Соціальні потреби пов’язані з інтересами суспільства. У певних умовах вони стають такими, що визначають і пригнічують решту потреб. До них належать патріотичні, суспільно-політичні, діяльнісні, комунікативні, ідейні, колективістські потреби, мораль, моральність, соціально детермінована агресія та ін. Мотивація, відповідно до прийнятих у психології тлумачень, є спонукою до діяльності, яка пов’язана із задоволенням потреби суб’єкта; або (на це хотілося б звернути особливу увагу) усвідомлювана причина, яка лежить в основі вибору дій і вчинків особистості. Є підстави вважати, що в цьому усвідомленні, а отже, й довільній корекції – принципова відмінність поведінки людини від решти представників тваринного світу. І це необхідно якось поєднати з неусвідомлюваними психічними процесами в людини. Наразі вчені ще не сформували загальноприйняті уявлення про фізіологічні механізми поведінкового акту. Очевидно те, що не завжди можна задовольнити потребу через причини суто фізичні (відсутність необхідного об’єкта), моральні, етичні і т.п. Таку ситуацію і стан, що розвивається внаслідок цього, називають депривацією (від англ. – позбавлення, втрата). Навіть у нашому повсякденному житті ми стикаємося з такою ситуацією досить часто. Згадаймо такі види депривації: сенсорна – повне або часткове позбавлення зовнішніх подразників, статева – неможливість задовольнити сексуальні потреби, соціальна – обмеження або позбавлення спілкування з іншими людьми й чимало аналогічних прикладів. Здебільшого адаптація до такого обмеження не розвивається, а навпаки, відбувається зростання мотиваційного збудження, зростання негативності відповідних емоцій з можливим переходом у фрустрацію (від лат. – обман, розлад, руйнування планів), яку часто розглядають як одну з форм психологічного стресу. Проте у сильних осіб з добре вираженими вольовими якостями, здатністю до самоаналізу можливий психологічний захист через довільне, а іноді й підсвідоме придушення прагнення задовольнити дуже сильну потребу і пов’язані з цим негативні емоції. У реальному житті нерідко також можуть виникати ситуації, коли задоволення потреби шкодить іншим людям, а іноді й самому собі. Форму поведінки, що виникає в таких умовах, називають девіантною (від лат. – відхилення).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Соціальні потреби» з дисципліни «Психологія особистості»
