Знайомлячи студентів з консультуванням, я часто повторюю, що ця сфера діяльності психолога має консолідувати всі знання та спостереження, набуті ними раніше не тільки під час навчання, але й протягом життя. При цьому теоретичні розробки та дослідження мають об'єднатись в інтегральну цілісність із життєвим досвідом. Тільки завдяки такому об'ємному та мобільному оперуванню матеріалом можна зрозуміти сутність психологічних труднощів людини, визначити орієнтири для терапевтичної роботи. Щоправда, з практики я знаю, що не завжди навіть переконливо представлене і оформлене психологічне знання спрацьовує. Інколи справу вирішує досить проста парадоксальна директива. Постає питання: які чинники визначають успіх таких „некондиційних", на перший погляд, ситуацій? Спрацьовує невловиме „теле", яке з'являється між консультантом та клієнтом. Саме воно визначає рівень проникливості та інтегрованості консультанта, спонукає клієнта до відкритості та прозрінь, створює необхідний для появи інсайту рівень напруги. Наявність невловимого „теле" в контексті взаємодії презентує творчий потенціал та рівень майстерності консультанта. Розмовляючи через віддалені проміжки часу з клієнтами, для яких консультативна робота стала подією, мимоволі ловиш себе на думці, що тоді, в період консультування, вони отримали щось більше, ніж результат консультативного впливу. Змінилася їх екзистенція взагалі. Це подібно до того, ніби людина дивилася на світ лише з невеликої шпарки, а потім стала бачити його широко і ніби згори. При цьому в неї самої з'явились сміливість і сила, щоб підтримувати це панорамне бачення. Консультативна взаємодія, можливо, як ніяка інша діяльність, переконує: люди створюють і руйнують істину самі, йдучи від свого глибинного і наскільки їм можна допомогти в цьому процесі, невідомо. Адже ніхто, крім самої людини, не знає і не може відчути того, що їй потрібно робити, де брати і куди витрачати сили. Вийшовши з дитинства, ми забуваємо про свій дар довіряти собі та своїм переживанням і повинні, ставши дорослими, відкривати його заново. Важко асимілювати життєвий трагізм, якщо в людини саме такий ракурс бачення світу. Вийти в трансцендентне (за рамки свого конкретного життя) лише з соціальної установки, на жаль, неможливо. Потрібен внутрішній імпульс, енергія життя, яку людина почуває як дружню і
240
споріднену, а не як ворожу і підступну. Розслаблення і спокій приходять до конкретної людини разом з готовністю приймати радість і сум, щастя і горе, драматичне і трагічне, розділяти „свої та не свої проблеми", самостійно робити вибір і нести за нього відповідальність. Вихід в трансцендентне потребує духовного кроку вперед. Без розвитку духовності трансформації особистості будуть мінімальними. Адже людина з точки зору інтегрального підходу управляє своїм життям „згори", тобто найвагомішими результуючими особистості є її духовність та смислотворчі процеси. Тому прорив у консультуванні настає тоді, коли вона усвідомлює сам факт власного ставлення до життя як нею сформованого і їй же підвладного. Відчуження від власного життя породжує екзистенційну пустоту та масу інших психологічних проблем. Це парадокс: ніхто з нас не досконалий, але саме на консультації у психолога має жити пресупозиція „приймати життя таким, як воно є", реальним і водночас повним ресурсів. І консультант, і клієнт йдуть до цієї установки одними і тими ж шляхами: через примирення з собою та оточенням. За кожним випадком успіху з тією ж долею ймовірності може чатувати і невдача. Тому вміння приймати власну безпомічність, сприймати ситуацію невдачі як крок до досвіду, прощати недосконалість собі та світові допомагає залишатися на шляху розвитку, а відтак - життя. „Щоб літати зі швидкістю думки, або, кажучи інакше, літати куди хочеш, потрібно насамперед зрозуміти, що ти вже прилетів... ". Ця складна істина з чудової оди життю Р. Баха „Чайка по імені Левінгстон" співзвучна з принципом саморозвитку. Для того, щоб прагнути Вдосконалення, треба зрозуміти, що ти вже Досконалий (нехай це поки що тобі й не відкрилося), тому рух по шляху духовної еволюції - це створення умов для пробудження. Досконалості, що живе в глибині нашого душевного світу. Саме переживання глибини чи висоти нашої екзистенції дає нам дозвіл, внутрішнє право вивести на цей шлях іншу людину. Інакше й бути не може... 241
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Психологічне консультування як крок до себе» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
