Офіційні валютні резерви та методи управління ними
Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами. Золотовалютні резерви - резерви країни, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні та призначені для міжнародних розрахунків. 410
До власних належать кошти, одержані від:
► Купівлі іноземної валюти на валютних ринках
► Купівлі ВКВ в органів державної влади і управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуговування яких здійснює НБУ
► Купівлі монетарного золота у зливках чи брухту з його подальшим доведенням до якості монетарного металу
► Доходу від здійснення операцій із золотовалютним резервом
До залучених коштів належать: Кредити міжнародних фінансових організацій, урядів інших країн, фінансово-кредитних установ, інших кредиторів ■► Депозити фінансово-кредитних установ Залишки коштів у ВКВ на рахунках органів державної влади і управління та інших клієнтів, розрахунково-касове обслуговування яких здійснює НБУ Рис. 8.2. Джерела формування офіційних золотовалютних резервів Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів: 0 золотого запасу, 0 вільно конвертованої валюти, 0 резервної позиції, 0 спеціальних прав запозичення. 411 Золоті запаси, якими володіють центральні банки та міжнародні валютно-фінансові організації, використовуються ними як резервний фонд коштів для міжнародних платежів. Під час оцінки вартості золотих резервів використовується ринкова ціна золота. Через постійні коливання цієї ціни уряди країн змушені періодично проводити переоцінювання своїх золотих запасів. Основу золотовалютних резервів будь-якої країни сьогодні становлять запаси іноземних вільно конвертованих валют (ВКВ). Такі запаси виступають у формі: > залишків на кореспондентських і поточних рахунках у закор донних банках; ^ короткострокових банківських депозитів; ринкових ліквідних фінансових інструментів - казначейсь ких векселів, короткострокових і довгострокових урядових цінних паперів; різноманітних боргових документів, які не обертаються на ринку та які є результатом офіційних операцій країни з центральними банками та урядовими організаціями інших країн. Третьою складовою золотовалютних резервів є резервна позиція, або резервна частка, країни в МВФ. За розміром вона відповідає частині установчого внеску країни в МВФ (до 25% квоти), зробленого не в національній валюті країни-учасниці, а в резервних активах, тобто у вільно конвертованих валютах інших країн-учасниць, або у СПЗ (спеціальні права запозичення). Коли МВФ використовує частину внесеної національної валюти країни - члена МВФ для надання кредиту іншій країні, резервна позиція такої країни відповідно зростає. Тому резервна позиція визначається як перевищення розміру квоти країни-учасниці над сумою її національної валюти, що перебуває в розпорядженні МВФ. Країни-учасниці можуть автоматично, за першою вимогою отримувати валютні кошти в МВФ у межах резервної позиції. Використання ними таких коштів, на відміну від кредитів МВФ, не обумовлюється попередньою згодою з боку Фонду й не обмежене будь-якими строками. Спеціальні права запозичення є міжнародними кредитними резервними та платіжними коштами, випущеними Міжнародним валютним фондом і розподіленими між країнами-членами пропорційно до їх квот. Вони існують для поповнення валютних резервів, врегулювання сальдо платіжних балансів, здійснення розрахунків із Міжнародним валютним фондом та визначення співвідношення вартостей національних валют країн - членів Міжнародного валютного фонду. 412 СПЗ функціонують тільки на міждержавному рівні, вводяться в обіг лише центральними банками та міжнародними організаціями. До складу СПЗ входять основні світові валюти (кошик СПЗ). Кошик СПЗ включає валюти, в яких країни - члени МВФ здійснюють найбільші обсяги експорту товарів і послуг протягом п'ятирічного періоду, та за один рік до дати переоцінення кошика. Вартість кожної з валют (валютний компонент) у кошику СПЗ переоцінюється кожні п'ять років. Головним призначенням централізованих міжнародних золотовалютних резервів є покриття дефіциту платіжного балансу країни. Офіційні валютні резерви призначені для здійснення міжнародних розрахунків, а також для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці. Поняття «офіційні валютні резерви» охоплює як власні активи в іноземній валюті, так і залучені кошти. Залежно від джерела утворення розрізняють валові валютні резерви і чисті резерви. Валові валютні резерви складаються з власних і залучених коштів. Чисті валютні резерви складаються лише з власних коштів. Офіційні золотовалютні резерви покликані виконувати такі основні функції: 0 забезпечення платоспроможності країни за її міжнародними фінансовими зобов'язаннями, насамперед у сфері валютно-розрахункових відносин; 0 вплив на макроекономічну ситуацію у країні; 0 збалансування короткострокової нерівноваги платіжного балансу. Обсяг валютних резервів залежить від таких факторів: стану зовнішньої торгівлі; урівноваженості платіжного балансу; режиму валютних обмежень; інвестиційного клімату; характеру політики інтервенцій; режиму валютних курсів. У світовій практиці відсутні єдині критерії достатності рівня офіційних валютних резервів. Здебільшого, критерії відрізняються для країн, які значно залежать від імпорту, і країн, у яких співвідношення між експортом та імпортом є достатньо збалансованим. Зазвичай, розмір валютних резервів зіставляється з показниками зовнішньої торгівлі. Згідно з методологією Міжнародного валютного фонду можна вирізнити такі основні критерії достатності обсягу офіційних валютних резервів для різних груп країн: 413 для імпортоорієнтованих країн, що розвиваються, достатнім є рівень резервів, що відповідає обсягу тримісячного імпорту; для країн, у яких співвідношення між експортом та імпортом досить стійке критерієм є співвідношення валютних резервів і дина міки сальдо торгового балансу; для розвинених країн, у яких відсутні обмеження щодо руху капіталів, відношення обсягу офіційних валютних резервів до сукуп ного сальдо платіжного балансу за поточними операціями та балансу руху капіталів і кредитів за короткостроковими операціями. Оптимізація розміру золотовалютних резервів має важливе значення для будь-якої країни, оскільки заниження їх обсягу погіршує її платоспроможність на світовому ринку та обмежує регулятивні можливості держави у грошовій сфері. Водночас завищення обсягу золотовалютних резервів призводить до заморожування значної частини національного багатства країни на тривалий проміжок часу. Значне зниження рівня резервів унаслідок тривалого дефіциту платіжного балансу може призвести до того, що країна не задовольнить свої життєво важливі потреби за допомогою імпорту чи не матиме можливості обслуговувати зовнішні боргові зобов'язання. Надмірне зростання резервів за постійного переважання зовнішніх надходжень над видатками сприяє збільшенню грошової маси в обігу, що стимулює інфляцію та призводить до значного відпливу коштів зі сфери виробництва у грошову сферу. Управління валютними резервами передбачає формування їх оптимальної структури та раціональне розміщення активів країни за кордоном, зокрема через визначення строкової структури валютних резервів і валютного кошика (рис. 8.3). резервами Напрями здійснення управління золотовалютними Визначення оптимального для даних умов загального обсягу міжнародних засобів платежу Вибір співвідношення між окремими компонентами резерву; фіксація співвідношення між іноземною валютою та золотом Раціональне розміщення активів за кордоном Диверсифікація валютного запасу, формування валютного кошика, тобто вибір конкретних валют і встановлення їх співвідношення у складі цього запасу 11 Рис. 8.3. Напрями здійснення управління золотовалютними резервами 414 За ознакою часу валютні резерви поділяються на такі види: *1* короткострокові (до 3 місяців); *1* середньострокові (від 3 місяців до 3 років); ♦ довгострокові (від 3 до 6 років). Визначення строкової структури офіційних валютних резервів центрального банку залежить від ситуації в економіці країни. За умов стабільного розвитку економіки можна надавати перевагу прибутко-вішій та ризикованішій строковій структурі резервів, і навпаки - в період економічної нестабільності варто формувати менш прибуткову та менш ризиковану структуру офіційних резервів. У більшості випадків ліквідні короткострокові активи у структурі валютних резервів становлять близько половини сукупного обсягу резервів у розвинених країнах (для таких країн характерними є значні обсяги офіційних валютних резервів за низької інтервенційної активності) і досягають майже 100% у країнах із перехідною економікою (це пов'язано з нестійкістю економіки зазначених країн і необхідністю частого застосування валютних інтервенцій, обсяги яких спрогно-зувати важко). У виборі якісного складу валютних резервів (кошика резервів) центральні банки в першу чергу враховують цілі використання резервів. У разі, коли валютні резерви в основному призначені для проведення валютних інтервенцій, валютний кошик є мінімально диверсифікованим, а найбільшу його частку мають іноземні валюти, що традиційно використовуються у валютних інтервенціях. Якщо ж основним призначенням валютних резервів є врегулювання зовнішніх платежів, то валютний кошик є більш диверсифікованим і його структура залежить від валют, у яких повинні здійснюватися очікувані платежі. Оцінюючи інструментарій управління валютними резервами, центральний банк керується такими основними критеріями: ліквідність; рентабельність; наявність державних гарантій. Центральні банки при розміщенні валютних резервів зазвичай використовують такі форми: розміщення валютних коштів на депозитах у закордонних банках; здійснення валютообмінних операцій; розміщення вільних валютних коштів у цінні папери. Вибір стратегічних напрямків управління валютними резервами залежить від конкретної економічної ситуації та низки факторів: напрямів грошово-кредитної політики, рівня інфляції, стану державної заборгованості тощо. 415 Державна скарбниця Національного банку України є окремим структурним підрозділом центрального апарату Національного банку України. Призначення її - створювати і зберігати запаси дорогоцінних металів та інших коштовностей, проводити з ними відповідні операції з метою забезпечення нагромадження золотовалютних резервів, які зараховуються на баланс Національного банку України. Державна скарбниця діє на підставі Положення про Державну скарбницю Національного банку України від 20 червня 1994 р., має окремий баланс, що є складовою балансу Національного банку України. Свою діяльність Державна скарбниця провадить за рахунок кошторису Національного банку України. Основними функціями та завданнями Державної скарбниці є: накопичення, облік і зберігання резервних запасів коштовних металів і каміння, інших коштовностей з метою забезпечення нагро мадження золотовалютних резервів України і забезпечення державної таємниці про їхні запаси; купівля і продаж (монетарних) коштовних металів і каміння та виробів із них, інших коштовностей як на території України, так і за її межами за рішенням Національного банку України; здійснення за рішенням Правління Національного банку Украї ни операцій щодо розміщення коштовних металів на рахунки і вклади в іноземних банках та проведення інших операцій з коштовними ме талами відповідно до міжнародної банківської практики; підготовка пропозицій Національному банку України про на дання комерційним банкам ліцензій на здійснення операцій з коштов ними металами та камінням; у межах виділених Національним банком України коштів здійс нення розрахунків із підприємствами, установами, організаціями за придбані або реалізовані коштовні метали, каміння тощо; .6) передача заводам для афінажу і перероблення брухту коштовних металів і забезпечення повернення до Державної скарбниці зливків цих металів після афінажу; 7) розроблення проектів закупівельних і відпускних цін на коштовні метали та каміння. § 6. Регулювання НБУ поточних валютних операцій Валютними операціями називають певні банківські й фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. До валютних операцій належать: ■ використання валютних цінностей як засобу платежу; 416
вивезення, ввезення, пересилання й переказування валютних цінностей; отримання і надання кредитів; нарахування відсотків, дивідендів; залучення інвестицій; придбання цінних паперів; інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання відповідних ліцензій чи дозволу НБУ. Відповідно до світової практики операції з іноземною валютою та цінними паперами в іноземній валюті поділяються на: • поточні валютні операції; *1* операції, пов 'язані з рухом капіталу. Поточні валютні операції, своєю чергою, поділяються на: торговельні; неторговельні. Відповідно до законодавства України до поточних торговельних валютних операцій в Україні належать: розрахунки між юридичними особами-резидентами і юридични ми особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема кредитування експортно-імпортних операцій на термін не більше 90 днів; розрахунки в межах торговельного обороту, що здійснюються на території України в іноземній валюті за наявності індивідуальної лі цензії НБУ чи у грошовій одиниці України за умови, що хоча б однією зі сторін є нерезидент; операції на міжбанківському валютному ринку України; оплата фізичними особами товарів (робіт, послуг) із використан ням пластикових карток і чеків та ін. Значна частина поточних торговельних валютних операцій в іноземній валюті пов'язана з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності резидентів, зокрема з розрахунками за експорт-імпорт товарів (робіт, послуг). Відповідно до чинного законодавства України право на здійснення такої діяльності мають юридичні та фізичні особи, зареєстровані як підприємці. Використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу дозволяється в разі здійснення резидентами - суб'єктами підприємницької діяльності торгівлі та надання послуг за межами України на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у таких випадках: за реалізовані товари та надані послуги на повітряних, морсь ких, річкових судах, у потягах і в автобусах; за надані послуги з міжнародних пасажирських перевезень і поромних переправлень у прикордонних з Україною зонах. 417 Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку З метою лібералізації валютного ринку України і вдосконалення порядку здійснення операцій купівлі-продажу іноземної валюти на валютному ринку України Національний банк України встановив Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України. Операції на міжбанківському валютному ринку України дозволяється здійснювати лише суб 'єктам цього ринку, до яких належать: > Національний банк України; ^ уповноважені банки (комерційні банки, що отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями); > уповноважені фінансові установи (що отримали ліцензію Націо нального банку України на здійснення операцій з валютними цін ностями). Уповноважені банки та уповноважені фінансові установи здійснюють валютні операції на міжнародних валютних ринках відповідно до правил, які встановлені на цих ринках, і нормативно-правових актів Національного банку України, що регулюють здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України. Уповноважені банки мають право здійснювати операції з купівлі іноземних валют за гривні без наявності зобов'язань у цих іноземних валютах для власних потреб і за кошти, що їм належать, у межах установленого нормативного значення загальної відкритої валютної позиції. Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб'єктами ринку на міжнародних валютних ринках та/або на міжбанківському валютному ринку України. Суб'єкти ринку мають право здійснювати операції з купівлі іноземних валют за іноземні валюти без наявності зобов'язань у цих іноземних валютах для власних потреб за кошти, що їм належать, і за дорученням клієнтів-резидентів, які є суб'єктами господарської діяльності України, на підставі договорів комісії. Уповноважені банки чи уповноважені фінансові установи в разі наявності у їхніх клієнтів зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, пропозиції якої на міжбанківському валютному ринку України немає або вона обмежена, мають право за згодою клієнта здійснювати за кошти клієнта в гривнях купівлю іншої іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, яка надалі використовуватиметься для купівлі потрібної клієнтові іноземної валюти на міжнародних валютних ринках. 418 Уповноважені банки та уповноважені фінансові установи мають право за згодою клієнта здійснювати вільний чи обов'язковий продаж іноземної валюти (якщо на міжбанківському валютному ринку України попиту на цю валюту немає або він обмежений) шляхом купівлі за цю іноземну валюту іншої іноземної валюти на міжнародному валютному ринку з дотриманням визначених обмежень із подальшим продажем останньої за гривні на міжбанківському валютному ринку України. Уповноважені банки за дорученням клієнта - фізичної особи, який не є суб'єктом підприємницької діяльності України, відповідно до умов договору про банківський рахунок чи банківський вклад мають право здійснювати одноразово протягом дня продаж іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора, що є на рахунку цього клієнта, за іншу іноземну валюту цієї самої групи Класифікатора з одночасним зарахуванням купленої валюти на його рахунок. Операції з купівлі-продажу безготівкових іноземних валют за гривні уповноважені банки та уповноважені фінансові установи мають право здійснювати лише на умовах «тод» (поставка валюти відбувається сьогодні), «том» (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або «спот» (поставка валюти відбувається на другий робочий день од дня укладення угоди). Валютні операції з іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора на умовах «форвард» дозволяється здійснювати лише для хеджування ризиків зміни курсів іноземних валют щодо інших іноземних валют, що виникають під час виконання клієнтами-резидентами, які є суб'єктами господарської діяльності, зовнішньоекономічних договорів у разі дотримання таких обов'язкових умов: ■ угоди на умовах «форвард» уповноважені банки та уповнова жені фінансові установи укладають за дорученням і за рахунок кош тів зазначених вище клієнтів і лише з банківськими установами; ■ валюти угоди є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора. Проведення операцій з іншими деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта 1-ї групи Класифікатора (ф'ючерс, опціон тощо), не дозволяється. Уповноваженим банкам (уповноваженим фінансовим установам) забороняється здійснення безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора за іноземну валюту інших груп Класифікатора, за винятком купівлі іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора за іноземну валюту інших груп Класифікатора на міжнародних валютних ринках. Укладення і підтвердження угод з купівлі-продажу іноземних валют за гривні між уповноваженими банками (уповноваженими фінансовими установами) проводиться тільки під час проведення торговельної сесії, яка являє собою визначений відтинок часу, що встановлюється та змінюється на підставі постанови Правління На- 419 ціонального банку України. Проведення операцій з купівлі-продажу іноземних валют за гривні між уповноваженими банками (уповноваженими фінансовими установами) поза межами торговельної сесії забороняється. Національний банк України має право змінити режим торговельної сесії, попередивши про це уповноважені банки (уповноважені фінансові установи) не пізніше ніж за два робочі дні до часу зміни. Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) як за рахунок коштів своїх клієнтів, так і за рахунок коштів, що йому (їй) належать, виконує заявки й доручення своїх клієнтів (крім уповноважених банків та уповноважених фінансових установ), а також задовольняє власні потреби в купівлі-продажу іноземних валют до початку торговельної сесії, порядок проведення якої визначається нормативно-правовими актами Національного банку України. Незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу цих іноземних валют уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) вносить до зведеної заявки на участь у торговельній сесії. Дозволяється купівля уповноваженими банками та уповноваженими фінансовими установами готівкових іноземних валют за безготівкові (готівкові) іноземні валюти тієї ж групи Класифікатора та/або безготівкові (готівкові) гривні за угодами «тод», «том», «спот» для забезпечення роботи власних кас із метою виконання зобов'язань перед власними клієнтами. Уповноважені банки та уповноважені фінансові установи України мають право здійснювати через касу банку та власні пункти обміну іноземної валюти операції купівлі-продажу готівкової іноземної валюти 2-ї і 3-ї груп Класифікатора іноземних валют Національного банку України за наявності угоди між уповноваженим банком або уповноваженою фінансовою установою України та іноземним бан-ком-кореспондентом про зарахування зазначеної іноземної валюти на кореспондентський рахунок уповноваженого банку або уповноваженої фінансової установи України. Юридичні особи-резиденти, що здійснюють операції купівлі-продажу іноземної валюти в пунктах обміну іноземної валюти на підставі агентських угод з уповноваженими банками України, мають право здійснювати операції купівлі-продажу готівкових російських рублів. Уповноважені банки та уповноважені фінансові установи України, які не мають прямого кореспондентського рахунку в іноземному банку у валютах 2-ї та 3-ї груп Класифікатора іноземних валют Національного банку України, можуть здійснювати операції купівлі-продажу зазначених вище валют за наявності в них відповідного кореспондентського рахунку та угоди на інкасацію такої іноземної валюти в іншому уповноваженому банку України, який уклав відповідну угоду. 420 Операції з продажу фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за гривні або зворотного обміну фізичним особам-нерезидентам невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту 1 -ї групи Класифікатора через касу банку та пункти обміну іноземної валюти можуть здійснюватися в межах загальних обсягів купленої у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів через касу банку та пункти обміну іноземної валюти цієї самої групи Класифікатора. Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України, а також валютні біржі за проведення безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. Уповноваженому банку та уповноваженій фінансовій установі згідно із власними їхніми тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-ко-респонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції за пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їхніми послугами. Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України здійснюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом за кожною операцією без обмеження розміру маржі та комісійної винагороди. Якщо події на міжнародних валютних ринках або інші негативно впливатимуть на міжбанківський готівковий чи безготівковий валютний ринок України, то Національний банк України з метою недопущення безпідставних фінансових втрат населення та інших суб'єктів валютного ринку України може оперативно встановлювати порядок функціонування валютного ринку з визначенням граничного розміру маржі, на яку курс купівлі та продажу іноземної валюти може відхилятися від офіційного курсу гривні до іноземних валют, що встановлюється Національним банком України. Зазначені рішення приймаються у формі постанов Правління Національного банку України. Поточні неторговельні валютні операції - операції, не пов'язані з комерційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу. Ці операції здійснюються уповноваженими банками як для фізичних осіб-резидентів і нерезидентів, так і для юридичних осіб-резидентів і нерезидентів. До основних поточних неторговельних операцій належать: 0 операції з обміну іноземної валюти; 421 0 виплата фізичним особам готівкової іноземної валюти; 0 переказ коштів в іноземній валюті за межі України неторговельного характеру; 0 операції з відкриття й ведення рахунків в іноземній валюті фізичних осіб та ін. Операції з обміну іноземної валюти До валютно-обмінних операцій з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками належать: 0 купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні; 0 продаж фізичним особам-резидентам готівкової іноземної валюти за готівкову гривню; 0 зворотний обмін фізичним особам-нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту; 0 купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні; 0 конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави; 0 прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків. Відкриття та порядок реєстрації пунктів обміну валюти Під час організації діяльності, пов'язаної зі здійсненням валютно-обмінних операцій, банки (фінансові установи) керуються Інструкцією Національного банку України з організації емісійно-касової роботи в установах банків України № 1, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 07.07.94 р. № 129, Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29.12.2000 р. № 520, Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.12.2002 р. № 502 та іншими законодавчими й нормативно-правовими актами. Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій, зокрема на підставі укладених з юридичними особами-резидентами агентських угод, погоджених відповідним територіальним управлінням Національного банку мають право: банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями; фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію Націо- 422 нального банку України на здійснення операцій з валютними цінностями. Відкриття пунктів обміну валюти банком (фінансовою установою) дозволяється лише на території того територіального управління, на території якого розташований цей банк (фінансова установа). Банки (фінансові установи) реєструють у територіальному управлінні пункти обміну валюти за умови дотримання вимог щодо кваліфікації касирів, забезпечення цих пунктів засобами для визначення справжності банкнот і дорожніх чеків та наявності реєстратора розрахункових операцій, до якого належать сертифіковані комп'ютерно-касова система (КС), електронний контрольно-касовий апарат (ЕККА) та електронний контрольно-касовий реєстратор (далі - ЕККР). Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні та реєстрації РРО у податковому органі згідно з наказом по банку (фінансовій установі). Банк (фінансова установа) протягом трьох робочих днів од дати укладення угоди з агентом подає нотаріально засвідчену копію цієї угоди на погодження до територіального управління НБУ. До копії угоди додаються: заява про погодження агентської угоди; нотаріально засвідчена копія установчих документів агента. Територіальне управління протягом 14 робочих днів од дати надходження нотаріально засвідченої копії угоди з агентом і відповідних документів розглядає їх і приймає рішення про погодження або відмову в погодженні цієї угоди. Територіальне управління НБУ під час погодження агентської угоди може звертатись із запитами до правоохоронних органів. Висновок про погодження або відмову в погодженні угоди з агентом територіальне управління на своєму бланку видає банку (фінансовій установі). Банки (фінансові установи) для реєстрації пунктів обміну валюти подають до територіального управління такі документи: заяву про відкриття пункту обміну валюти; інформацію банку (фінансової установи) про: о стаж роботи касирів і дані про їхню освіту відповідно до кваліфікаційних вимог; о наявність потрібних технічних засобів для визначення справжності банкнот іноземних держав і дорожніх чеків; о наявність довідників для визначення справжності банкнот і довідкових матеріалів для визначення справжності дорожніх чеків; о наявність РРО; о забезпечення сейфом для зберігання валютних цінностей і бланків суворого обліку; 423 копію документа, який дає право на розміщення пункту обміну валюти в певному місці (власність, оренда); копію висновку територіального управління про погодження агентської угоди, укладеної банком (фінансовою установою) з аген том, якщо пункт обміну валюти банку (фінансової установи) працю ватиме на підставі агентської угоди; інформацію про відповідність приміщення пункту обміну ва люти вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічного стану та організації охорони. Територіальне управління протягом 14 робочих днів од дати надходження поданих банком (фінансовою установою) документів розглядає їх та виносить рішення про реєстрацію пункту обміну валюти або про відмову в його реєстрації. Територіальне управління реєструє пункт обміну валюти в Книзі реєстрації пунктів обміну валюти і після цього видає банку (фінансовій установі) на бланку управління довідку про реєстрацію пункту обміну валюти за встановленою формою. Встановлення курсу гривні до іноземних валют Курси купівлі та продажу іноземних валют за гривні в касі банку (фінансової установи), у пунктах обміну валюти, зокрема і в пунктах обміну валюти агентів, установлюються банком (фінансовою установою) щоденно до початку робочого дня. У касі банку (фінансової установи) та в пунктах обміну валюти, які розташовані за різними адресами, у тому числі в пунктах обміну валюти агентів в один і той самий робочий день, можуть бути встановлені різні значення курсів купівлі та продажу іноземних валют. У пункті обміну валюти, в якому працюють одночасно кілька касирів, не може встановлюватися кілька різних значень курсів купівлі та продажу іноземних валют. Банк (фінансова установа) протягом робочого дня може змінювати значення курсів купівлі та продажу іноземних валют у касі з обов'язковим оформленням кожного зміненого значення курсів купівлі та продажу відповідним наказом (розпорядженням), у якому обов'язково зазначається час зміни курсів. Банк (фінансова установа) протягом робочого дня може змінювати встановлені курси купівлі та продажу іноземних валют як у власних пунктах обміну валюти, так і в пунктах обміну валюти агентів, що працюють понад 8 годин (у 2-3 зміни), лише за умови зміни касирів після закінчення встановленого робочого часу (з початком роботи іншого касира) на підставі наказу (розпорядження) про встановлення (зміну) курсів. 424 Організація роботи, пов'язаної з проведенням валютно-обмінних операцій Тарифи комісійної винагороди під час здійснення операцій з купів-лі-продажу дорожніх чеків, конвертації готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот інших держав та іменних чеків установлюються згідно з наказом по банку (фінансовій установі). Сума комісійної винагороди під час здійснення операцій з купівлі-продажу дорожніх чеків, конвертації готівкової іноземної валюти, прийняття на інкасо банкнот інших держав та іменних чеків (у разі встановлення її в іноземній валюті та сплати в гривнях) визначається за офіційним курсом гривні до іноземних валют, що встановлюється Національним банком України. . У касах банків (фінансових установ) у доступному для огляду клієнтами місці розміщується така інформація: копія наказу (розпорядження) по банку (фінансовій установі) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют; перелік операцій, що їх здійснює ця каса; повідомлення українською та іноземними мовами щодо мож ливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки за формою № 377; витяг із наказу про встановлення тарифів комісійної винагоро ди за операціями, що їх здійснює ця каса. У пункті обміну валюти в доступному для огляду клієнтами місці розміщується така інформація: назва банку (фінансової установи), який відкрив пункт обміну валюти, а також назва агента, якщо пункт обміну валюти працює на підставі агентської угоди; копія наказу (розпорядження) по банку (фінансовій установі) про встановлення курсів купівлі та продажу іноземних валют; ^ перелік операцій, що їх здійснює цей пункт обміну валюти; повідомлення українською та іноземними мовами щодо мож ливості здійснення фізичними особами-нерезидентами зворотного обміну невикористаних коштів у гривнях на іноземну валюту лише за умови пред'явлення ними довідки за формою № 377; витяг із наказу про встановлення тарифів комісійної винагоро ди за операціями, що їх здійснює цей пункт обміну валюти; режим роботи пункту обміну валюти; телефон керівника, що відповідає за роботу пункту обміну ва люти. Режим роботи пункту обміну валюти встановлює банк (фінансова установа). У прикордонних зонах, аеропортах, на залізничних, морсь- 425 ких і річкових вокзалах пункти обміну валюти мають функціонувати не менше 21 години на добу. Тривалість режиму роботи пунктів обміну валюти, розташованих в інших місцях, установлює банк (фінансова установа) за погодженням з адміністрацією підприємства, установи або органу державної влади, на території яких вони відкриті. Банкам (фінансовим установам) забороняється встановлювати обмеження щодо номіналу та року емісії банкнот іноземної валюти, які є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, з якою здійснюються валютно-обмінні операції, крім тих, що встановлюються Національним банком України. З метою організації неперервної роботи пунктів обміну валюти як власних, так і пунктів обміну валюти агентів, банк (фінансова установа) самостійно встановлює для них розмір авансу в готівковій іноземній валюті й готівкових гривнях і до початку робочого дня, включаючи вихідні і святкові дні, забезпечує власні пункти обміну валюти і пункти обміну валюти агентів коштами відповідно до встановлених обсягів у порядку, визначеному Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України № 1, а також забезпечує ці пункти обміну валюти бланками суворого контролю -довідками та квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій за формами № 377, 377-А, 06, реєстрами (журналами-реєстрами) для обліку за кожним видом операцій, що здійснюють ці пункти обміну валюти. Протягом робочого дня пункти обміну валюти здійснюють операції за рахунок коштів отриманого від банку (фінансової установи) авансу в іноземній валюті та гривнях, а також за рахунок купленої іноземної валюти і отриманих гривень. Пункти обміну валюти мають право тримати у своїй касі розмінні купюри в обсязі до 200 доларів США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за крос-курсом, визначеним згідно з офіційним курсом гривні до долара США та цієї іноземної валюти, встановлений Національним банком України. Банки (фінансові установи) зобов'язані забезпечувати підкріплення та інкасацію коштів власних пунктів обміну валюти і пунктів обміну валюти агентів. Не допускається зберігання в пунктах обміну валюти банків (фінансових установ) готівкової іноземної валюти, гривень і дорожніх чеків у неробочий час, якщо їхні приміщення не відповідають вимогам нормативно-правових актів Національного банку України щодо технічного стану та організації охорони. Зберігання валютних цінностей у пунктах обміну валюти агентів у неробочий час не допускається. Банк (фінансова установа) має встановлювати максимальну суму залишків іноземної валюти і гривень у касах пунктів обміну валюти 426 банку (фінансової установи) у неробочий час в обсязі, що має забезпечити роботу цих пунктів протягом робочого дня. Залишки валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму, підлягають інкасації, яку проводять банки (фінансові установи). Пункти обміну валюти банку (фінансової установи) під час роботи у вихідні й святкові дні можуть перевищувати встановлену максимальну суму залишків іноземної валюти і гривень у касі за умови обов'язкової інкасації валютних цінностей, що перевищують установлену максимальну суму, не пізніше наступного робочого дня банку (фінансової установи). Якщо пункти обміну валюти працюють цілодобово, то закінченням робочого дня вважається початок операційного дня банку (фінансової установи). Не допускається відмова касира пункту обміну валюти в здійсненні будь-якої операції, зазначеної в переліку операцій, які проводить цей пункт обміну валюти, за наявності відповідних коштів для цього. Здійснення операцій з конвертації готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави Здійснення операцій з конвертації готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави здійснюються банками (фінансовими установами) та їхніми пунктами обміну валюти лише з тими валютами, що належать до 1 -ї групи Класифікатора іноземних валют. Під час здійснення операцій з конвертації готівкової іноземної валюти використовується крос-курс, визначений згідно з офіційним курсом гривні до відповідних іноземних валют, що встановлений Національним банком України на день проведення операції. Крос-курс - це співвідношення між двома валютами, яке визначається на підставі їх курсу щодо третьої валюти. Розраховується крос-курс таким чином: > на певну дату офіційний курс гривні становить: гривня/долар США - X грн. за долар США; гривня/євро - V грн. за євро. > Крос-курс долара США до євро становитиме Х/¥ євро за до лар США. Якщо клієнт бажає в цей день обміняти N доларів США на євро, то з урахуванням крос-курсу він має отримати N х (Х:¥) євро. За цією ж схемою визначається крос-курс і для інших валют у разі здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою. Операції з конвертації однієї готівкової іноземної валюти в іншу готівкову іноземну валюту здійснюються: 427 для фізичних осіб-резидентів і нерезидентів - у касі банку (фінансової установи) з оформленням прибуткового та видаткового касових ордерів; для фізичних осіб-резидентів - у пункті обміну валюти банку (фінансової установи) з видачею квитанції за формою № 377-А про конвертацію валют. Операції з конвертації однієї готівкової іноземної валюти в іншу готівкову іноземну валюту здійснюються для фізичної особи-нере-зидента лише в касі банку (фінансової установи) після пред'явлення касирові документа, який засвідчує цю особу, та за наявності підтвердження джерел походження іноземної валюти. У разі ввезення нерезидентом в Україну іноземної валюти у пред'явленій митній декларації робиться позначка про її конвертацію. Комісійну винагороду за здійснення операцій з конвертації однієї готівкової іноземної валюти в іншу готівкову іноземну валюту банки за бажанням клієнта можуть справляти як у гривнях, так і в іноземній валюті. Комісійну винагороду в іноземній валюті сплачує клієнт у тій валюті, що конвертується. Комісійна винагорода у гривнях за операціями з конвертації іноземної валюти визначається банками з використанням офіційного курсу гривні до валюти, що конвертується, якого встановлено Національним банком України на день здійснення операції. Здійснення операцій з приймання на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків У касах банків (фінансових установ) приймаються на інкасо від фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) та юридичних осіб-резидентів і представництв юридичних осіб-нерезидентів: • банкноти іноземних держав, які мають значні пошкодження або є сумнів у їхній платіжності, а саме: о розірвані на шматки та склеєні; о ті, що не зберегли деяких ознак платіжності (наявні зміни у портреті, немає захисної стрічки, є написи, які заважають визначенню ознак платіжності банкнот тощо); о із зміненим первісним кольором; о обпалені або пропалені; о залиті повністю або значною мірою фарбою, чорнилом, жиром тощо; о мають явні друкарські вади; • банкноти, вилучені іноземною державою з обігу після дати, оголошеної центральним банком - емітентом відповідної валюти (за наявності згоди банку-кореспондента відповідної держави на обмін цих банкнот). 428 Використання готівкової іноземної валюти Національний банк України відповідно до чинного законодавства України встановлює такі правила використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. Використання готівкової іноземної валюти з власних поточних рахунків юридичними особами-резидентами та розташованими на території України представництвами юридичних осіб - нерезидентів дозволяється: для забезпечення витрат працівників юридичних осіб-резидентів чи представництв юридичних осіб-нерезидентів, які повністю або час тково провадять підприємницьку діяльність нерезидента на території України на відрядження за кордон (оплата добових, витрат, пов'язаних із найманням житлового приміщення (оплатою готелю) та бронюван ням місць у готелях, транспортних та інших витрат за кордоном; для забезпечення витрат працівників іноземних дипломатич них, консульських, торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій та їхніх філій, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, представництв юридичних осіб-нере зидентів, які не здійснюють підприємницької діяльності, на відря дження за кордон (оплата витрат, пов'язаних із найманням житлового приміщення (оплатою готелю) та бронюванням місць у готелях, транспортних та інших витрат за кордоном здійснюється згідно з кошторисом); для забезпечення експлуатаційних витрат юридичних осіб-ре зидентів або постійних представництв юридичних осіб-нерезидентів, які мають власні транспортні засоби (орендують, фрахтують) для виконання рейсів за кордон (оплата пального, лоцманських послуг, аеронавігаційних послуг, митних і дорожніх зборів, стоянки тощо); для оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за контрактом (з юридичною особою-резидентом чи представ ництвом юридичної особи-нерезидента): о в офіційних представництвах і представництвах юридичних осіб-нерезидентів, які не провадять підприємницької діяльності; о у юридичних осіб-резидентів, постійних представництвах юридичних осіб-нерезидентів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Офіційні валютні резерви та методи управління ними» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
