Поведінку можна визначити як цілісну активність людини, спрямовану на задоволення біологічних, фізіологічних, психологічних і соціальних потреб. Це поняття за своєю суттю близьке до поняття інстинкту (від лат. – спонука), який у фізіології визначають як життєво важливу цілеспрямовану адаптивну форму поведінки, зумовлену природними механізмами, які реалізовуються в процесі онтогенетичного розвитку, для якого характерна постійність (стереотипність) зовнішнього вияву в конкретного виду організмів і який виникає на специфічні подразники зовнішнього й внутрішнього середовища. Чимало видів поведінки людини спочатку виявляються у вигляді інстинкту, але вже на ранній стадії (у психічно здорових людей) людина їх усвідомлює й може довільно корегувати й навіть повністю загальмовувати. У поведінці як цілісному акті можна виокремити такі взаємопов’язані етапи. Поперше, формування потреби. Подруге, розвиток мотивації, що виявляється в мотиваційному збудженні. Потретє, розвиток вегетативних реакцій, які спрямовані на забезпечення поведінкової активності, а також суб’єктивних переживань (емоцій) відповідної модальності й негативних за знаком. Почетверте, ухвалення рішення щодо конкретного стану й зовнішньої ситуації. По-п’яте, пошук або формування програми для реалізації ухваленого рішення. Пошосте, здійснення цієї програми й досягнення необхідного результату, який знімає потребу, яка запустила поведінковий акт і розвиток емоцій на зразок специфічного за модальністю задоволення, задоволення або навіть екстазу. Розглянемо ці етапи поведінкового акту. Як було зазначено, потреби за своєю генезою й значущістю поділяють на біологічні, фізіологічні, психологічні й соціальні. Між ними існує еволюційно-ієрархічний взаємозв’язок. Первинними є біологічні потреби.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розуміння поведінки особистості в суспільстві» з дисципліни «Психологія особистості»
