Поняття акціонерного капіталу виникло у кінці ХІХ ст. в резуль таті появи компаній з обмеженою відповідальністю. Це поняття було спеціально розроблене для заохочення підприємництва, дозволяючи створювати фірми без ризику повного розорення її власників у випад ку невдачі. Це було досягнуто обмеженням відповідальності власника сумою випущеного капіталу. Концепція полягала у створенні юридич ної особи. На практиці це дозволило компанії об’являти себе банкру том таким чином, як тільки всі активи будуть розподілені між креди торами. У зв’язку з цим виникли також складні закони про банкрутст во, основна мета яких – додатковий захист кредиторів. Звичайно існує ієрархія розподілу майна банкрута. На Україні вона визначена статтею 31 Закону України “Про банкрутство” в ре 116
Тема 5
дакції від 30 червня 1999 року №784 ХІV з наступними змінами та доповненнями. Так згідно із Законом у першу чергу задовольняються вимоги: забезпечені заставою; виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отрима ного на ці цілі; витрати, пов’язані з провадженням у справі про бан крутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії. У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із зо бов’язань банкрута перед працівниками підприємства банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статут ного фонду підприємства), зобов’язань, що виникли внаслідок за подіяння шкоди життю та здоров’ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги громадян довірителів (вклад ників) довірчих товариств або інших суб’єктів господарської діяль ності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників). У третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). У четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забез печені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зо бов’язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в проце дурі санації боржника. У п’яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства. У шосту чергу задовольняються інші вимоги. Власники акцій (часток, паїв) відповідають по зобов’язанням компанії лише в межах належної їм суми акцій. Акціонери – це влас ники майна підприємства. Вони свої кошти можуть вкладати як у акції, так і наприклад у депозит у банку. Вкладаючи гроші у банк їх власник практично нічим не ризикує і може мати сталий дохід. Вкладаючи кошти у підприємство – їх власник ризикує значно більше, адже внаслідок збиткової роботи підприємства він може втратити всі вкладені кошти. Звичайно ризик коштує грошей, а тому доходи по акціям в цілому перевищують доходи по вкладенням у банк чи облігаціям. 117
В.С. Лень, В.В. Гливенко. ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
Якщо, наприклад, компанія лише створилась і акціонери внесли 10 тис. грн., то при негайному її закриттю акціонерам будуть повер нуті всі гроші – 10 тис. грн. Якщо ж ця компанія пропрацювала рік і заробила 3 тис. грн прибутку, то при її негайному закритті акціонери мали б отримати 13 тис. грн. Тобто акціонерам належить не лише їх внесок (внесок у статутний фонд), а і всі додатково зароблені кошти. Разом внесок у статутний фонд та додатково зароблені кошти явля ють собою акціонерний капітал. В той же час, якщо компанія пра цює, то частина коштів заходиться у вигляді необоротних чи оборот них активів, а їх балансова вартість не завжди точно відповідає рин ковій, а тому акціонерний капітал та інші власні кошти компанії не є точною сумою, яку акціонери отримають при її закритті. В акціонерних товариствах статутний капітал включає в себе прості та привілейовані акції. Держателі привілейованих акцій отримують свої дивіденди раніше, ніж держателі простих акцій. Дивіденди на привілейовані акції встановлюються у вигляді або відсотка до вартості акції, або відсотка до прибутку, що підлягає розподілу між акціонерами. Власники привілейованих акцій вважаються власниками компанії, але вони не мають права голосу, на відміну від власників простих акцій. Інвестори та компанії по різному оцінюють акції та облігації. З точки зору компанії виплата по акціям проводиться за рахунок при бутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а дивіденд за облігаціями включається до витрат. Тому компанії вигідніше випус кати облігації. Водночас випуск акцій є менш ризиковим шляхом формування джерел коштів, адже у разі відсутності прибутку дивіденди не виплачуються, а відсотки за облігаціями необхідно сплачувати у будь якому випадку. Інвестор зі свого боку оцінює і акції, і облігації однаково, оскільки вони приносять фіксований дохід, обираючи об’єкт інвес тицій з погляду очікуваної величини цього доходу та наявного ризи ку його отримання. Можуть випускатись також накопичувальні привілейовані акції. За такими акціями у разі відсутності доходу права акціонерів накопичуються, і дохід може бути сплачений у році, коли є прибуток, у першу чергу. 118
Тема 5
При заснуванні акціонерного товариства акції реалізуються у кілька етапів. Так, засновники мають бути держателями не менше ніж 25 % акцій товариства. Бажаючі придбати акції повинні внести на рахунок товариства не менше 10 % їхньої номінальної вартості, а акціонерне товариство вважається заснованим, якщо протягом 6 місяців відбулась підписка не менше ніж на 60 % акцій. До дня скли кання установчих зборів особи, які підписалися на акції, мають вне сти, з урахуванням попереднього внеску, не менше 30 % номінальної вартості акцій. Акціонер у терміни, встановлені установчими збора ми, але не пізніше ніж за рік після реєстрації акціонерного товарист ва, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій. На першому етапі компанія отримує 10 % суми випуску, на дру гому етапі ще 20 % і остання сума вноситься на третьому етапі. Тоб то, певний час існує неоплачений капітал, величина якого має бути відома користувачам фінансової звітності. Крім того, акції можуть продаватись за ціною вищою від номіналу, внаслідок чого у компанії виникає додатковий капітал (емісійний доход). Підприємства можуть також мати інший додатковий капітал, до якого включається емісійний дохід, інший вкладений капітал, до оцінка активів, безоплатно одержані активи та інший додатковий капітал. Емісійний дохід – це різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій. Інший вкладений капітал включає інший вкладений засновни ками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що переви щує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміну розміру статутного капіталу. Дооцінка активів – це суми дооцінки (уцінки) необоротних ак тивів і фінансових інструментів, яку здійснюють у випадках, перед бачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгал терського обліку. Залишок додаткового капіталу зменшується у разі уцінки та вибуття зазначених активів, зменшення їх корисності. Безоплатно одержані необоротні активи – це вартість необорот них активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб. Залишок додаткового капіталу зменшується на суму визнаного до ходу протягом строку корисного використання безоплатно одержа 119
В.С. Лень, В.В. Гливенко. ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА
них об’єктів необоротних активів (окрім землі) і при вибутті таких активів і землі. Інший додатковий капітал являє собою інші види додаткового капіталу, які не можуть бути віднесені до наведених вище. Згідно із Законом України “Про господарські товариства” у то варистві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, вста новленому установчими документами, але не менше 25 % статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими до кументами, але не може бути меншим за 5 % суми чистого прибутку. Це свідчить про те, що частина прибутку безумовно не може бути розподілена, а резервується для певних цілей. До власного капіталу відноситься також нерозподілений чис тий прибуток, який являє собою суму чистого прибутку, яка реінвестована в компанію і не розподілена між її власниками і не включена до складу резервів. Неоплачений капітал – це різниця між об’явленим та оплаче ним статутним фондом. Неоплачений капітал відображається зі знаком мінус (у дужках). Вилучений капітал – у ньому акціонерні компанії відобража ють фактичну собівартість викуплених у акціонерів власних акцій, а інші господарські товариства – собівартість викуплених часток. Вартість викуплених акцій (часток) має бути вирахована під час оцінки вартості капіталу, оскільки викуп є по суті зменшенням влас ного капіталу. Підхід і процедура обліку викуплених акцій мають відповідати вимогам П(с)БО та міжнародних стандартів. Вартість власного капіталу зменшується на ціну викупу, яка і є їхньою собівартістю. Так, якщо акція викуплена за ціною вищою від номіналу, то на суму номіналу зменшується статутний фонд, а на різницю – емісійний до ход, у разі відсутності такого доходу зменшуються резервний, інший додатковий капітал чи нерозподілений прибуток. Заповнюючи Звіт про власний капітал дані беруть з рахунків капіталу, а тому записи у Звіті про власний капітал та Балансі мають збігатися. 120
Тема 5
Дані в графах 3—11 Звіту про власний капітал наводяться в дуж ках, якщо такі показники призводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Складові власного капіталу» з дисципліни «Звітність підприємства»
