Досвід управління надлишковою ліквідністю банківської системи Словаччини
У становленні та розвитку сучасної монетарної політики Національного банку Словаччини умовно можна виділити два етапи. Перший, початковий, етап (1993-1999 рр.) характеризується використанням успадкованої від колишнього Державного банку Чехословаччини політики, що ґрунтувалася на фіксованому обмінному курсі, а з 1998 р. – режимом керованого плавання та комбінацією прямих (кредитні ліміти, цільове рефінансування для кредитування окремих галузей) та непрямих інструментів. В аспекті досліджуваного нами питання зарубіжного досвіду управління ліквідністю банківської системи потребує поглибленого дослідження другий етап (2000-до ц.ч.) розвитку грошовокредитної політики в Словаччині. Він характеризується кардинальними змінами в підходах до управління грошово-кредитним ринком, використання інструментарію монетарної політики. Ці зміни дозволили здійснити перехід на основі впровадження передового світового досвіду від кількісного управління грошово-кредитним ринком до управління через процентні ставки [40]. Зміни в грошово-кредитній політиці полягали, по-перше, в запровадженні в 2005 р. режиму таргетування інфляції, по-друге, в переході від керовано-плаваючого валютного курсу з прив’язкою до євро (який підтримувався від 1998 р. до листопада 2005 р.) до курсового режиму ERM 2. Сутність цього режиму полягає у необ49
хідності утримувати курс національної валюти на рівні центрального паритету ±15 %. Перехід до ERM 2 був пов’язаний з тим, що діючий режим керованого плавання валютного курсу перестав відповідати потребам словацької економіки, оскільки в умовах ревальвації крони зростала потреба у валютних інтервенціях (купівлі євро) Національного банку Словаччини для підтримання курсової стабільності, що відповідно позначалося на зростанні грошової маси в національній валюті, надлишкової ліквідності банківської системи та обсягів стерилізаційних операцій для її поглинання. Крім того, перехід до режиму ERM 2 був пов’язаний із наміченою перспективою Словаччини вступу до Європейського Союзу. Одна з вимог вступу до ЄС є стабільність обмінного курсу протягом 2 років у режимі ERM 2. Стабільність обмінного курсу означає наявність невеликої волатильності близько центрального паритету та відсутність процесів девальвації. Сучасна курсова динаміка характеризується тенденцією щодо ревальвації національної валюти. Проте тенденція щодо посилення курсу крони не викликає особливих нарікань у експортерів, оскільки тренд щодо зростання їх продуктивності більший, ніж тренд ревальвації курсу. По-третє, прогресивні зміни стосувалися удосконалення інструментарію грошово-кредитної політики. Він був впроваджений з досвіду Бундесбанку, який вважається взірцем для європейської банківської системи. Нині використання інструментів грошово-кредитної політики центральним банком Словаччини ґрунтується на двох загальноприйнятих у європейській практиці основах проведення монетарних операцій. Першою основою є постійно діючі інструменти (Standing Facilities) – депозитні та кредитні операції овернайт. Проведення цих операцій на щоденній основі дозволяє підвищити якість управління ліквідністю завдяки розміщенню депозитів або отриманню кредитів від центральних банків без впливу на поточну динаміку процентних ставок. Депозитні та кредитні операції овернайт проводяться за ініціативою банків за принципом необмеженого доступу, з терміном виконання один день та за визначеною процентною ставкою. Кредити овернайт надаються банкам під забезпечення цінних паперів (казначейські векселі Національного банку Словаччини, облігації внутрішньої державної позики, урядові облігації). Банки можуть розмістити свої вільні кошти в центральному банку на депозити овернайт в обмін на казначейські век50
селі Національного банку Словаччини. Процентні ставки за кредитами та депозитами овернайт утворюють коридор, у межах якого утримуються ставки на міжбанківському ринку. Значення цього коридору становило на момент запровадження постійно діючих інструментів 4 %, нині з метою підвищення ефективності процентної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку його звужено до 3,5 %. Проте процентну політику Національного банку Словаччини не можна визначити як ефективну через значну волатильність офіційних процентних ставок та несиметричний коридор офіційних процентних ставок (рис. 2.6). 10 9
Середня ставка по репо тендерах, % Ставка по кредитах овернайт, % Ставка по депозитах овернайт, %
Джерело: за даними офіційного сайту Національного банку Словаччини [59]
Рис. 2.6. Динаміка основних процентних ставок Національного банку Словаччини в 2002–2008 рр. Особливістю практики застосування зазначеного інструмента в Словаччині є те, що ставкою-орієнтиром на міжбанківському ринку для центрального банку є 1-місячна ставка (інколи 3-місячна ставка), а не ставка овернайт, як це прийнято в практиці Європейського центрального банку. Другою основою монетарних операцій є регулярні щотижневі репо-тендери (з двотижневим терміном виконання), запроваджені з метою досягнення більшої прогнозованості та прозорості діяль51
ності центрального банку, а завдяки цьому – стабілізації міжбанківського грошового ринку. Щотижневі репо-тендери, як основний інструментом грошово-кредитної політики центрального банку Словаччини, підтримуються обома можливостями регулювання ліквідності в банківському секторі: рефінансуванням і стерилізацією. Репо-тендери проводяться за аукціонами американського типу, на яких обсяги операцій не визначаються, процентна ставка є граничною (лімітною), а забезпеченням слугують казначейські векселі Національного банку Словаччини. Нині в умовах надлишкової ліквідності Національним банком Словаччини проводяться лише стерилізаційні репо-тендери, процентна ставка за якими є основною (ключовою) офіційною ставкою центрального банку. Як показує практика, до застосування цього інструмента монетарної політики Національного банку Словаччини (обсягів і процентної ставки) найбільш чутливими є двотижневі та тижневі ставки на грошовому ринку. Для регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк Словаччини здійснює також трансакції “аутрайт“ у формі купівлі-продажу цінних паперів та емісію казначейських векселів (цінних паперів власного боргу). Емісія казначейських векселів Національного банку Словаччини використовується для відкликання ліквідності з банківського сектору на триваліший термін. Операції з казначейськими векселями проводяться не регулярно за аукціоном американського типу, при цьому процентна ставка центральним банком не обмежується і обсяги операцій не визначаються. Терміни погашення казначейських векселів не стандартизуються і, як правило, становлять 3 місяці. Крім наведених інструментів, Національний банк Словаччини має можливість оперативного регулювання ліквідності шляхом проведення швидких тендерів, які дозволяють оперативно реагувати на поточну ситуацію на грошово-кредитному ринку. Термін їх виконання – до настання найближчого стандартного тендера, тобто до семи днів. Зазначений інструмент є інструментом вибіркової дії – він спрямований на сім основних банків-орієнтирів. Незважаючи на наявність швидких тендерів серед інструментарію регулювання ліквідності, на практиці він не використовувався жодного разу. Система інструментарію, що застосовується Національним банком Словаччини, доповнюється також внутрішньоденними кредитами, які проводяться неодноразово протягом операційного дня. Вони надаються під забезпечення кошику з цінними папера52
ми на безоплатній основі. Такі кредити поширені в практиці центральних банків багатьох країн, наприклад, їх використовує Європейський центральний банк і Центральний банк Російської Федерації. Внутрішньоденні кредити спрямовані на виконання функції підтримання функціонування платіжної системи країни. Цей вид кредиту вважається немонетарною операцією, а в разі його неповернення протягом дня, він автоматично переводиться в кредит овернайт із відповідною оплатою, проте без застосування штрафних санкцій. Національний банк Словаччини також використовує серед інших монетарних інструментів обов’язкові мінімальні резерви. На сьогодні банки та філії іноземних банків і будівельні ощадні банки зобов’язані створювати резерви в розмірі 2 % від строкових депозитів і депозитів до запитання у словацьких кронах та іноземних валютах, емітованих облігацій, векселів та інших зобов’язань, а також депозитів іноземних банків у кронах та іноземних валютах. Обов’язкові мінімальні резервні вимоги, як інструмент грошово-кредитної політики, використовуються на платній основі. Вони обліковуються на рахунках грошових резервів у Національному банку Словаччини, процентна ставка за якими є фіксованою і становить 1,5 % від усередненої суми мінімальних резервних вимог. Слід зазначити, що механізм застосування мінімальних резервних вимог різниться від практики застосування цього інструмента в Європейському Центральному банку. Так, норматив, встановлений Європейським центральним банком становить 2 %, базою розрахунку є депозити овернайт, депозити до 2 років, боргові цінні папери з терміном погашення до 2 років, цінні папери грошового ринку. Процентна ставка за коштами обов’язкового резервування встановлюється на плаваючій основі і прив’язується до ставки рефінансування за кредитами овернайт. Зазначимо, що якісні зміни в грошово-кредитній політиці Словаччини супроводжувалися комплексними прогресивними загальноекономічними змінами. Вони стосувалися удосконалення бюджетної, податкової політики, проведення пенсійної реформи та реформи державного адміністрування, удосконалення стратегії управління державними фінансами і боргом. На сьогодні в Словаччині, як і в інших країнах з інфляційним таргетуванням, цінова стабільність, як складова макроекономічної стабільності, є спільною ціллю для грошово-кредитної та фіскальної політики. 53
Важливе місце в підвищенні ефективності регулювання ліквідності банківської системи належало координації грошовокредитної та монетарної політики. Якщо в 1993-1998 рр. вона характеризувалась неузгодженістю через експансивну боргову політику, то з 2000 р. державна політика спрямована на стабілізацію макросередовища, обмеження запозичень за кордоном, а отже, на зменшення впливу на курсову політику та кон’юнктуру на грошово-кредитному ринку. З метою мінімізації прямого впливу на курс і грошову пропозицію було також запроваджено умову необхідності конвертації надходжень в іноземній валюті від приватизації та зовнішніх запозичень у Національному банку Словаччини, тобто в обхід ринку. Одним із чинників впливу на ліквідність банківської системи є важкопрогнозовані грошові потоки бюджетних коштів на рахунках у центральному банку. Цікавим у плані розв’язання цієї проблеми є досвід Словаччини [40]. Він показує, що вплив цього чинника було нівельовано шляхом переведення з Національного банку Словаччини рахунків Міністерства фінансів в управління спеціальної Агенції. Ця Агенція є державною небанківською установою, яка зобов’язалася якісніше і за більшу плату управляти бюджетними коштами. Нині Міністерство фінансів може розміщувати не більше 2 млрд. крон у центральному банку на безпроцентному рахунку, проте не використовує цю можливість через комерційну недоцільність. Таку модель взаємовідносин з урядом Центральний банк Словаччини побудував за прикладом Європейського центрального банку. В інших країнах Єврозони діють свої механізми співпраці з Міністерством фінансів: в одних відсутні державні рахунки в центральному банку, в інших – застережена можливість розміщення певної суми коштів Міністерства фінансів на безпроцентній чи процентній основі. Однією з причин, що знижують можливості Національного банку України щодо регулювання грошово-кредитного ринку, в тому числі ліквідності банків, є нерозвиненість ринку цінних паперів, насамперед державних. З огляду на це корисним, на нашу думку, видається досвід Словаччини щодо сприяння на початковому етапі розвитку цього ринку. Зокрема, протягом 1993-2000 рр. у Національному банку Словаччини мала місце практика співпраці з сімкою основних банків щодо домовленості про ставку-орієн54
тир на ринку державних цінних паперів із певною строковістю та обсягами. Строки становили спочатку 7 днів, пізніше – 1, 3 місяці, а в 2000 р. – 12 місяців. Із 2000 р. ця практика котирування державних цінних паперів за домовленістю з банками припинена, проте активно продовжується співпраця Національного банку Словаччини із сімкою банків, що задають тон на грошово-кредитному ринку. Ця співпраця з групою банків маркет-мейкерів (банків-орієнтирів) для основних банків є почесною і полягає в постійних зустрічах (не менше 3-х разів на рік), обміні думками та критичними зауваженнями, наданні пропозицій щодо удосконалення грошово-кредитної політики та обговоренні нового інструментарію грошово-кредитної політики. Це свідчить про активну комунікативну політику центрального банку Словаччини. На сучасному етапі розвитку банківської системи сімка найбільших банків визначає депозитні ставки на міжбанківському ринку, які є орієнтиром для Національного банку Словаччини у визначенні основної депозитної ставки (за депозитними репо-тендерами). Щодо ситуації з ліквідністю банківської системи: якщо на початковому етапі проблема її надлишкового рівня була спричинена неузгодженістю бюджетної та грошово-кредитної політики, значними валютними інтервенціями (купівлею валюти) центральним банком, непередбачуваністю руху коштів на рахунках Міністерства фінансів у центральному банку, то нині причиною надлишкової ліквідності є надходження значних іноземних інвестицій із країн Західної Європи. Проте завдяки проведенню зваженої грошово-кредитної політики та стерилізаційним операціям рівень вільної ліквідності банківської системи протягом 2004-2008 рр. не перевищував 3 % обсягу обов’язкових мінімальних резервних вимог (рис. 2.7). Сучасна структура банківської системи Словаччини характеризується значною присутністю іноземного капіталу: з 24 банків немає жодного із 100 %-м словацьким капіталом. Значна частина кредитів банками надається в іноземній валюті. Все це знижує ефективність грошово-кредитної політики в регулюванні грошово-кредитного ринку, у тому числі ліквідності банківської системи.
Мінімальні резервні вимоги, mio. SKK Фактичний обсяг резервів, mio. SKK Рівень вільної ліквідності банківської системи (права шкала), %
Джерело: за даними офіційного сайту Національного банку Словаччини [59] Примітка: показник вільної ліквідності банківської системи розраховано як процентне співвідношення вільних резервів (різниці між фактичним обсягом сформованих резервів і обсягом обов’язкових мінімальних резервів) до обсягу мінімальних резервних вимог.
Рис. 2.7. Динаміка виконання резервних вимог і рівня вільної ліквідності банківської системи Словаччини в 2004-2008 рр. Крім цього, з початку 2006 р. в Словаччині мають місце інфляційні тенденції, тому Національний банк Словаччини взяв орієнтир на проведення жорсткішої монетарної політики, про що свідчать зростаючі офіційні процентні ставки. Так, у кінці вересня 2006 р. облікова ставка та ставка за основним інструментом грошово-кредитної політики (двотижневими депозитними репо) становила 4,75 %, а ставки за кредитами та депозитами овернайт відповідно 6,25 і 3,25 %. У цілому для регулювання ліквідності банківської системи за 10 місяців 2006 р. було проведено операцій на відкритому ринку на загальну суму 8,2 млрд. євро (з них 97 % через тендери, 1 % казначейські векселі, 2 % постійно діючі засоби монетарної політики) та залучено депозитів на загальну суму 1,6 млрд. євро [40].
56
Вільна ліквідність, %
Резерви, mio. SKK
Підсумовуючи висвітлений досвід Національного банку Словаччини щодо регулювання грошово-кредитного ринку, зазначаємо, що в цілому позитивні його здобутки були забезпечені реалізацією комплексу прогресивних заходів щодо переходу до монетарного режиму таргетування інфляції, запровадження курсового режиму (ERM 2), удосконалення інструментів грошово-кредитної політики в напрямі їх аналогізації із європейськими основами проведення монетарної політики, удосконалення координації грошово-кредитної та фіскальної політики, розвитку фондового ринку, проведення загальноекономічних реформ тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Досвід управління надлишковою ліквідністю банківської системи Словаччини» з дисципліни «Ліквідність банківської системи України»
