Наукові підходи до визначення терміна “ліквідність”
Термін “ліквідність” походить від латинського liquidus, що в перекладі означає рідкий, текучий, тобто ліквідність характеризується легкістю реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей та інших активів у грошові кошти. У науковій літературі 20-х рр. ХХ ст. розрізняли поняття “ліквідитет” і “ліквідність”. Так, ліквідитет розуміли як рівновагу груп статей активу і пасиву балансу, які мають приблизно однакові терміни оплати. В балансі банку розрізняли три ступені (ранги) ліквідитета. До першої групи за пасивом належали поточні рахунки, безтермінові вклади, неоплачені перекази, рахунки– лоро; в активі цієї групи рахунків були каса, рахунки–ностро, враховані короткотермінові векселі, трати і девізи. До другої групи належали: за пасивом – термінові вклади, за активом – процентні цінні папери, термінові кредити. До третьої групи належали всі інші рахунки активу і пасиву. Широкого використання в теорії та практиці банківської діяльності термін “ліквідність банку” набуває в другій половині 30-х рр. ХХ ст. (після періоду „Великої депресії”) завдяки працям Дж. Кейнса – засновника першої макроекономічної доктрини регулювання ринкового господарства. У своїй роботі “Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей” (1936 р.) Дж. Кейнс описав психологічний мотив “надання переваги ліквідності” – прагнення господарюючих суб’єктів зберігати отримані доходи в грошовій формі. Під „грошима” Кейнс розумів як готівку – золоті монети і банкноти, так і будь-які кошти, які є законним і прийнятним платіжним засобом у певній господарській системі: кошти на поточних грошових рахунках, казначейські векселі тощо. Такі кошти можуть бути в будь-який момент безперешкодно використані як найзручніший засіб платежу при здійсненні угод між різними суб’єктами – юридичними і фізичними особами. Дж. Кейнс вважав, що умову ліквідності задовольняє наявність грошей. У банківській діяльності такий підхід до розуміння ліквідності означає можливість і легкість оборотності різних вкладень банку (його активів) у готівкові кошти для виконання зобов’язань перед його кредиторами. Безперечно під впливом теорії Дж. Кейнса про “надання переваг ліквідності” сформувалась думка щодо ліквідності банку як його здатності своєчасно виконувати боргові зобов’язання за рахунок активних статей балансу (насамперед коштів у касі та на рахунках в інших банках). Дж. Сінкі зазначає, що ліквідність насамперед необхідна банкам для того, щоб бути готовими до вилучення депозитів і задоволення попиту на кредити.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Наукові підходи до визначення терміна “ліквідність”» з дисципліни «Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання і нагляду»
