетингу та продажу (табл. 8.3). Таблиця 8.3 ФАКТОРИ УСПІХУ ТА УСПІШНА ДІЯЛЬНІСТЬ В ОБЛАСТІ ІТ Фактор успіху Обмежений зв’язок Слабкий зв’язок або відсутність його Рівень культури персоналу Фінансовий стан Частота оновлення продукції Якість продукції Пріоритети клієнтів Технологія — НДДКР Компетентність вищого керівництва Найменша вартість Прогнозування стратегічних напрямів Фізичне розміщення Можливості в сфері маркетингу
Крім наведених критеріїв, ніяких інших кількісних або якісних характеристик (наприклад, розмір фірми, поєднання сфер діяльності, географічне місцеположення, стадія розвитку, співвідношення між ринковою і балансовою вартістю тощо), які б слугували гарантією отримання місця в «першій десятці», не виявлено. Заслуговує на увагу запропонована в [135] методологія оцінювання ступеня задоволення користувачів. Вона об’єднує оцінки за такими взаємопов’язаними критеріями: якістю — рівнем задоволення інформаційних потреб користувача; вигодами — підвищенням економічної ефективності загалом; витратами — вкладеннями у розвиток ІКТ. Ступінь задоволення користувача може оцінюватись як за кожним видом надаваних послуг, так і за кожною виконуваною персоналом функціональною задачею тощо. При цьому нормалізоване значення ступеня задоволення знаходитиметься в інтервалі [–1; +1] й інтерпретуватиметься з допомогою шкали для аналізу результатів (табл. 8.4). Цікавою є модель, з допомогою якої фірма зможе самостійно оцінити ефективність нової стратегії. Така модель може слугувати інструментом оцінювання альтернативних варіантів розв’язання стратегічних задач інформаційної фірми. Таблиця 8.4 ШКАЛА ДЛЯ АНАЛІЗУ РЕЗУЛЬТАТІВ Нормалізоване значення ступеня задоволення користувача Інтерпретація значення + 1,00 + 0,67 + 0,33 0,0 – 0,33 – 0,67 – 1,00 Максимально задовільно Цілком задовільно Нижче задовільного значення Не може бути оцінене Нижче незадовільного значення Дуже незадовільно Максимально незадовільно
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Критерії оцінювання фірм інформаційного бізнесу» з дисципліни «Економіка та організація інформаційного бізнесу»
