Сутність його полягає в наступному: бухгалтери, в якій би системі обліку вони не працювали, зобов'язані фіксувати всі факти господарського життя. Первинна реєстрація фактів передбачає дію логічного закону достатньої підстави, що був сформульований німецьким філософом Г.В. Лейбніцем (1646-1716): "Жодне явище не може виявитись справжнім або дійсним, жодне твердження справедливим ... без достатньої підстави, чому саме так, а не інакше". Для бухгалтерського обліку це означає, що жоден факт господарського життя не може розглядатись як дійсний, якщо він не зареєстрований в первинному документі. Як зазначив В. Швайкер (1549) -немає документу, немає бухгалтерського запису. Даний принцип в більшості країн не регламентується, однак не дивлячись на це він застосовується у всіх національних системах обліку. В Естонії даний принцип представлений законодавчо закріпленим принципом об'єктивності, відповідно до якого базою даних для бухгалтерського обліку повинна виступати об'єктивна фіксація господарських операцій, яка залежить від правильного документування та відображення господарських операцій в бухгалтерських регістрах. В більшості ж країн, (в Україні) принцип реєстрації випливає з правил ведення бухгалтерського обліку, які регламентуються відповідними законами щодо регулювання бухгалтерського обліку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Принцип реєстрації» з дисципліни «Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах»
