Будь-який об'єкт або подія мають декілька властивостей, які можна виміряти. Вибір властивості визначається метою оцінки. В бухгалтерському обліку перевага надається первісній вартості. Останню також називають фактичною собівартістю, що у англомовній редакції відповідає історичній вартості. Саме фактична собівартість придбання заноситься до "історії" об'єкта обліку, іде за ним протягом всього життєвого циклу використання або споживання і не вимагає ніяких додаткових витрат на ведення бухгалтерського обліку, в той час як при організації облікового процесу за поточною ринковою вартістю потрібен додатковий персонал для проведення постійних переоцінок. В Україні принцип обліку за історичною (фактичною) собівартістю -обгрунтування найскладнішої та суперечливої проблеми в обліку. Згідно з даним принципом мета бухгалтерського обліку полягає не у визначенні вартості, яка може змінюватися після завершення господарської операції, а у визначенні собівартості (вартості на момент здійснення господарської операції). Даний принцип потребує незмінності облікової оцінки господарських засобів та їх джерел в балансі. Всі рахунки господарських засобів зберігають в балансі вхідну оцінку та мають інвентарне значення, тому цей принцип називають принципом перманентності інвентарю. В інших країнах даний принцип також закріплений в нормативних документах щодо регулювання бухгалтерського обліку. Так, в Естонії в Інструкції про принципи та загальні вимоги до складання річного бухгалтерського звіту зазначено: принцип вартості придбання - в бухгалтерії майно ставиться на облік в момент його придбання за фактичною собівартістю, затрати ж відображаються в момент їх виникнення за фактичною вартістю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Принцип історичної (фактичної) собівартості» з дисципліни «Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах»
