Вивчення спілкування як складного соціально-психологічного явища передбачає виокремлення в його структурі універсальної властивості, що зумовлює всі форми його вияву. Такою властивістю для спілкуван¬ня є взаємодія. У філософії категорія взаємодія використовується для визначення загальної форми зв'язку речей або явищ у їхній взаємній зміні, впливо¬ві одних на інші. Соціальна взаємодія є складовою та формою вияву загальної, універсальної взаємодії. Інакше кажучи, суспільство— це система реальних зв'язків і взаємодій людини з іншими людьми, соці¬альними групами, сукупність усіх соціальних стосунків — опосередко¬ваних і безпосередніх, свідомих і цеусвідомлених. У процесі діяльності воїни обмінюються не тільки інформацією, а й різними діями. Ці дії забезпечують планування спільної військово-про¬фесійної діяльності, її координацію та розподіл функцій. За їхньою до¬помогою здійснюються взаємне стимулювання, взаємний контроль та взаємодопомога у процесі розв'язання спільного завдання. Це передба¬чає, що кожний з учасників — партнерів по взаємодії — зробить свій внесок у її розв'язання, що забезпечить більшу ефективність порівняно із сумою індивідуальних дій. Таким чином, взаємодія (інтеракція) — це аспект спілкування, що виявляється в організації військовослужбовцями взаємних дій, спрямо¬ваних на реалізацію спільної військово-професійної діяльності, досяг¬нення конкретної спільної мети. Воїн, взаємодіючи з іншими військовослужбовцями, одночасно всту¬пає у певні конкретні взаємини з ними, з різними соціальними групами, суспільством загалом. Тому в структурі інтерактивного спілкування (взаємодії) можна виокремити два боки — внутрішній (змістовний) і зовнішній (формальний). Внутрішнім боком взаємодії є сукупність стосунків особистості вої¬на з соціальним середовищем, які можна розглядати у двох аспектах: широкому (соціальному) і вузькому (міжособистісному). У широкому розумінні особистість є суб'єктом численних і різноманіт¬них стосунків: виробничих, політичних, моральних, військових тощо. Такі стосунки найчастіше називають суспільними, або соціальними. їхньою ха¬рактерною ознакою є тс, шо вони позбавлені індивідуальності, особистіс-ного виразу і відображають зв'язки, взаємодію не між конкретними особи¬стостями, а між представниками різних соціальних груп,.між різними соці¬альними типами. Ці стосунки мають об'єктивний характер: особистість всту¬пає в них незалежно від своїх бажань і прагнень, симпатій чи антипатій. У соціальних стосунках відображаються найсуттєвіші зв'язки між різ¬ними сферами життєдіяльності воїнів, які виконують у суспільстві конкретні соціальні функції (ролі). Система цих функцій визначає поведінку та діяль¬ність воїнів статутними нормами, що відображають найтнповіші, суспіль¬но необхідні різновиди військової діяльності та способи їх виконання. Але для кожної конкретної особистості такі суспільні стосунки дуже рідко виступають у «чистому» вигляді. Відбиваючись у її внутрішньому світі, вони набувають суб'єктивного, особистісного забарвлення, індивіду¬ального відображення і форми вияву, стають фактом свідомості воїна як міжособистісні стосунки, як конкретний результат його взаємодії з соціаль¬ним середовищем. Соціальио-психологічний і особистіснин аспекти суспільних стосун¬ків виявляються уповедінці воїна, його мотивах, почуттях, настроях. оцінках. Тому на емпіричному рівні як безпосередня реальність постає міжособистісний соціспьно-психологічний аспект суспільних стосун¬ків не тільки для учасників, а й для дослідників. Основними компонентами взаємодії є змістовний і процесуальний. Змістом взаємодії між воїнами є певна і специфічна для військової сфери сукупність правових, політичних, військових та інших стосун¬ків. Реалізація цього змісту у військовій діяльності вимагає певних за¬собів і форм виразу. Вони можуть мати як раціональний, так і емоцій¬ний характер, виявлятися в конкретних способах соціально-психоло¬гічного, міжособистісного спілкування. У військовому середовищі вони нормативно відображені у Загальновійськових статутах Збройних сил України та ненормативно — у воїнському етикеті. Особливості взаємин у військовому середовищі знаходять своє ви¬раження у специфічних формах спілкування. Міжособистісні стосунки у військовому середовищі формуються під впливом безпосередніх умов життєдіяльності особового складу. їх¬німи специфічними рисами є сувора статутна регламентація і емоційна забарвленість. Почуття, які визначають ці стосунки, можна поділити на дві групи: — кон 'юнктивні (почуття, які зближують воїнів, об'єднують їх у колектив, виражають готовність співробітничати, спіль¬но діяти); — диз 'юнктивні (почуття роз'єднують воїнів, роблять взаєми¬ни напруженими, конфліктними). Реалізація стосунків у конкретній діяльності відбувається у формі взаємного обміну діями, який визначає зовнішній (формальний) бік вза¬ємодії. Саме такий обмін (навичками, вміннями) є підґрунтям взаємодії матеріального, практичного аспекту спілкування на відміну від інфор¬маційного як обміну думками, почуттями, цінностями. Процесуальний компонент виражається}' стилі взаємодії, який вка¬зує на те, як воїн взаємодіє з оточенням. На основі цього виділяють продуктивний і непродуктивний стилі. На базі наступних п'яти критеріїв виділяють такі стилі взаємодії: 1) щодо характеру активності в позиції партнерів (у продук¬тивному стилі — поруч з партнером; у непродуктивному — над партнером); 2) щодо характеру цілей, що висуваються (у продуктивному стилі партнери спільно розробляють як близькі, так і відда¬ленні цілі; у непродуктивному— партнер, який домінує, висуває тільки близькі цілі, не обговорюючи їх з партне¬ром); 3) щодо характеру відповідальності (у продуктивному стилі за результати відповідальні всі, у непродуктивному — вся відповідальність лягає тільки на того партнера, який домі¬нує); 4) щодо характеру взаємин, які виникають між партнерами (у продуктивному стилі —доброзичливість, у непродуктив¬ному — агресія, образа, роздратування); 5) щодо характеру функціонування механізму ідентифікації — відособлення між партнерами. У структуру взаємодії входять: суб'єкти взаємодії; взаємний зв'я¬зок; взаємний вплив одного на іншого; взаємні зміни суб'єктів спілку¬вання. Взаємодія — це контакт, який складається із: — фізичного контакту; — спільного пересування у просторі; — спільної групової або масової дії; — духовного вербального контакту; — невербального інформаційного контакту. Взаємодію як процес характеризують: — сукупна кооперативна діяльність; — інформаційний зв'язок; — взаємовплив; — взаєморозуміння.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття взаємодії» з дисципліни «Військова психологія»
