Особливою формою поведінки людини, зумовленої емоційними переживаннями, є гедонізм (від грецьк. – насолода). Це поведінка, пов’язана з етичною позицією, яка утверджує насолоду як вище благо й критерій людської поведінки. Прагнення до насолоди, задоволення розглядають у гедонізмі як основний рушійний стимул людини, закладений в ній від природи, такий, що визначає все. Така людина живе заради одержання насолод, як правило, низького порядку, і прагне до цього найлегшим і найбільш прямим шляхом. Виник гедонізм як етичне навчання в Стародавній Греції й одним з перших його представників був засновник кіренської школи Арістіп (IV в. до н. е.). У своєму крайньому вираженні гедонізм та його різні напрями призводять до егоїзму. Протилежний до гедоністичної поведінки є аскетизм (від грецьк. – подвижник) - тобто обмеження або придушення почуттів, бажань, відмова собі в задоволеннях. У християнстві він може виражатися в перенесенні страждань («співучасть у стражданнях Христа»), у фізичному самокатуванні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гедонізм й аскетизм» з дисципліни «Психологія особистості»
