Активізація саногенного потенціалу та його саморегулювання
Основною стратегією психологічної допомоги і самодопомоги в подоланні важких життєвих ситуацій є збільшення можливих способів подолання шляхом стимулювання самостійності, зміцнення установки на вияв активності в зміні життєвої ситуації і, якщо можливо, навколишнього середовища. Особливу небезпеку становлять відчуття безпорадності, які мотивують поведінку ризику. Самостійність (в англомовній літературі – self empowerment) – досягнення особистої автономії шляхом вироблення і застосування життєвих навичок, які мають стосунок до здоров’я. Самостійність – це процес, спрямований на відновлення здатності приймати рішення і навіювання людям віри в їхню автономність, а також оволодіння навичками для прийняття рішень, пов’язаних з їхнім власним здоров’ям, здоров’ям їхніх родин. Самостійність є одним з найважливіших ресурсів контролю здоров’я. Отже, до саногенного потенціалу входить багато складових, які можна розділити на три групи. До першої групи належать ті, що формуються вихованням, освітою, соціальним оточенням (широким і найближчим), та зумовлені умовами і способом життя, професією. Усе це не може бути об’єктом психогігієнічних акцій, це значно ширше за психогігієну і як практику, і як теорію. До другої групи можна зарахувати ті особливості особистості й той досвід, знання та уміння, які виникають у суб’єкта внаслідок спільної роботи з фахівцем: психологом, психотерапевтом, лікарем або педагогом. Ці якості він здобуває на сеансах психологічного консультування, у групах особистісного розвитку, психокорекційних групах, на тренінгах підвищення психологічної стійкості (Куліков), підвищення комунікативної компетентності, тренінгах упевненості (інші назви: тренінг самоствердження, тренінг асертивності), в інших формах індивідуальної та групової роботи. Зрозуміло, конкретний набір форм психологічної допомоги зумовлений індивідуальністю людини і специфікою її життєвої ситуації. Це й визначає, що саме необхідно суб’єктові для підвищення психологічної стійкості, для просування до гармонії. Наприклад, такий вектор психологічної і психогігієнічної допомоги може бути заданий її належністю до тієї або іншої групи ризику. До третьої групи належать ті протективні якості, які суб’єкт розвив у собі самостійно. Сюди входять знання, уміння і навички, які допомагають формувати саногенне ставлення до дійсності – до суспільства, подій, людей та їхніх вчинків, до себе, своїх плюсів і мінусів. Вони дозволяють вибирати оптимальні стратегії і тактики подолання труднощів, регулювати рівень напруження, зберігати свободу поведінки, вибирати той стиль життя, який найбільше відповідає індивідуальності, дає змогу жити здоровим і благополучним життям. До предмета особистої психогігієни належать більшою мірою складові цієї третьої групи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Активізація саногенного потенціалу та його саморегулювання» з дисципліни «Психологія особистості»
