Методи емоційно-вольової саморегуляції мають зайняти належне місце в психологічній підготовці особового складу. їх результативність полягає в тому, що вони допомагають воїнові самостійно впоратися з труднощами функціонування психіки в умовах сучасного бою, зберегти боєздатність і успішно виконати бойове завдання. Вміле їх застосування сприяє ослабленню впливу негативних факторів на психіку військовослужбовця, допомагає швидкому налагодженню нормального функціонування психіки після впливу стрес-факторів сучасного бою. Цю роботу слід виконувати в два етапи. Спочатку необхідно настроювати воїнів на пізнання своїх Індивідуально-психічних особливостей, сильних сторін і недоліків. З цією метою їх слід навчити методиці самоспостереження, самоаналізу своєї поведінки й самооцінки. У ряді випадків з цією метою можна провадити анкетування, тестування, спостереження, бесід» тощо, які допомагають глибше й різнобічніше пізнати підлеглих. За результатами цих досліджень необхідно організувати індивідуально-виховну роботу з ними для підведення їх до висновку в необхідності самовдосконалення.
Наступний етап — озброєння воїнів навичками і вміннями застосування методів самопереконання, самонавіювання, самотренування, самоуправління, самозаохочування, самоконтролю тощо. Метод самопереконання можна застосувати: *з метою самоусвідомлення воїном соціальної значущості та необхідності військової діяльності; *формування соціальнозначущих мотивів і мотивації військової діяльності; *підтримання мотивів і мотивацій подолання труднощів сучасного бою; *надання допомоги у самопізнанні та досягненні згоди із самим собою тощо. Самонавіювання ґрунтується на свідомому використанні воїном можливості впливу другої сигнальної системи на психічні та фізіологічні процеси, які відбуваються в організмі людини. Це процес навіювання, адресований самому собі, за якого суб'єкт і об'єкт навіяного впливу збігаються. Воно сприяє підвищенню рівня саморегуляції, завдяки чому воїн у бойових обставинах може поліпшити управління процесами пам'яті й уваги, емоційним та вольовим станом, Зміну психічного або фізичного стану за самонавіювання досягають за допомогою словесних самоінструкиій. Цей метод ще називається аутогенним тренуванням, яке в багатьох випадках людської діяльності застосовують для досягнення певного фізичного і психічного стану, для зняття стресового стану і пришвидшення мобілізації психічних можливостей людини. Його широко можна застосувати в психологічній підготовці військ. У цьому методі важливе значення мас правильне складання словесних формул, в яких не повинно бути частки «ні» та інших заперечливих висловів. Словесні формули мають бути зрозумілі, короткі, категоричні і не викликати сумніву та напруження. Отже, метод самонавіювання —ефективний метод психологічної підготовки. Дії цього методу значно посилюються тоді, коли він застосовується систематично, послідовно і цілеспрямовано в комплексі з іншими методами. На основі самосвідомості та самопізнання відбувається самооцінка воїна. Самооцінка — це оцінка воїном самого себе, своїх можливостей, якостей і місця у військовому колективі, Вона — важливий регулятор його поведінки. Від змісту самооцінки воїна залежать його взаємини з іншими бійцями, критичність, вимогливість до себе, ставлення до власних успіхів і невдач. У кінцевому результаті самооцінка впливає; на ефективність діяльності воїна в різних, у тому числі й екстремальних, умовах. Самотренування — це систематичне повторення аналогічних вчинків, дій, слів з метою розвитку необхідних рис, навичок і звичок. Значний вплив у досягненні успіху в самотренуванні мас самопримушення. яке допомагає само зобов’язати себе до виконання тих чи інших дій без стороннього впливу. В цій роботі на основі об'єктивної та критичної самооцінки результатів своєї діяльності допомагає самозаохочепня.
Комплексне застосування воїнами зазначених методів емоційно-вольової саморегуляції під час дій в екстремальних умовах, котрі викликають психічну напруженість, дають змогу: — заспокоїтися; — зняти або полегшити напруження та швидко відпочити; — зняти або розслабити стресовий стан, нервову перевтому, емоційне напруження; — самостійно регулювати кровообіг, частоту серцевих скорочень та дихання; — боротися з болем; — активізувати психічні та фізичні функції організму; — глибоко пізнати самого себе; — перемогти внутрішнє напруження і цілеспрямовано діяти у складних умовах бойової обстановки; — постійно само контролю вати виконання поставленого завдання, сконцентрувати вольові зусилля на активних і рішучих діях. Таким чином, уміння ефективно використовувати можливості різних методів і засобів психологічної загартованості воїнів та творчий підхід до її організації — обов'язок кожного воїна й передумова їхніх успішних дій в умовах бойової діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Методи емоційно-вольової саморегуляції» з дисципліни «Військова психологія»
