Ліквідність активів передбачає, що активи можуть бути безпосередньо використані для погашення боргових зобов’язань або трансформуватися в грошові та інші платіжні засоби, іншу грошову форму. Всі активи банку залежно від легкості перетворення в грошову форму можна розподілити на відповідні групи. В зарубіжній літературі [51] наводиться таке групування банківських активів за цим критерієм. І група – первинні резерви – активи, які можуть бути негайно використані для виплати вкладів, щодо яких є вимога повернення, та задоволення заяв на кредити. Це головне джерело ліквідності комерційного банку [51]. До таких активів належать касова готівка (банкноти і монети); залишки та рахунках в установі центрального банку (кошти на кореспондентсько–резервному рахунку); залишки на кореспондентських рахунках в інших банках; чеки та інші платіжні документи на інкасо (що має назву "флоут"). ІІ група – вторинні резерви – активи, які "... з мінімальною затримкою й незначним ризиком втрат можна перетворити в готівку ". До таких активів належать: а) боргові зобов’язання з терміном погашення до одного року: державні цінні папери, а також ті, які імітуються місцевими органами влади, урядовими установами; комерційні цінні папери, без спеціального забезпечення, які обертаються на ринку зобов’язань великих корпорацій); депозитні сертифікати інших банків; б) окремі кошти на кредитних рахунках (кредити під заставні на житлові будинки). Основним призначенням резервів другої черги є забезпечення джерела поповнення первинних резервів. ІІІ група – портфель кредитів. Більшу частину активів банку складають, як правило, кредити його позичальникам. Вони є основним джерелом доходу банку. Можна навести таку класифікацію (перелік) банківських кредитів залежно від характеру їх використання [1]: кредити торгово-промисловим підприємствам, кредити під заставу нерухомості, кредити приватним особам (споживчі кредити), сільськогосподарські кредити, кредити для лізингу, кредити позичальникам нерезидентам. Дострокове перетворення банківських кредитів у грошові кошти досить ускладнене оскільки для такого виду грошових вимог майже не існує вторинного ринку. ІV група – портфель першокласних цінних паперів, термін до моменту погашення яких не менше одного року [24]. До цієї групи активів належать акції та облігації торгових та промислових корпорацій з відомою (доброю) репутацією. За такими активами, у випадку дострокової їх реалізації, існує високий ризик втрати ринкової (курсової) вартості через невизначеність
10
фінансового стану емітента в момент погашення цінних паперів. V група – інші активи, що не потрапили в попередні групи активів. До цієї групи активів належать, зокрема, вкладення в нерухомість, машини, обладнання, тобто витрати капітального характеру. Групування активів банку за ступенем легкості їх перетворення в грошові кошти, що наводяться в російській літературі [30], дещо відмінне від поданого у зарубіжних джерелах. До першої групи активів дослідники відносять касову готівку та кошти, прирівняні до неї (кошти на розрахунковому рахунку та у фонді обов’язкових резервів в установі центрального банку), а також активи які можна легко протягом короткого періоду часу перевести в грошові кошти (державні цінні папери, короткострокові кредити видані під державну гарантію, тощо [30]. Тобто в цій групі об’єднані активи, що в зарубіжних джерелах класифікуються як первинні та вторинні. До другої групи належать кредити, надані підприємствам, організаціям, іншим банкам. До третьої групи включаються інвестиції в цінні папери (облігації та акції) підприємств, організацій або паї участі в їхній діяльності. Четверту групу складають основні засоби банку: будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби та інші активи. Наведене групування банківських активів враховує специфіку сучасного розвитку різних сегментів саме російського грошового ринку (наприклад, нерозвиненість ринку корпоративних цінних паперів). На нашу думку, розглянуті методи групування активів не є досконалими. До них, зокрема, не включені кошти на рахунках дебіторської заборгованості, відсутній розподіл кредитів за групами залежно від терміну їх погашення, а ця стаття активів за ступенем мобільності є досить сильно диференційованою (залежно від якості дебіторської заборгованості, термінів погашення кредитів). Вважаємо, що найбільш повна та детальна класифікація банківських активів за ступенем ліквідності може виглядати таким чином. І група – грошові кошти, або готівка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ліквідність активів» з дисципліни «Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання і нагляду»
