Банківський нагляд спрямований на захист інтересів вкладників та підтримання стабільності банківської системи країни, від надійності функціонування якої залежить економічне зростання. Здійснення банківського нагляду має ґрунтуватися на певних усталених принципах. Це, зокрема, такі: 262 • Законність, що реалізується у дотриманні норм Конституції України, чинного законодавства і нормативних актів НБУ. • Об'єктивність, що передбачає неупередженість та безсторон ність здійснення наглядової діяльності. • Незалежність контролю, який передбачає, що банківський нагляд випливає з правового статусу центрального банку. Компетентність, згідно з якою нагляд повинен здійснювати ся посадовими особами центрального банку на високому професій ному рівні та в установлені терміни. Універсальність і обов'язковість, за якими нагляду повинні підлягати всі банки незалежно від форми власності. Єдність вимог, яка передбачає, що до всіх банків органами на гляду мають висуватися однакові вимоги у вигляді єдиних економіч них нормативів. Комплексність, яка означає здійснення нагляду за всіма опе раціями банку, включаючи філії та відділення. Плановість, що передбачає здійснення контрольних повнова жень центральним банком відповідно до затвердженого плану і не частіше, ніж передбачено законодавством. Постійність, згідно з якою банки повинні систематично пода вати центральному банку фінансову і статистичну звітність про ре зультати діяльності. Гласність, яка з одного боку, передбачає оприлюднення нормативних актів, що приймаються центральним банком, а з іншо го - розкриття банками інформації про результати своєї діяль ності. Система наглядово-контрольної діяльності здійснюється в таких основних напрямах: о державний нагляд (проводить центральний банк); о внутрішній банківський контроль (внутрішній аудит), що його проводить відповідна служба комерційного банку; о зовнішній аудит (проводиться незалежними аудиторськими компаніями). Відповідно до цих напрямків можна вирізнити три підходи до проведення банківського нагляду: надання звітності, передбаченої законодавством; саморегулювання - через внутрішній та зовнішній аудит; інспектування центральним банком. Форми банківського нагляду та їх основні характеристики наведено нарис. 6.1. Прийнято вирізняти такі види контрольно-наглядових функцій центрального банку. 263 Форми банківського нагляду Методи банківського нагляду
Інспекційні перевірки
Загальний нагляд Інтенсивний нагляд Нагляд високого ступеня
Здійснюється щодо банків, які стабільно працюють, є фінансово стійкими та виконують норми чинного законодавства, дотримуються економічних нормативів і виконують вказівки НБУ, мають добру ділову репутацію Розповсюджується на банки, що не відзначаються фінансовою стабільністю, періодично порушують економічні нормативи, а також припускаються інших незначних порушень Застосовується щодо банків, які мають незадовільне фінансове становище або систематично (тобто два та більше разів протягом кварталу) порушують економічні нормативи і припускаються інших грубих порушень Рис. 6.1. Форми банківського нагляду Вступний контроль - здійснюється на стадії державної реєстрації банків і полягає в установленні вимог до них для отримання банківської ліцензії. Попередній контроль - полягає в розробленні системи економічних нормативів і моніторингу за їх дотриманням, установленні форм періодичної звітності банків та її аналізі, застосуванні штрафних санкцій у разі необхідності. Поточний контроль - здійснюється в процесі інспектування банків, передбачає проведення комплексних і тематичних їх перевірок, а також розробку і вжиття заходів, спрямованих на усунення виявлених недоліків. Приймаючи рішення про застосування інтенсивного нагляду і нагляду високого ступеня, органи банківського нагляду проводять інспектування банків, їх відділень, філій та представництв, спрямоване на з'ясування причин порушень у їхній діяльності. Методи банківського нагляду наведено на рис. 6.2. Безвиїзний контроль - це моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому на відстані, а також застосування наглядовими органами певних заходів із метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків за результатами аналізу їхніх місячних і квартальних звітів. У багатьох країн безвиїзний контроль ґрунтується на аналізі періодичної звітності, яка регулярно надається органам банківського нагляду. Постійний контроль за звітністю, що здійснюється органами банківського нагляду, застосовується як система раннього застереження, яка дозволяє виявляти проблеми в діяльності комерційних 264
моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому на основі щомісячних і квартальних звітів комерційних банків Перевірка достовірності інформації, поданої у звітах, оцінка спроможності керівництва розробляти і підтримувати відповідні положення, механізми, процедури та систему контролю ризику в комерційних банках, достатності капіталу, якості активів, рівня управління, ліквідності, обсягу прибутку Рис. 6.2. Методи банківського нагляду банків на початкових стадіях, що дає змогу обмежити надмірні ризики комерційних банків і попередити їх банкрутство. При цьому ефективність безвиїзного нагляду значною мірою залежить від достовірності звітності, отриманої від банків, а також дотримання ними певних стандартів обліку і звітності та високого рівня комп'ютеризації банківської діяльності. Інспекційні перевірки комерційних банків на місцях дають змогу органам банківського нагляду оцінити ступінь достовірності звітної фінансової інформації, дозволяють сформувати комплексну і достовірну картину про стан фінансової діяльності кредитної установи і професійний рівень його вищого керівництва. Через трудомісткість проведення інспекційних перевірок органи нагляду здійснюють їх періодично. При цьому розрізняють планові, регулярні та позапланові інспекційні перевірки. Наглядові органи встановлюють певний характер проведення інспектування банків залежно від цілей і масштабів перевірки. Прийнято розрізняти комплексні, обмежені та спеціальні перевірки. Частота проведення інспекційних перевірок комерційних банків та їх обсяг залежать від ступеня довіри органів нагляду до кредитних установ, їхньої ролі у кредитно-фінансовій системі, наявності у них проблем. Частіше перевірки здійснюються у великих комерційних банках, а також у банках, фінансовий стан яких є ненадійним. 265 Інспекційні перевірки банків на місцях проводяться кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків, можливих у діяльності того чи іншого банку, і визначити якість управління цими ризиками. Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає поєднання безвиїзного нагляду та інспектування, тому що ці наглядові методи є взаємодоповнювальними.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Форми, об'єкти й методи банківського нагляду» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
