Валютний контроль - це забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства. Валютному контролю підлягають валютні операції за участю резидентів і нерезидентів, також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх повноважень, а також про майно, котре підлягає декларуванню. Головним органом валютного контролю в Україні є Національний банк України. НБУ здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених до компетенції інших державних органів, а також забезпечує 401 виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, віднесених до їхньої компетенції. Основними контрольними функціями Національного банку України у сфері валютних відносин є: встановлення та контроль за курсом національної грошової одиниці на міжбанківському валютному ринку; контроль за експортно-імпортними операціями; контроль за порядком відкриття та ведення валютних рахунків; контроль за обмінними операціями з готівковою валютою; " контроль за іноземними інвестиціями й міжнародними кредитами та ін. Таким чином, практично всі операції резидентів і нерезидентів підлягають в Україні валютному контролю. Крім функцій прямого контролю, Національний банк: здійснює державну валютну політику, виходячи з принципів за гальної економічної політики України; видає у межах своєї компетенції обов'язкові до виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рі шення про їх скасування; нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінно стей для здійснення державної валютної політики; складає разом із Кабінетом Міністрів платіжний баланс України; визначає в разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам; установлює способи визначення і використання валютних (об мінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахунко вих (клірингових) одиницях та ін. Декретом також визначено певні функції валютного контролю, що здійснюються іншими органами, а саме: уповноваженими комерційними банками, Державною податковою адміністрацією, Державним комітетом зв'язку та інформатизації й Державним митним комітетом України. Уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки, тобто на уповноважених банках лежить відповідальність за законність усіх валютних операцій, що здійснюють їхні клієнти. При цьому слід наголосити на подвійному становищі комерційних банківських установ. З одного боку, вони є агентами валютного контролю, підзвітними Національному банку, і їхнім обов'язком є здійснення контролю за операціями резидентів і нерезидентів з валютними 402 цінностями на території України. З іншого боку, на відміну від державних установ, уповноважені банки є комерційними організаціями, що зацікавлені в залученні, насамперед, солідних клієнтів, якими у більшості випадків є підприємства-експортери та імпортери. Саме тому комерційним банкам іноді доводиться вирішувати проблему поєднання двох полярних завдань: здійснення реального валютного контролю і утримання клієнтів. Уповноважені банки є єдиними недержавними органами валютного контролю. Це пов'язано з там, що основним призначенням банків є посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників та від продавців до покупців, тобто практично ввесь грошовий обіг у господарському обороті здійснюється через банківську систему, і жоден інший орган чи установа не має настільки оперативного і повного доступу до інформації стосовно операцій, пов'язаних з обігом коштів. Враховуючи таке монопольне становище банківської системи, на уповноважені комерційні банки України покладено певні обов'язки щодо контролю своїх клієнтів. Основні обов'язки комерційних банків як агентів валютного контролю - запобігати проведенню тієї чи іншої незаконної валютної операції, а за неможливості цього -інформувати про неї уповноважені державні органи. При цьому специфіка комерційних банківських установ полягає також у тім, що вони самі активно здійснюють валютні операції. Це вимагає законодавчого визначення порядку здійснення валютних операцій комерційними банками, ефективної системи їх контролю та відповідальності. Державна податкова адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. Державний митний комітет України здійснює контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України. При цьому ці дві державні інституції взаємодіють із підприємствами-експортерами та імпортерами, а також з уповноваженими комерційними банками. Державний комітет зв'язку та інформатизації України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через митний кордон України. У більшості випадків такий контроль стосується фізичних осіб. Передбачалась орієнтація системи валютного контролю саме на банківський контроль, що базується на розумінні валютного обігу як частини грошового обігу країни, а не якоїсь особливої сфери, що може контролюватися абсолютно автономним органом. А саме такий підхід був характерний для радянського типу економіки. Отож, банківський механізм організації та здійснення валютного 403 контролю в Україні є визначальним у всій системі валютного регулювання держави. Змістом зазначеного контролю є запобігання уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій та/або своєчасне інформування уповноваженими банками у випадках і в порядку, встановленому законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій. Відсутність в уповноважених банках документів, що підтверджують правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, що від дати здійснення цих операцій минуло не більше п'яти років, кваліфікується як нездійснення цими банками функцій агента валютного контролю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Валютний контроль» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
