Банківський нагляд - цілісний і неперервний моніторинг за діяльністю банків із метою забезпечення надійності й стійкості окремих банків та банківської системи в цілому. У широкому розумінні банківський нагляд є системою, яку використовує держава, щоб гарантувати стабільність фінансової системи країни, її безпеку і здоров'я. Цілі та завдання банківського нагляду в різних країнах подібні. Умови здійснення банківського нагляду визначаються законами, що регулюють статус центрального банку. Банківський нагляд, зазвичай, є однією з основних функцій центрального банку країни (табл. 6.1). Одначе, наглядові функції можуть концентруватися не лише в руках центрального банку, а й належати до компетенції інших державних фінансових органів, оскільки зосередження всіх наглядових функцій у сфері грошово-кредитного регулювання в одній установі Таблиця 6.1 Органи грошово-кредитного регулювання та наглядові установи деяких країн
Країна Органи грошово-кредитного регулювання Наглядові установи Австралія Резервний банк Австралії Резервний банк Австралії Австрія Національний банк Австрії Міністерство фінансів Бельгія Національний банк Бельгії Банківські та фінансові комісії Велика Британія Банк Англії Банк Англії 255
п 9 257 Так, наприклад, у США сформувалася розгалужена система нагляду як на федеральному рівні, так і на рівні окремих штатів. Нагляд за діяльністю комерційних банків здійснюється Федеральною резервною системою та двома іншими федеральними органами - Службою контролера грошового обігу (входить до складу Міністерства фінансів) і Федеральною корпорацією страхування депозитів. Контроль за банками штатів - членами ФРС, депозити яких застраховані у Федеральній корпорації страхування депозитів, здійснюється відповідними органами банківського нагляду, створеними при уряді штатів. Банки штатів, що не є членами ФРС, депозити яких застраховані у Федеральній корпорації страхування депозитів, контролюються двома структурами - банківськими наглядовими органами штатів і Федеральною корпорацією страхування депозитів. Банки штатів, що не входять до ФРС і не страхують депозитів у Федеральній корпорації страхування депозитів, перебувають під контролем влади штатів. Служба контролера грошового обігу і Відділ уповноважених по банках при уряді штатів вирішують питання ліцензування банків, видають дозволи на відкриття відділень, злиття і поглинання банків, а також відслідковують зміни у структурі банківського капіталу. До компетенції наглядових органів США також належить розроблення інструкцій, правил, вказівок і регламентації, що мають підзаконний характер і зорієнтовані на роз'яснення законів; ліквідація банків, що закриваються; періодичні комплексні перевірки стану, операцій і політики підвідомчих банків; вживання заходів із виправлення становища, що склалося; консультування керівних працівників банків; збір та узагальнення звітів і статистичної інформації банків; забезпечення споживачів банківських послуг достовірною інформацією і здійснення контролю за дотриманням прав клієнтів. Натомість у країнах Західної Європи структура органів банківського нагляду є більш централізованою. Так, зокрема, у Великій Британії організація банківського нагляду є одним із основних напрямів діяльності Банку Англії. Визначальною особливістю банківського нагляду в цій країні є контроль за діяльністю кожного банку. За результатами проведеного контролю для кожного банку розробляється перелік заходів, які враховують конкретні умови його діяльності. Такі заходи поюіикані забезпечити мінімальний рівень оперативної безпеки щодо капіталу, ліквідності, резервних фондів, бухгалтерської звітності й системи управління банку. У Франції функції нагляду та контролю за банківською діяльністю виконує державний адміністративний орган - Банківська комісія, яка є незалежною від Банку Франції, одначе тісно взаємодіє з ним. На чолі Банківської комісії перебуває керівник Банку Франції. Основни- 258 ми обов'язками Банківської комісії є вивчення умов діяльності кредитних установ, контроль їхнього фінансового стану та дотримання банківськими працівниками правил професійної етики. Адміністративний нагляд передбачає перевірку законності операцій усіх кредитних установ, що діють на території Франції. Банківська комісія може застосовувати широкий спектр різноманітних дисциплінарних санкцій. Це, зокрема, заборона чи обмеження діяльності, тимчасове відсторонення одного або кількох керівників від роботи, відкликання ліцензій, накладання грошових штрафів, попередження та ін. Однак, одним із головних завдань Банку Франції у здійсненні нагляду є визначення ймовірності виникнення кризових ситуацій у банківській системі в майбутньому та вжиття необхідних заходів для їх подолання. В Італії банківський нагляд здійснюють Банк Італії, Міжміністер-ський комітет із кредитів і заощаджень та Національна комісія з контролю за фінансовими компаніями та фондовою біржею. Банк Італії готує проекти рішень і пропозицій з питань нагляду за резолюціями Міжміністерського комітету. Сам комітет, що очолюється міністром фінансів, відповідає за загальний нагляд у сфері кредитної політики та захисту вкладів. Національна комісія з контролю за фінансовими компаніями та фондовою біржею контролює діяльність фінансово-кредитних установ на ринку цінних паперів. Від кінця XX ст. в Італії значна увага приділяється нагляду за банківськими групами, що складаються з фінансових та банківських компаній, організованих у формі холдингу. З цією метою розроблено концепцію об'єднаного нагляду, відповідно до якої нагляд ведеться за діяльністю групи в цілому, а не окремих банківських інституцій, що входять до її складу. Отож, головними завданнями, що стоять перед системою банківського нагляду є: гарантія надійності та стабільності банківського сектора для сприяння економічному зростанню в країні; сприяння розвиткові конкуренції в банківському секторі; ♦ зростання довіри економічних суб'єктів до банківської системи; ♦♦♦ підвищення ефективності банківської справи та економічно обґрунтований розподіл кредитних ресурсів в економіці, тобто, банківська система повинна відповідати вимогам суспільства високою якістю своїх фінансових послуг за прийнятною ціною, а саме - кошти повинні спрямовуватися в ті сектори економіки, які спроможні використати їх із найбільшою ефективністю. Основною метою банківського нагляду є своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції в діяльності комерційних банків із метою їх нормалізації, зміцнення фінансового стану, підтримки стабільності й надійності як окремого банку, так і банківської системи в цілому. Це означає, що поточні операції банку повинні 259 здійснюватися так, щоб обсяг позик перебував у відповідному співвідношенні до власного капіталу банку, щоби банк у будь-який момент мав достатні фінансові ресурси, зокрема, давав у позику залучені кошти лише за умови, що він зможе виконати свої зобов'язання в разі непередбаченої втрати окремих кредитів. Для реалізації зазначеної мети органом банківського нагляду встановлюються детальні вимоги, що стосуються власного капіталу і ліквідності. Ці вимоги встановлюють істотні обмеження для банківської діяльності, яка пов'язана з ризиками, і таким чином зменшують загальний ризик для окремих банків.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність і необхідність банківського нагляду» з дисципліни «Центральний банк і грошово-кредитна політика»
