Ціннісно-нормативна система особистості та її вплив на поведінку
Особистість, як член тих чи інших соціальних груп, зазвичай будує свою діяльність передусім з урахуванням поглядів, які існують у цих групах і в суспільстві загалом. Ці погляди зумовлені цінностями й цілями груп і виявляються в правилах і стандартах поведінки, інакше кажучи, у соціальних нормах. Ті чи інші норми можуть впливати не лише на дії осіб, а й на такі психічні явища, як, наприклад, установки. Зокрема, належність до групи сприяє формуванню й фіксації відповідних установок у її членів. Причому часто людина навіть не усвідомлює, що, чинячи так чи інакше, вона робить це саме під впливом загальногрупових поглядів. Групові норми є одним з регуляторів поведінки особистості не лише в межах групи, а й під час взаємодії члена групи з представниками інших соціальних груп. Соціальні норми будь-яких груп виражено у відповідних правилах і, як зазначає Е. М. Пеньків, вони постають: а) як засіб орієнтації, поведінки кожної особистості в тій чи іншій ситуації; б) як засіб соціального контролю за поведінкою особистості з боку цієї спільноти людей. Ті чи інші соціальні норми властиві певним групам – великим (соціальні прошарки, етнічні спільноти) і малим, формальним і неформальним. Англійський психолог М. Аргайл виокремлює такі види норм у малих групах: а) норми щодо завдання (наприклад, метод, швидкість і стандарт роботи у виробничій бригаді); б) норми, які регулюють взаємодію в групі, які прогнозують поведінку інших, запобігають конфліктам і гарантують справедливий розподіл винагород; в) норми щодо установок і переконань (наприклад, погляди експертів групи її члени приймають, думки інших членів узгоджують з ними, а не з реальністю, що може бути важчим для групи). Соціальні норми малих груп можуть відповідати або, навпаки, суперечити нормам суспільства. Коли людина опиняється в малій групі, то, спілкуючись з її членами, вона одержує інформацію про цінності цієї групи, її звичаї, традиції, ритуали й інші правила поведінки. Такі знання необхідні їй для розуміння дій інших членів групи й корекції власної поведінки. При цьому щодо індивіда застосовують різні групові санкції у відповідь на його поведінку. Групові норми передбачають позитивні санкції (похвала, моральні й матеріальні винагороди) щодо тих, хто наслідує їх, і негативні санкції для тих, хто не дотримується цих норм. Можуть використовувати різні невербальні знаки несхвалення, усні зауваження, погрози, бойкот, а деколи й виключення з групи. Таким чином, індивід потрапляє під процес соціалізації, звикаючи наслідувати норми і малих, і великих груп, а також усього суспільства. Якщо говорити про норму, то саме в малих групах (у сім’ї, виховних і навчальних закладах, товариських компаніях) індивід засвоює культурні цінності свого суспільства і все, що з ними пов’язане, і на вербальному, і на поведінковому рівнях. Будь-яка формальна організація має низку правил, які регламентують її діяльність і поведінку її членів. Ці правила є певними соціальними нормами поведінки, яку група прийняла і за недотримання якої карає. Такі норми часто систематизовані письмово. Вступ людини до тієї чи іншої офіційної організації зазвичай передбачає процедуру її ознайомлення з цими правилами й необхідність висловлення її згоди з ними. Можлива, наприклад, вимога, щоб той, хто вступає в організацію, підписав відповідний документ. Норми, які виникають в офіційній організації на неформальному рівні, або норми неформальних груп рідко фіксують таким чином. Проте від цього їхній вплив на особистість не стає менш істотним. Наприклад, деколи новачок, прийшовши на підприємство, чує від «старожилів» такі слова: «Перше, що ти повинен засвоїти, хлопче: не намагайся тут ставити рекордів». Як правило, новачок скоро починає розуміти, що хороше ставлення до нього членів бригади дорожче за інші винагороди з боку начальства. Боязнь несхвалення з боку членів своєї виробничої групи є значущим регулятором поведінки особистості. Дієвість групових норм зумовлена такою психологічною властивістю особистості, як конформність. Під конформністю розуміють підпорядкування особистості груповому тиску. Це виявляється в прагненні особистості до узгодження своїх думок і дій з думками й діями членів групи. Глибшим рівнем конформності є інтерналізація. Тоді індивід приймає на віру думку групи, справді погоджується з нею й цілковито її розділяє в подальших ситуаціях. При цьому індивід настільки потрапляє під вплив якої-небудь групи, що її соціальні норми стають особистими нормами цього індивіда. Думка групи (зовнішньо) стає власною думкою індивіда. Іноді це явище називають «внутрішньою» або «реальною» конформністю. Наявний досвід засвідчує, що конформність тією чи іншою мірою властива всім людям. Інакше людське суспільство й різні форми його життєдіяльності просто не могли б існувати. Навіть тоді, коли індивід виявляє негативізм щодо норм більшості, це може свідчити лише про його орієнтацію на норми якої-небудь іншої групи осіб. Більшість авторів пов’язують поняття цінності і сенсу. Цінності, згідно з П. А. Сорокіним, – це сенс, який люди вкладають у ті самі матеріальні предмети або духовні явища. Він виокремив чотири універсальні цінності: знання; любов і воля до продуктивної праці; сім'я; релігійне ставлення до життя. Усвідомлення цінностей, за словами В. Франкла, додає їм об’єктивного універсального характеру. У. М. М’ясищев пов’язував спрямованість особистості з розв’язанням питання про сенс власного життя. Цінності — це все, що наділено загальним сенсом. Етнокультурні цінності є найважливішими і найбільш глибинними принципами, що визначають відносини людини з природою, соціумом, етносом, самим собою. Аналіз цінностей може достовірно визначити зміни, що відбуваються в культурі й окремій особі в результаті історичних і культурних перетворень. Найважливішою є проблема класифікації цінностей. М. О. Бердяєв виокремлював духовні, соціальні й матеріальні цінності. М. С. Яницький розділив цінності на три групи: 1) цінності адаптації, що відображають спрямованість на фізичну або економічну безпеку; 2) цінності соціалізації, зумовлені орієнтацією на інших людей; 3) цінності індивідуалізації, що відображають спрямованість на розвиток і самоактуалізацію. Етнокультурні цінності – це установки (ідеї, поняття, сенси), які не залежать від конкретної людини, а визначаються культурою і з якими погоджуються всі люди, що належать до цього культурного поля.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ціннісно-нормативна система особистості та її вплив на поведінку» з дисципліни «Психологія особистості»
