Робота підприємств і організацій в умовах ринкових відносин та конкурентної боротьби зумовлює виникнення нової форми незалежного контролю — аудиту. Необхідність у послугах аудитора постала з наступних причин: • потреба акціонерів, страхових компаній, банків та інших користувачів в об’єктивній і достовірній інформації про фінансово-господарський стан того чи іншого суб’єкта господарювання; • залежність наслідків прийняття рішень користувачами інформації (власниками, інвесторами, кредиторами та ін.) від якості отриманої інформації; • необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інформації; • можливість надання менеджерами недостовірної інформації власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам; • відсутність у користувачів інформації доступу для оцінки її якості. Найпоширенішим у світі є обов’язковий аудит фінансової звітності щодо підтвердження її достовірності. Проте практика роботи зарубіжних і вітчизняних аудиторів (аудиторських фірм) доводить, що аудит — це не тільки підтвердження достовірності фінансової звітності, а й надання різного роду послуг. Так, аудиторські фірми на замовлення суб’єктів господарської діяльності виконують наступні послуги: аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності; постановка і відновлення бухгалтерського обліку та звітності; погоджені процедури з приватизації державного майна, комерціалізації торгівлі, консультації з випуску акцій і підтвердження при цьому звітності; консультації з бухгалтерського обліку і фінансово-правових питань, менеджменту і маркетингу, податкової політики тощо. Важливим для теорії і практики розвитку аудиту є правильне визначення терміну “аудит”, яке б враховувало його мету і завдання, сферу діяльності та його різновиди. У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі, Міжнародних нормативах з аудиту (МНА) і чинних законодавчих актах України нема єдиного підходу щодо визначення терміну “аудит”. У переважній більшості літературних джерел сформульована думка про аудит як форму незалежного фінансовогосподарського контролю [27, с.20; 32, с.11; 48, с.57; 196, с.3]. Слід відзначити, що такий підхід до визначення поняття “аудиту” не сповна розкриває його зміст і дає його трактування тільки з формального боку.
5 З цього приводу справедливо сказали економісти Л. Сухарева та І. Д. Дмитренко, що “визначення аудиту по суті не однозначні і потребують наукового обгрунтування і упорядкування” [220, с.9]. У міжнародних стандартах з аудиту поняття визначають “аудит”, як “незалежна перевірка фінансових звітів або віднесеної до них фінансової інформації об’єкта незалежно від того, приносить прибуток або ні, його розміри і форми організації, коли така перевірка здійснюється з метою вираження подальшої думки” [25, с.9]. Комітет із аудиторської практики (АРС), який функціонував з 1976 по 1991 роки у Великобританії як об’єднання представників основних професійних бухгалтерських організацій, пропонує визначення аудиту як “незалежний розгляд спеціально призначеним аудитором фінансових звітів підприємств і висловлення думки про них за умови дотримання правил, визначених законом” [26, с.13]. Ширше тлумачення ролі й місця аудиту в системі економічних відносин дає Комітет Американської бухгалтерської асоціації з основних концепцій обліку (American Accounting Association -AAA- Commitee on Basic Auditing Concepts), утворений у 1971 році, який стверджує, що “аудит - це системний процес отримання й оцінки об’єктивних даних про економічні дії та події, що встановлює рівень їх відповідальності визначеному критерію і представляє результати зацікавленим користувачам” [119, с.7]. Заслуговує на увагу думка Е.Аренса і Дж.К.Лоббека щодо визначення суті аудиту: “Аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник нагромаджує і оцінює свідчення про інформацію, яка підлягає кількісній оцінці і належать до специфічної господарської діяльності, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям” [29, c.7]. Популярною серед зарубіжних економістів є думка про те, що аудит – це, в першу чергу, діяльність, спрямована на зменшення підприємницького ризику: “Аудит — це процес зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів” [119, с.5]. За основу наведеного визначення покладено зменшення інформаційного ризику. Важливою причиною такого підходу до визначення суті аудиту є розвиток аудиту в зарубіжних країнах і зокрема виникнення нової концепції аудиту, що базується на ризику. На нашу думку, дане визначення є хибним тому, що аудит підтверджуючий чи системно орієнтований є теж аудитом. Принципові підходи щодо процедур аудиту можуть змінювати не поняття аудиту, а лише його методику. Аналізуючи вітчизняну економічну літературу і видання країн СНД, можна помітити, що ряд економістів ототожнюють аудит з ревізією [83, с.135-136; 90, с.19]. Слід погодитись із думкою тих економістів, які вважають, що “ототожнення аудиту з ревізією базується на наявності загальних рис і елементів в їх організації і методології, бо існують принципові відмінності в меті, здійсненні, ви-
6 рішенні ними завдань, суб’єктах, видах контрольної інформації, її обробці і реалізації, такий підхід не можна вважати правильним” [220, с.9]. У цій же праці Л. Сухарева і І. Дмитренко критикують думку тих економістів, які за основу аудиту беруть терміни “перевірка”, “аудиторська діяльність”. На їх погляд, визначення аудиту повинно включати наступні елементи: сферу діяльності, об’єкти і мету аудиту, системне дослідження предмета, засоби досягнення поставленої мети. У зв’язку з цим вони дають наступне визначення аудиту: “Аудит — це система взаємопов’язаних контрольних дій незалежних суб’єктів (аудиторів), здійснюваних на договірній і платній основі з метою діагнозу і оцінки фінансово - господарської діяльності підприємств усіх форм власності з точки зору цілеспрямованості і достовірності здійснених господарських операцій, відображених в обліку, ступенем їх відповідності діючому законодавству” [220, с.10]. На нашу думку, вислів “достовірності здійснених операцій, відображених в обліку” не враховує можливих випадків свідомого чи несвідомого невідображення в обліку ряду господарських операцій. У той же час одним із завдань аудиту є виявлення фактів повноти відображення в системі бухгалтерського обліку всіх здійснених господарських операцій. У переліку термінів і визначень, які використовують у правилах (стандартах) аудиторської діяльності Російської Федерації наведене наступне визначення аудиту: “Аудит - це підприємницька діяльність аудиторів (аудиторських організацій) щодо здійснення незалежних перевірок бухгалтерської звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов’язань і вимог економічних суб’єктів із метою визначення достовірності їх бухгалтерської звітності і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам, які діють у Російській Федерації” [56, с.461]. Наведене визначення аудиту охоплює тільки зовнішній аудит, оскільки лише цьому виду аудиторського контролю притаманне здійснення підприємницької діяльності. З поля зору випадає не менш важливий вид аудиту — внутрішній. У МНА виділяються поняття зовнішній і внутрішній аудит, фінансовий і управлінський (операційний). Вказані види аудиту мають різну мету і завдання. Зовнішній аудит здійснюють незалежні аудитори (аудиторські фірми), які мають сертифікат аудитора і ліцензію Аудиторської палати України (АПУ) на право займатися аудиторською діяльністю. Внутрішній аудит виконують штатні працівники підприємства з метою надання допомоги керівництву в ефективному виконанні функцій
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суть аудиту, його мета і завдання» з дисципліни «Методологія і організація аудиту»
