Більшість досліджень в галузі консультативної та терапевтичної роботи свідчать, що методичний інструментарій, який використовують різні психотерапевтичні школи, має приблизно однакову ефективність. Однак 36 результативність консультації, як вказують більшість авторів, переважно визначається гармонійністю стосунків консультанта і клієнта та особистістю самого консультанта. Немає різниці, в якій парадигмі працювати, - психоаналітичній чи психодраматичній, - варто мати авторитет, бути ефективним настільки, щоб створити необхідні умови для трансформації душевного життя іншої людини. Недаремно в одному з відомих американських підручників з психологічного консультування зазначено: „Якби психологічна допомога зводилась тільки до прийомів, то необхідність в самих консультантах була б нікчемною" (Веікіп О.). Таким чином, коли основним "робочим інструментом" психолога виступає його власна особистість, то неабиякий терапевтичний ефект швидше за все матимуть ті особистісні властивості, котрі є необхідними при організації психотерапевтичного процесу. Серед цих властивостей можна назвати вміння співпереживати та співчувати, викликати довіру щирістю та відкритістю, аутентичність (самодостатність), силу „Я", відкритість власному досвіду (як не парадоксально звучить, потрібно вміти вчитись навіть у клієнта), толерантність до невизначеності, вміння нести особистісну відповідальність, ставити реалістичні цілі, емпатію та сміливість будувати глибокі стосунки з іншими людьми, особисту зрілість консультанта тощо. Карл Роджерс у книзі „Про те, як стають особистістю" навів перелік питань, які висвітлюють саме людський „вимір" у практиці психологічної допомоги. Серед них такі: „Чи можу я сприйматися як такий, що заслуговує на довіру?", „Чи здатний я бути настільки сильною особистістю, щоб відділити себе від іншої людини?", „Чи достатньо я внутрішньо захищений, щоб дозволити собі це роз'єднання?" тощо. Комітет з підготовки в галузі клінічної психології при Американській психологічній асоціації кілька років тому склав перелік якостей ефективного консультанта: 1. Непересічні інтелектуальні здібності і розсудливість. 2. Оригінальність, винахідливість і різнобічність. 3. Зічно юна і невичерпна" цікавість; здатність до самостійного навчання. 4. Інтерес до людей як особистостей, а не як до матеріалу, яким можна маніпулювати. Повага до чужої особистості. 5. Розуміння власних особистісних особливостей; почуття гумору. 6. Чутливість. 7. Терплячість, відсутність зарозумілості. 8.Здатність засвоювати терапевтичні позиції, вміння підтримувати добрі й ефективні стосунки з людьми. 9.Продуктивність; навички методичної праці; здатність витримувати тиск. 10. Усвідомленість і відповідальність. 11. Готовність до співробітництва. 12. Чесність, самоконтроль, стійкість. 37
13. Прогресивні уявлення про етичні цінності. 14. Широкий культурний світогляд. 15. Глибокий інтерес до психології, особливо до її клінічних аспектів т. за: Шостром 3., Браммер Л., 2002, с. 229). Крім якостей, які наводяться в різних посібниках під грифом „для ективного консультанта", консультанту потрібна ще одна якість, яку А. ер визначив як „мужність недосконалості", тобто вміння стійко иймати невдачу, відчувати рамки реалій світу та своїх обмежень, ючи більш гармонійний погляд на життя, зрілий консультант готовий иймати його спонтанність та непередбачуваність, складність та емниченість. Він вміє розслабитися не тільки фізично, але електуально й духовно, має готовність ввійти в душевний світ іншої дини і самому змінитися в цьому процесі (Мей Р., 1994). Перелік потрібних якостей можна було б продовжувати, однак не ключено, що кожен, хто вирішив обрати психологічну допомогу людині авою власного життя, знайде свій самобутній набір якостей, що безпечать йому авторитет і ефективність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Особистість консультанта як інструмент впливу» з дисципліни «Основи психологічного консультування»
